1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Вихід РФ із зернової угоди не сподобається Китаю

Старший науковий співробітник Ради Карнегі з етики у міжнародних відносинах Александер Ґерлах
Александер Ґерлах
18 липня 2023 р.

Росія вийшла з угоди про експорт зерна з України. Китай є одним із найбільших покупців зернопродуктів. Це може посварити Москву і Пекін, вважає Александер Ґерлах.

https://p.dw.com/p/4U3ok
Експорт українського зерна важливий для глобальної продовольчої безпеки
Експорт українського зерна важливий для глобальної продовольчої безпеки Фото: Sergei Supinsky/AFP

Той факт, що російський правитель Володимир Путін знову хоче використовувати експорт зерна з України як зброю, може зрештою коштувати Кремлю його дружби з Китайською Народною Республікою. Зокрема африканські країни, які залежать від українських поставок, побоюються, що тепер їм загрожує голод. Однак одним із найбільших покупців основних продуктів харчування є комуністичний Китай. Там посуха на півночі та повені на півдні країни значно скоротили врожаї зерна та рису. Якщо рішення Путіна призведе до глобального дефіциту продовольства, стабільність правління Комуністичної партії в Народній Республіці опиниться під загрозою.

Україна в основному вирощує та експортує пшеницю, кукурудзу та ячмінь. За даними Європейської Комісії, на частку України припадає 10 відсотків світового ринку пшениці, 15 відсотків ринку кукурудзи та 13 відсотків ринку ячменю. Крім того, Україна з понад 50 відсотками світової торгівлі соняшниковою олією, також відіграє визначальну роль на цьому ринку. Китай намагається заповнити дефіцит зерна з Австралії (60 відсотків), Канади та Франції.

Читайте також: Що означає вихід Росії з "зернової угоди"

Пекін відштовхнув потенційних постачальників зерна

Пікантним є те, що останніми роками Пекін ввів мита на австралійські продукти або дозволив австралійським товарам гнити в китайських портах, тому що правитель Сі Цзіньпін хотів показати уряду в Канберрі, що у тихоокеанському регіоні він є лідером, який має визначальне слово. Розширюючи свій військово-морський флот і залякуючи країни, що межують із західною частиною Тихого океану, від Філіппін до Нової Зеландії, Пекін хоче стати гегемоном у цьому океані і таким чином стати гегемоном у всьому регіоні. Якщо Канберра тепер перекриє кран зерна для Сі, ситуація може стати напруженою.

Alexander Görlach - Carnegie Council for Ethics in International Affairs
Фото: Privat

З іншого боку, в Канаді з'являється дедалі більше доказів того, що Пекін намагався безпосередньо вплинути на результати виборів у країні, подібно до того, як Росія діяла в США. Ліберальні держави дедалі більше побоюються стати мішенню китайських хакерських атак. До того ж, Пекін утримує у своїх підземеллях громадян Канади. Уряд в Оттаві каже, що вони політичні в'язні. Тож Канада також мала би певні причини не постачати Пекіну надалі зерно.

Диктатор Сі, здається, може розраховувати лише на Францію. Після того, як у квітні президент Еммануель Макрон відвідав Народну Республіку, він заявив, на велику радість пекінської номенклатури, що питання Тайваню не хвилює європейців. За це Макрон удостоївся критики у вільному світі, адже, як побоюються багато експертів, французький президент таким чином зробив ймовірнішим напад на незалежну демократичну країну біля узбережжя Народної Республіки.

Читайте також: Німецький експерт: війна в Україні може зв'язати руки у боротьбі з голодом на планеті

М'яка сила Китаю в Африці під загрозою

Але не тільки китайський ринок зерна турбує Сі. Якщо в африканських країнах виникнуть перебої з поставками, то заклики до Китаю стати посередником в агресивній війни Росії, ймовірно, лунатимуть голосніше. Тому що навіть в Африці люди знають, що Сі є єдиним з лідерів серед важливих ​​країн, який беззастережно підтримує свого давнього друга Володимира Путіна. Поведінка влади Китаю також розглядається дедалі більш критично на глобальному Півдні. Якщо Сі не зробить нічого, щоб зупинити неминучий голод в Африці, китайська м'яка сила там швидко згасне.

Товарний поїзд на залізничній лінії Момбаса-Найробі в Кенії, прокладеній китайськими спеціалістами
Товарний поїзд на залізничній лінії Момбаса-Найробі в Кенії, прокладеній китайськими спеціалістамиФото: Wang Teng/Xinhua/picture alliance

Досі пекінський режим переймав лексику Кремля і неправдиво описував війну Росії проти народу України як "спеціальну військову операцію" - зміна цього підходу означала б і відхід від попереднього курсу Сі. Йому ж головно йдеться про те, щоб Захід, і перш за все Сполучені Штати Америки, були зайняті Східною Європою. Оскільки Вашингтон вступає у військові альянси з усіма сусідами Пекіна, і це заважає гегемоністським прагненням Сі та його меті підкорити країни Східної Азії та Океанії.

Читайте також: Як ЄС продовжить допомагати Україні, не обділяючи своїх фермерів

Для Сі Цзіньпіна на карту поставлено його правління

Припиненням зернової угоди Путін, ймовірно, хотів вдарити не по своєму найважливішому союзникові Китаю, а по Туреччині. Другим після КНР імпортером зерна з України є Туреччина. Проте правитель Кремля зараз невтішно відгукується про президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, після того як Анкара відкрила шлях для повноправного членства Швеції в НАТО. З цим королівством і Фінляндією оборонний альянс розширюється і включає у свої лави двох членів, які до вторгнення Путіна (в Україну - Ред.) були нейтральними.

Найближчі кілька днів прояснять, що важливіше для Сі Цзіньпіна: продовжувати опонувати Заходу, який став сильнішим після російської агресивної війни, чи забезпечити своїх людей продовольством. Пам'ять про великий голод, який убив мільйони людей під час поганого управління Мао, все ще жива у свідомості багатьох китайців.

Сі стверджує, що він переміг бідність у країні. Правда, однак, інша: громадян як дисидентів переслідують його поплічники, якщо вони в ізольованому китайському інтернеті пишуть про бідняків похилого віку, яких бачили на вулиці. Бо чого не повинно бути, того бути не може. Ставки високі, оскільки дефіцит продовольства став би початком кінця комуністичної тиранії в Китаї.

Довідка: Александер Ґерлах є старшим науковим співробітником Ради Карнегі з питань етики в міжнародних відносинах і науковим співробітником Інтернет-інституту Оксфордського університету. Після роботи на Тайвані та в Гонконзі, особливо на тлі посилення Китаю та значення цих процесів для країн вільного світу, цей регіон став для науковця основною темою досліджень. Раніше Ґерлах обіймав різні посади в Гарвардському та Кембриджському університетах.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Вогонь і вода: як фермери рятують врожаї на півдні України