Фотопортрети в Бабиному Яру: "Це не має права бути забутим"
29 вересня 2016 р.Луїджі Тоскано - незвичний фотограф. Раніше він був вишибалою та охоронцем, тепер головна справа його життя - фотомистецьке осмислення Голокосту. Він зустрічає мене в дещо нетрадиційній офісній будівлі в західнонімецькому Маннгаймі. Раніше на цьому місці був "народний басейн", тепер у ньому - приміщення для семінарів, офіси підприємців і митців. Тоскано - один із них. Те, що в будинку працює фотограф, зрозуміло вже на сходах: з обох боків відвідувача оточують портретні знімки заввишки близько двох метрів кожен. Вже незабаром я дізнаюся, що чоловік із заплющеними очима та у плавальній шапці на одному з фото і є Тоскано.
Цей осадкуватий засмаглий італієць у рожевому светрі, "варених" джинсах та білих кросівках і сьогодні схожий радше на нього - на вишибалу-охоронця з минулого, ніж на фотографа, шефство над проектом якого взяв на себе міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Однак, привітний і легкий у розмові, він одразу викликає довіру та дає зрозуміти: те, що він робить, є справою його життя.
Без права на забуття
Проект "Проти забуття" (Gegen das Vergessen) - один із перших великих у 15-річній кар'єрі фотохудожника: близько двохсот портретів жертв нацизму, які змогли вижити в гетто, концтаборах та на виправних роботах. На запитання, чому в 2016 році у відкритому німецькому суспільстві в митця виникає бажання зайнятися темою Голокосту, Тоскано відповідає без роздумів: "Я просто переконаний, що те, що сталося, не має права бути забутим". Те, що сталося - організоване винищення євреїв під час Другої світової війни, поставлене німецькими націонал-соціалістам на промисловий конвеєр. Його герої - євреї, роми, українці, росіяни, білоруси - розпорошені по всьому світові.
Зробити якомого більше портретів людей, котрі пережили Голокост і яких з кожним днем стає дедалі менше, - ця ідея виникла у Тоскано не спонтанно. Темою винищення євреїв нацистами він цікавився ще з дитинства, розповідає фотограф, а апогеєм для нього став візит до Освенціма у віці 18 років. "Також і мої політичні погляди, моє розуміння добра і зла так само були значною мірою сформовані тим, про що я дізнавався", - каже митець. Саме проект на тему Голокосту був для Тоскано "нагодою вийти на очі громадськості": "Виставка в громадському місці, яка порушує вкрай важку тему, - це дуже прямолінійно. Але це необхідно, аби про таку тему говорити".
Таким місцем стали вікна будівлі старої пожежної вежі на березі Некара у Маннгаймі - великий транспортний вузол, де перетинаються одразу кілька вулиць і трамвайних ліній, тож дуже людяне місце.
Резонанс від проекту став для фотографа неочікуваним. "Найбільше вразила мене історія однієї молодої мами, яка кожного дня проходила там зі своєю дитиною. І дитина завжди питала: хто ці люди. І протягом шести тижнів, доки тривала виставка, ця жінка розповідала дитині про тему Голокосту", - зворушено розповідає митець.
Виставка у Бабиному Яру як подарунок долі
Змусити замислюватися над історією Голокосту і українців - одна із задач, які поставив перед собою Тоскано, вирішивши привезти "Проти забуття" до Києва. Адже для українського суспільства культура пам'яті про Голокост - відносно нова. Більше того, війна на Донбасі сприяє піднесенню правих сил, що робить проект іще актуальнішим, каже фотограф.
Упродовж п’яти днів 50 робіт митця будуть виставлені у Бабиному Яру - з 27 вересня по 1 жовтня. Саме в цьому місці відбулася одна з наймасовіших страт нацистів за всю історію Другої світової. "Митці, як правило, мріють бути виставленими в тому чи іншому музеї, в тій чи іншій галереї. Я почав переосмислювати це питання. Бабин Яр для мене став дуже важливою річчю. Це важливе історичне місце пам'яті", - каже фотограф.
Це місце Тоскано обрав майже випадково. Спочатку він просто побував у пам'ятному місці як турист під час однієї зі своїх поїздок до України в рамках проекту. І одразу замислився над тим, що багато хто з героїв його портретів пережили саме Бабин Яр. За цим послідувала зустріч із директором меморіального комплексу. Рішення провести виставку саме там не змусило на себе довго чекати - уже під час другої зустрічі Тоскано дали добро "згори": проектом був вражений український прем'єр Гройсман.
Не просто "звичайні" фотосесії
Портретувати таких героїв - надзвичайно виснажливо й забирає величезну кількість енергії, визнає фотограф. Під час свого першого візиту до України він самої країни майже не бачив. Адже робота з жертвами Голокосту - "не просто прийшов і сфотографував": "З кожним я, окрім цього, говорив, аби якомога більше дізнатися про людину та її історію".
Німецько-італійський митець вперше демонструє свою виставку за кордоном. Україну він вибрав невипадково. Саме звідси походить більшість героїв його портретної серії - близько 60 осіб. Це стало результатом пристрасної організаційної допомоги його українських партнерів, каже він, постійно повторюючи ім'я очільниці української "Акції спокути" Анжели Беляк. Вона не лише організувала всі зустрічі з героями портретів художника, але й надихнула його на новий проект - задокументувати будні підопічних дитбудинків на сході України в безпосередній близькості до лінії фронту. "Адже я й сам виріс у дитячому будинку", - просто пояснює цікавість до теми митець.
Далі - Освенцім?
Але й проект "Проти забуття" на українських виставках для фотомитця не завершується. Після цього мають послідувати інші місця, де він планує показати інсталяцію - передусім у США. Але найбільшим бажанням Тоскано стала б демонстрація портретів у найвідомішому місці нацистських злочинів - концтаборі Освенцім. "Коли лише чуєш слово "Освенцім", знаєш, про що йдеться. Розмістити роботи там - великий виклик", - каже фотограф.
На початку 2017 року Тоскано планує завершити документальний фільм, який виник під час реалізації фотопроекту. І першими, хто його побачить, мають стати українці - на Одеському кінофестивалі наступного року.
На прощання з Луїджі Тоскано - фото. Й ніби ми не в Маннгаймі, а в Києві - на дорогу фотограф люб'язно замотує для мене свіжі булочки, до яких під час захопливої розмови справа так і не дійшла.