Кінець "зернової угоди": що зі світовими цінами на пшеницю?

Які наслідки матиме рішення Росії вийти із "зернової угоди", яка дозволяла Україні в умовах російського вторгнення продовжувати експортувати Чорним морем значну частину свого врожаю зернових культур? На таке запитання зазвичай відповідають, що це призведе до різкого подорожчання пшениці у світі та загострить проблеми із продовольством у бідних країнах Африки та Близького Сходу.

При цьому часто не помічають того, що світові ціни на пшеницю перебувають зараз у межах найнижчих позначок за два роки і що припинення українських поставок може особливо сильно вдарити по Китаю. Але ціла низка ЗМІ звертає увагу саме на цей китайський аспект.

Читайте також: Що означає вихід Росії з "зернової угоди"

Ціни на пшеницю нижчі, ніж були у червні

Однак почнемо із цін на пшеницю. Візьмемо найважливіший для цього сировинного товару європейський торговий майданчик - біржу Euronext у Парижі, адже Франція - найбільший у Євросоюзі виробник та експортер пшениці, у тому числі до країн Африки. У понеділок, 17 липня, в день фактичного припинення угоди, курс ф'ючерсного контракту на постачання пшениці у вересні 2023 року становив до кінця торгівлі 232,25 євро за тонну. При цьому курс закриття у п'ятницю був 231,75 євро. У вівторок, 18 липня, котирування коливалися в діапазоні 233-236 євро та до кінця дня були на рівні приблизно 234 євро. Це зростання знову ж таки близько 1 відсотка, що злетом цін не назвеш.

Особливо, якщо подивитися на ціни місячної давнини. 22 червня курс закриття досяг максимуму за два місяці й становив 251 євро. Це означає, що тоді дедалі очевидніші ознаки того, що Росія незабаром вийде з "зернової угоди", справді призвели до тимчасового зростання попиту на пшеницю, але він виявився нетривалим. Учасники торгів на Euronext діяли за класичним біржовим правилом: "Купуй чутки, продавай факти". На ринку налаштувалися на те, що угоду не продовжать, підтвердив агентству Reuters експерт американської компанії StoneX, яка надає послуги продавцям сировинних товарів Метт Еммерман.

Тож відмова Москви сюрпризом не стала. В результаті ціни на пшеницю залишаються поки що порівняно недалеко від дворічних мінімумів і при цьому дуже далекі від рекордних котирувань весни 2022 року. Тоді під безпосереднім враженням від повномасштабного вторгнення Росії в Україну за тонну пшениці на паризькій біржі спочатку, у березні, платили понад 420 євро, а у травні навіть майже 440 євро.

Читайте також: Зернова угода не працює. Чи достатньо альтернативних шляхів

Світовий ринок зерна поки що не боїться дефіциту

Але зараз попит на пшеницю доволі низький, констатує Метт Еммерман. Він вважає, що "порівняно помірне" зростання котирувань у ЄС і США свідчить про те, що "ринок не чекає кризи". У тому числі тому, що у Франції, Німеччині та інших країнах ЄС вже на підході нові врожаї зернових. До того ж, за словами експерта, "у Росії є великі запаси пшениці, яку вона дешево продає на світовому ринку".

Щоправда, занепокоєння викликає екстремальна спека та посуха в низці регіонів Європи та Північної Америки, зазначає німецький портал сільськогосподарської інформації agrarheute. Тож частина врожаю може постраждати, і загальний результат 2023 року виявиться нижчим за середній. І все ж до суттєвого зростання котирувань така перспектива, як бачимо, зараз не веде. Можливо тому, що досвід останніх півтора року показує: Україна разом із Євросоюзом непогано налагодила сухопутне вивезення зерна до країн ЄС та його експорт через європейські порти, хоча це призвело до певних конфліктів із фермерами низки східноєвропейських держав.

Цілком можливо також, що на біржах сподіваються на швидке повернення Росії до столу переговорів та відродження угоди. Цілком очевидно, що цього добиватиметься така важлива для РФ у нинішній геополітичній ситуації країна, як Туреччина. Набагато менш відомо, що у продовженні українського зернового експорту дуже зацікавлена ще більш впливова країна, хороші відносини з якою для Москви зараз особливо важливі.

Читайте також: Зеленський: Війська РФ свідомо цілили у інфраструктуру "зернової угоди"

Чому для Китаю так важливе постачання зерна з України

"Призупиненням зернової угоди Росія розсердила свого найважливішого партнера: Китай" - заголовок аналітичної статті німецької онлайн-версії швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung (NZZ). "Вихід РФ із зернової угоди не сподобається Китаю" - під таким заголовком вийшов коментар колумніста DW Александра Ґерлаха (Alexander Görlach).

Обидві публікації наголошують, що найбільшою країною-одержувачкою українських постачань у рамках "зернової угоди" була саме КНР, на яку припала майже третина вивезених обсягів. NZZ Deutschland нагадує, що китайське керівництво надає першочергового значення продовольчому самозабезпеченню країни, проте поки що не в змозі забезпечувати населення продуктами харчування без широкомасштабних закупівель зарубіжної продукції.

"Китайський імпорт зерна традиційно сильно залежить від США, а це стратегічний суперник, і від Австралії. Уряд Китаю хоче це змінити шляхом активної диверсифікації. Тому в минуле десятиліття він зробив ставку на Україну", - зазначає видання. При цьому особливу роль відігравала навіть не пшениця, а кукурудза, яку КНР використовує як корм у свинарстві. У 2021 році, до повномасштабного російського вторгнення, Україна була другим за значенням постачальником кукурудзи після США, але через війну Китаю знову довелося збільшити закупівлі в цього значно дорожчого постачальника.

Александер Ґерлах, у свою чергу, нагадує, що Пекін останніми роками обклав австралійські товари митом, оскільки китайський лідер Сі Цзіньпін "хотів показати уряду в Канберрі, що він найсильніший у тихоокеанському регіоні". Якщо Австралія у відповідь перекриє свій потік зерна, продовжує автор, у Китаю виникнуть серйозні проблеми. Сподіватися на Канаду КНР теж не може, оскільки "множаться підтвердження тому, що Пекін намагався здійснити прямий вплив на результат виборів у цій країні - як Росія в США", пише автор DW, який займається науковою діяльністю в Нью-Йоркському університеті.

"Однак Сі Цзіньпіна непокоїть не лише стан китайського ринку зерна. Якщо африканські країни зіткнуться з перебоями в постачанні, вони почнуть наполегливіше закликати Китай виступити в ролі посередника для припинення російської агресії", - продовжує автор. І він вважає, що якщо китайський лідер не зможе запобігти загрозі голоду в Африці, це істотно підірве вплив Китаю на цьому континенті, послабить його "м'яку силу" (soft power).

Той же термін використовує і NZZ Deutschland. "Кінець "зернової угоди" - погана новина для Китаю з точки зору його "м'якої сили", оскільки підриває авторитет китайського керівництва. З одного боку, всередині країни, адже тепер, швидше за все, зростуть ціни на продукти харчування. З іншого боку, на світовій арені: Китай позиціонує себе як захисник інтересів країн, що розвиваються, а тому неодноразово висловлювався на підтримку "зернової угоди", - пише видання і уточнює, що черговий заклик до її збереження пролунав у Пекіні вранці 17 липня.

З того, що це ніяк не вплинуло на рішучість Кремля вийти з "зернової угоди", швейцарська газета робить висновок, що "вплив Китаю на Росію, можливо, переоцінений". Однак видання не очікує того, що Пекін, принаймні публічно, дистанціюється від Володимира Путіна. Росія надто важлива для протистояння спільному супротивникові - США. Такої думки дотримується і Александер Ґерлах. Водночас він наголошує, що в Китаї перебої в постачанні, а врожай зернових і рису сильно постраждав цього року в КНР через посуху на півночі і повені на півдні, і це є дуже серйозною небезпекою для влади китайських комуністів.