Чого очікувати Україні від Еммануеля Макрона
8 травня 2017 р.Центральними темами президентських виборів у Франції були внутрішньополітичні питання. Не менш важливу роль відігравав і ЄС - євроскептичні кандидати користувалися значною підтримкою. Утім, у другому турі, який відбувся у неділю, 7 травня, впевнено переміг центрист, лідер руху "Вперед!", колишній міністр економіки та інвестиційний банкір Еммануель Макрон, який є активним поборником європейської інтеграції.
Водночас Франція відіграє на міжнародній арені роль ще й як учасниця "нормандського формату". Чинний президент П'ятої Республіки Франсуа Олланд має залишити свою посаду 14 травня. Після чого Макрон займе його місце не лише у Єлисейському палаці, але і за столом переговорів із канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель, президентами України Петром Порошенком та Росії Володимиром Путіним. І йому доведеться брати участь у пошуку шляхів урегулювання конфлікту на Донбасі.
Супротивниця Макрона у другому турі, праворадикальна Марін Ле Пен, не приховувала своїх симпатій до Путіна, обіцяла скасувати санкції проти Росії, а її партія "Національний фронт" отримувала кредитування від російського банку. А чого чекати Україні від Макрона як учасника "нормандської четвірки"?
Посилення осі Берлін-Париж у "нормандському форматі" за Макрона
Україна може розраховувати на Макрона в тому, що він не покине справу Олланда в переговорах "нормандської четвірки". Так, на початку цього року тоді ще кандидат у президенти заявив в інтерв'ю виданню Berliner Morgenpost: "Я агітую за вирішення українського конфлікту відповідно до мінських домовленостей". Висловлювався майбутній президент Франції і щодо санкції Євросоюзу проти Кремля. "Якщо не буде жодного поступу, то матиме сенс розширення російських санкцій. Але водночас ми потребуємо постійної та вимогливої дискусії з Москвою", - додав Макрон.
Директор паризького Інституту міжнародних відносин та стратегій (IRIS) Паскаль Боніфас зазначав у розмові з DW, що Макрон, без сумніву, продовжить "нормандський формат". При цьому науковець зауважує: "Навіть якщо він як кандидат висловлював найсильніші застереження стосовно політики щодо Росії, він виступав за зняття санкцій проти Росії після імплементації мінських угод".
За словами професора провідного паризького університету Sciences Po Крістіана Льокена, у сприйнятті режиму Путіна Макрон не буде сильно відрізнятися від Олланда: "Відносини з Росією будуть такими: гаразд, ми говоримо з росіянами, але з певної відстані. Він чутливий до ситуації в Україні, імовірно, він реагуватиме, якщо будуть нові провокації росіян в Україні".
Основною відмінністю від нинішнього президента експерт називає те, що Макрон намагатиметься посилити роль французько-німецької співпраці. "Відносини між Меркель і Олландом не були поганими, але не були і дуже близькими. Макрон хоче більше працювати з німцями, бо він, напевно, розуміє, що це - єдиний шлях для Європи мати вплив на міжнародній арені", - зазначив Льокен у розмові з DW.
Як Макрон сприйматиме Україну?
Так само, як і раніше в США, у Франції з'явилися заяви про те, що Росія намагалася втрутитися у передвиборчу боротьбу. Так, штаб Макрона у лютому закинув російському телеканалу RT та інформагенції Sputnik брудну кампанію проти кандидата. Sputnik опублікував інтерв'ю з французьким депутатом, який сказав, що Макрон може бути "агентом США" і що його підтримує "багате гей-лобі". 39-річному кандидату згодом довелося відреагувати на чутки та заперечити, що він є гомосексуалом. Нагадаємо, Макрон одружений на своїй колишній вчительці Бріжіт, яка старша за нього на 24 роки. Крім того, 25 квітня ІТ-фахівці заявили, що за кібератаками на штаб Макрона під час передвиборчої кампанії стоїть російська група хакерів. Ще одна хакерська атака була здійснена за день до виборів. У таборі Макрона заявили про те, що ціллю зламу була дискредитація їхнього кандидата.
"Звісно, Макрон не є проросійським. Між тим, він не є і проукраїнським. Він буде нейтральним проєвропейським і буде адаптувати політику, залежно від поведінки Києва та Москви", - вважає Боніфас.
Своєю чергою, Льокен вказує, що Макрон чутливий до питань самовизначення народів, поваги до суверенітету та міжнародного права. "І це те, в чому можна говорити про певну симпатію до України. Але проблема з Україною - спільна для німців та французів - за певної симпатії у зовнішній політиці, є багато внутрішніх проблем в Україні, особливо в питанні влади олігархів і корупції. І це завжди встановлює обмеження на ту допомогу, яку Україна може отримати", - підсумовує французький експерт.