Портрет Еммануеля Макрона

Еммануель Макрон переміг у другому турі президентських виборів у Франції, набравши близько 66 відсотків голосів, та стане наступним главою держави. 39-річний центрист, лідер руху "Вперед!" (En Marche !) впевнено переміг лідерку правопопулістського "Національного фронту" Марін Ле Пен.

Чиновник, інвестиційний банкір, політик

Взагалі-то, Макрон - філософ. Принаймні, за першою освітою. Під час навчання він писав роботи про ідеї Макіавеллі та Геґеля. Будучи сином лікарів з міста Ам'єн на півночі Франції, він не обрав професію своїх батьків. Після здобуття диплома з філософії, він закінчив знаменитий Паризький інститут політичних досліджень (Sciences Po), а згодом вчився у Національній школі адміністрації (ENA) - елітній кузні кадрів, серед випускників якої були і президенти - Жак Ширак і Франсуа Олланд, і прем'єр-міністри - Ален Жюппе та Лоран Фабіус.

"Макрон - продукт цієї французької еліти. Він уособлює загалом те, проти чого веде свою передвиборчу боротьбу Марін Ле Пен", - говорить заступник директора Німецько-французького інституту (dfi) Штефан Зайдендорф (Stefan Seidendorf).

Утім, на відміну від багатьох інших відомих державних діячів, Макрон не залишився вірним державній службі. Пропрацювавши близько чотирьох років фінансовим інспектором у міністерстві економіки, він перейшов у приватний сектор. Працюючи у банку Rothschild у Парижі, Макрон, зокрема, супроводжував угоду між швейцарським виробником харчових продуктів Nestlé та американською фармакологічною компанією Pfizer на дев'ять мільярдів євро. Завдяки роботі інвестиційним банкіром йому вдалося заробити не один мільйон євро.

Проте і на цьому прибутковому місці Еммануель Макрон не затримався надовго. У 2012 році він став економічним радником тоді нового президента Франсуа Олланда. Двома роками пізніше Макрон повернувся в міністерство економіки, цього разу очоливши його.

Суперник або друг Вальс

В уряді Еммануель Макрон сварився з різними політичними союзниками. Так, він мав конфлікт з профспілками через неоднозначну трудову реформу.

Його постійні сварки з прем'єр-міністром Мануелем Вальсом, а також власні політичні амбіції призвели до того, що Франсуа Олланд уже був готовий відправити його у відставку. Втім, у серпні 2016 року він сам подав заяву. Свій рух "Вперед!" він заснував раніше, навесні минулого року.

Політик Макрон зміг здобути підтримку різних сил. Так, попри давні конфлікти, Мануель Вальс, який програв праймеріз Соціалістичної партії Бенуа Амону, заявив про свою підтримку Макрона, не чекаючи першого туру.

З іншого боку, німецько-французький "зелений" політик, одне з облич студентських протестів 1968 року Даніель Кон-Бендіт (Daniel Cohn-Bendit) задовго до виборів заявив, що має намір голосувати за Макрона. За його словами, 39-річний француз спробував створити щось цілковито нове. Він заснував нову політичну силу, яка вже має понад 250 тисяч членів. Також Макрон є кандидатом, який не просто ґрунтує свою кампанію на оптимізмі та надії, він є єдиним, хто так чітко та безкомпромісно переконує французів, що їхня країна без Євросоюзу вже не може. Такої мобілізації на підтримку ЄС Кон-Бендіт у Франції вже давно не бачив, заявив він в інтерв'ю німецькому радіо Deutschlandfunk.

І справді, торік Макрон заявляв: "Ми повинні на всі виклики шукати відповідну європейську відповідь, адже ми можемо їм протистояти лише на європейському рівні". За його словами, завданням Франції та Німеччини є робити все для поглиблення європейської інтеграції у сферах фінансів і економіки, оборонної та безпекової політики, а також політики щодо біженців.

Ліберальні реформи

У разі перемоги Макрон планує знизити державні видатки на 60 мільярдів євро та скоротити 120 тисяч бюджетних посад. Водночас він хоче спрямувати 50 мільярдів євро на програми розвитку, зокрема, в сфері захисту довкілля. Також він планує зробити менш жорсткими вимоги щодо робочого тижня, який зараз є 35-годинним. Макрон хоче збільшити перелік професій, люди з яких зможуть претендувати на допомогу на випадок безробіття, але водночас має бути посилено тиск на безробітних йти працювати. Податок з підприємств планується знизити з 33,3 до 25 відсотків. Також незалежний кандидат має намір збільшити чисельність збройних сил і поліції.

Макрон публічно підтримав політику щодо біженців канцлерки Німеччини Анґели Меркель, заявивши, що вона врятувала гідність Європи. "Біженці - стійкі люди та новатори", - наголошував він.

Корупційні скандали

Дружина Еммануеля - Бріжіт - старша за нього на 24 роки. Вона була його вчителькою в єзуїтській гімназії у Ам'єні. Мати трьох дітей, вона згодом розлучилася і у 2007 році вийшла заміж за Макрона. Зараз вона вже має кількох онуків.

Бріжіт Макрон допомагає чоловікові в написанні текстів його виступів. "На щастя, я їй ніколи за це не платив", - пожартував якось Макрон, натякаючи на звинувачення у фіктивному працевлаштуванні консервативним кандидатом Франсуа Фійоном своєї дружини помічницею в парламенті. Представник партії "Республіканці" Фійон на початку кампанії вважався фаворитом перегонів, але внаслідок цього скандалу посів лише третє місце з 20 відсотками голосів.

Подібна історія стосується і Марін Ле Пен. Її підозрюють у фіктивному працевлаштуванні своїми помічниками у Європарламенті співробітників апарату "Національного фронту" , які виконували роботу для партії, а гроші отримували від ЄС. Крім цього, на початку березня Європарламент зняв з Ле Пен недоторканність через публікацію в Twitter світлин жертв брутальних злочинів, скоєних джихадистами "Ісламської держави".

Ім'я Макрона також спливло в зв'язку з корупційною справою. Прокуратура розслідує епізод з початку 2016 року, коли державна агенція Business France обрала компанію Havas для організації заходу під час виставки електроніки CES у Лас-Вегасі без проведення тендеру. Організація обійшлася у 380 тисяч євро. Макрон виступив з промовою під час заходу. Щоправда, сам політик у цій справі не проходить.

Як показали підсумки виборів, цей скандал не мав значного впливу на підтримку Макрона. За словами Зайдендорфа, лідер руху "Вперед!" є переконаним європейцем, його програма є реалістичною, він у змозі урядувати. Франція та Німеччина для Еммануеля Макрона є центральною віссю Євросоюзу, додає експерт.