Нещодавно під час однієї з експертних дискусій студент, що вивчає політологію, ошелешив мене провокативним висловлюванням. Дні пам'яті для сьогодення мають таке ж саме значення, що й сорочки, сказав він. Тобто щоранку виймаєш свіженьку зі шафи, а ввечері скидаєш. А вже наступного дня знову вдягаєшся в свіженьку сорочку, й так триває день у день, роками. За його словами, все це - лише політика символів, яка нічого не змінює в суті суспільства. На його думку, люди ніколи не вчаться з історії і, попри всі меморіальні заходи, повторюватимуть помилки попередніх поколінь. Певна річ, що це забезпечило йому оплески з боку молодої аудиторії. Чи була це просто юнацька зневіра? Пригніченість? Чи взагалі розпач? Як з'ясувалося згодом під час дискусії, нічого з вище переліченого. З одного боку це була розлюченість через неправильне використання днів пам'яті, що нівелює їхню цінність, а з іншого - розчарування через те, що політики не в змозі домогтися тривалого вирішення негараздів людства.
На перший погляд, можна погодитися, що хлопчина справді має рацію. Адже меморіальні дати відзначають одну за одною, лунають гарні промови, в яких нагадують та перестерігають, а потім знову повертаються до щоденних політичних занять. Війна на Донбасі, та анексія Криму, війна у Сирії, авторитарні режими в Москві та Анкарі, криза біженців, ісламістський тероризм, експорт озброєнь, фінансові кризи та постійна неспромога європейських політиків порозумітися та досягти спільної позиції щодо до чогось.
Але нам не слід робити передчасних висновків. Справді, є люди, яким невідоме відчуття відповідальності й яких криваве минуле так нічого й не навчило. Але, на щастя, таких людей - меншість. Суспільства, де має місце демократичний лад, з усією відповідальністю вивчають своє минуле. Деякі дні пам'яті та свята нам прищепили ще з колиски, тож вони увійшли до нашого канону цінностей. Інші, приміром, день пам'яті жертв сталінізму та націонал-соціалізму - стали відзначати лише кілька років тому, та вони не менш важливі. Навіть попри те, що інколи через них породжуються суперечливі дискусії щодо того, чи не виконують вони роль такого собі алібі для певних зацікавлених груп та чи не служать для применшення значення інших днів пам'яті. Такі закиди лякають. Жертв та злочини не слід порівнювати між собою, а проводити статистичні порівняння між ними й поготів. Значення скоєних нацистами злочинів та Голокост не можна ані заперечувати, ані применшувати.
Людству потрібні ці дні спогадів та пам'яті. Адже в противному разі занадто швидко забуватимуться жахливі сторінки історії, в тому числі й нашої нещодавньої європейської історії. Про диктатуру нацистів та Голокост, сталінізм та злочини комуністичної диктатури не повинно бути написано лише в шкільних підручниках історії - вони мають стати частиною нашої колективної культури пам'яті та спогадів. А згадувати щось можна без проблем і не лише в дні проведення меморіальних заходів. З цим погодився також і "мій" студент. Так само і з тим, що його порівняння з сорочками можна викинути на смітник.