У Німеччині тестують технологію розпізнавання облич

Хто і за ким спостерігатиме?

Тестування технології біометричного розпізнавання облич відбуватиметься на залізничній станції "Зюдкройц" у Берліні. У тестуванні візьмуть участь лише обрані учасники, а сам процес контролюватиметься німецькою федеральною поліцією, Федеральним управлінням з кримінальних справ та МВС Німеччини разом з німецькою залізницею Deutsche Bahn. Понад 250 волонтерів погодилися випробувати систему на собі. Вони повідомили свої імена та надали дві фотографії обличчя, які було збережено в базі даних, щоб програма могла порівняти їх із записом камери спостереження.

Як працює технологія?

Для етапу тестування встановили три спеціальні камери, кожна з яких зніматиме окремий вихід та ескалатор, що веде до платформи на станції. Відповідна комп'ютерна програма порівнюватиме запис, зроблений камерами, із фотографіями, які зберігаються у базі даних. Більшість із волонтерів, які долучилися до тестування, часто їздять залізницею. Передбачається, що вони користуватимуться ділянками, які знаходяться в полі зору камер. При цьому волонтери матимуть при собі невеличкі передавачі, аби комп'ютери відзначали їхню появу і перевіряли, чи може програма розпізнати їхні обличчя самостійно.

Чому відбувається тестування?

Поліція обґрунтовує проведення тесту боротьбою з тероризмом та злочинністю. Правоохоронці сподіваються, що нова технологія дасть їм можливість виявляти та попереджувати злочини та небезпечні ситуації. Однак її досі не випробовували на практиці. "Ми хочемо перевірити її у звичних умовах, - сказав представник поліції. - Тестувальники також можуть носити капелюхи чи велошоломи або можуть бути особами невисокого зросту, які розчиняються в натовпі".

Експерти з безпеки критикують програму через її помилки. За їхніми оцінками, система припускається однієї помилки на мільйон. А в системі громадського транспорту Берліна, яка перевозить три мільйони людей на добу, це призвело б до трьох помилкових реакцій поліції кожного дня.

Що кажуть захисники даних?

Захисники конфіденційності даних вважають, що біометричне розпізнавання обличчя є порушенням закону. Уповноважена німецького уряду з питань захисту даних Андреа Фосгофф (Andrea Voßhoff) загалом не проти проведення тесту, однак має "глибинні застереження" щодо даної технології. "Застосування цих систем на практиці стало б помітним обмеженням основних громадянських прав", - зазначила вона.

"Це зруйнувало б свободу анонімного пересування у публічному просторі, - зазначив Крістофер Лаунер (Christopher Lauer), експерт Соціал-демократичної партії Німеччини з питань інтернету та захисту даних. - А користь від цього для боротьби зі злочинністю - нульова".

Що відбудеться після етапу тестування?

Ініціатори тесту хочуть перевірити, чи можуть камери та комп'ютери надійно розпізнавати людей. Питання того, наскільки успішною насправді є ця технологія, залишається відкритим. Однак потенціал від її застосування сягає далеко.

За даними Deutsche Bann, кількість камер на станціях "постопово збільшують". На всій території Німеччини близько 6000 камер ведуть спостереженням за понад 80 відсотками пасажиропотоку. Лише на розширення відеоспостереження в берлінському метро збираються витратити декілька мільйонів євро. Тисячі камер щоденно працюють не лише на вокзалах та станціях метро, а й у потягах та автобусах.

Чи може програма використовуватися не за призначенням?

Представники німецьких відомств вказують на користь програми розпізнавання облич для відслідковування людей, які "є або можуть бути небезпечним".  Однак і партнер програми, німецька залізнична компанія Deutsche Bann, може отримати від неї користь. Вона могла б відслідковувати художників графіті, які незаконно малюють на поїздах.

У принципі, програма може лише порівнювати запис камер спостереження із фотографіями, що зберігаються в її базі даних. Поки що це ті користувачі громадського транспорту, які погодилися на тест. Пізніше з її допомогою можуть відслідковувати людей, яких підозрюють у злочинах або вважають небезпечними.

Не виключене і зловживання цією програмою, адже вона може працювати на основі будь-яких даних. В авторитарних країнах вона могла би породити новий вид контролю - на додачу до існуючої цензури в інтернеті та інших елементів стеження у громадському житті.