Інвестиційна привабливість України

З Донбасу надходять тривожні новини. Німецькі ЗМІ наводять, наприклад, дані ООН про майже тисячу загиблих на сході України від вересня (за час дії режиму припинення вогню), про майже півмільйона біженців, про напади на спостерігачів ОБСЄ, про тортури й волюнтаристські арешти, розстріли без суду і слідства.

Німецька преса, що спеціалізується на економічній тематиці, розповідає про катастрофічний стан в українському народному господарстві, різкий спад виробництва й споживчого попиту, надзвичайну державну заборгованість, обвал національної валюти. Чи можна на тлі таких новин усерйоз обговорювати привабливість України для німецьких інвесторів? Виявляється, можна. Україна як перспективний майданчик для іноземних капіталовкладень стала головною темою щорічної конференції, яка відбувалась 20 листопада в міністерстві економіки ФРН і організована Східноєвропейською асоціацією німецької економіки (Osteuropaverein der Deutschen Wirtschaft). Асоціація об'єднує переважно середні та малі фірми, які мають комерційні інтереси та які ведуть справи у країнах Східної Європи та Центральної Азії.

Шанси асоціації з ЄС

27 червня цього року були підписані угоди про асоціацію ЄС з Грузією, Молдовою та Україною. Тому учасників конференції в першу чергу цікавили саме ці три країни, точніше – їхні перспективи, що відкрилися завдяки асоціації з ЄС.

Про це, зокрема, казав Ґюнтер Фергойґен, який понад десять років відпрацював у Єврокомісії. Його називають "батьком розширення" Європейського Союзу на Схід. Він вважає помилкою категорично виключати можливість приєднання до ЄС країн колишнього СРСР у найближчі п'ять років, як це зробив новий голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.

Фергойґен теж розуміє, що за такий короткий проміжок часу Грузія, Молдова та Україна не встигнуть виконати усі вимоги ЄС, але упевнений, що сам шанс членства став би для них потужним стимулом у проведенні необхідних реформ.

Польський приклад

"У Євросоюзу немає кращого інструменту підтримати політичну, економічну й соціальну трансформацію в країнах, які проводять такі реформи, ніж перспектива інтеграції", - заявив Фергойґен. Саме тому, переконаний він, настільки успішним був розвиток Польщі, яка спочатку підписала угоду про асоціацію з ЄС, а потім стала його повноправним членом.

Ось і проблеми України Фергойґен частково пояснює тим, що "ми протягом багатьох років відмовляли і досі відмовляємо їй у чіткій та переконливій європейській перспективі".

Конфлікт на сході та економіка

Як це не дивно, ситуація на сході України, гострий конфлікт з Росією та тривожні повідомлення німецьких ЗМІ відіграли на конференції у Берліні скоріше другорядну роль. Так, в.о. міністра економічного розвитку й торгівлі Валерій П'ятницький згадав усього лише про зниження – унаслідок конфлікту – експорту до Росії. У свою чергу, президент української Торговельно-промислової палати, виходець з Донбасу Геннадій Чижиков, назвав схід України "індустріальним серцем" країни, водночас закликавши не звертати уваги на "погані" новини, а головне – не дивитися "російське телебачення та їхні новини, від яких псується апетит". За словами Чижикова, "бізнес в Україні активно розвивається, думає про майбутнє, зацікавлений у співпраці".

На підтвердження він навів той факт, що "за шість років Україна стала у світі країною номер один за виробництвом соняшникової олії, а за 10 років збільшила виробництво пшениці удвічі і тепер належить до трьох найбільших її експортерів". Плюс, продовжував він, "Україна володіє повним циклом виробництва літаків та ракетобудування, обіймає 3-4 місце у світі за IT-технологіями".

Німецький бізнес в Україні

Не дивно, що П'ятницький, Чижиков, а також голови торговельно-промислових палат Одеси й Запоріжжя вихваляють інвестиційні можливості України. Але офіційного представника німецьких ділових кіл у Києві Александра Маркуса важко запідозрити в ангажованості. Однак і він закликав німецьких комерсантів іти в Україну саме зараз, "поки не почався бум, поки відкриті усі двері та є великий інтерес до співпраці".


Що ж до конфлікту на сході країни, то Маркус звернув увагу на його локальність. "Відома німецька фірма Knauf (виробництво будматеріалів – прим.ред.), - розповів він, - розташована за 70 кілометрів на північ від Донецька, в Артемівську, у той частині області, яку контролює київська влада, і працює без будь-яких перебоїв". Проте, особливо сприятливими Маркус вважає інвестиційні можливості У Західній Україні, де зарплати кваліфікованих працівників становили навіть ще до початку девальвації гривні у перерахунку лише 200-300 євро.

Найбільший німецький інвестор в Україні – концерн Metro. Приблизно 20 тисяч українців працюють на підприємствах-підрядниках німецьких автомобільних концернів. Менш відомо, продовжив Маркус, що, наприклад, фірма Picard робить свої сумки в Україні. Там же перебуває і останній у Європі виробник, який шиє рукавички для футбольних воротарів: німецька фірма Hochmut.

Угода про асоціацію з ЄС, вважає Маркус та інші німецькі експерти, які виступали на конференції, значно покращить інвестиційний клімат в Україні.