Як словацькі рейдери відбирають поля у фермерів

Міхаловце, 11 ранку, стою неподалік АЗС "Лукойла". У мене зустріч з Юраєм Берешем, фермером. З нами також його син та мій перекладач. Але ці двоє не хотіли б фігурувати в цій історії. Їм страшно. Після вбивства репортера Яна Куціяка та його нареченої атмосфера у Словаччині геть інша.

Фермерові Юраю Берешеві ж не страшно. На автівці їду за ним до пшеничних нив, у десятку кілометрів від українського кордону. Рілля велика та рівна, мрія будь-кого, хто працює на землі.

Уже зо три десятки років Юрай Береш порається на ділянці майже в тисячу гектарів. Шматочок за шматочком він розбудовував своє аграрне господарство. Рілля ж - у державній власності. Фермери на кшталт Береша укладають довготривалі договори оренди, які дотепер ніхто не ставив під сумнів. Два роки тому все змінилося. Під час збору врожаю на поле Береша наскочив колишній поліцейський з власною приватною охоронною структурою та заявив, що ці землі тепер його.

Три дні тривала боротьба

Це підкосило 58-річного Береша: кілька автівок під час конфлікту за ниву знепридатніли, комбайни вже не працювали. Від загону нальотчиків дісталося і самому фермерові, йому довелося звертатися до лікарів. Три дні тривала боротьба.

Син Береша тоді зняв бійку на телефон. Надруковані світлини фермер носить з собою у течці. Він показує на фото пістолети рейдерського загону. "Без шансів", - каже він. Вирощений ним рапс вони зібрали та продали.

Чому ж не викликав поліцію? "Там була поліція, записала всі імена - та й поїхала собі", - коротко пояснює Береш. Відтоді офіційні установи не реагують на його звернення та скарги. Відчуваю: до державних органів у Словаччині не лишилося й крихти довіри. За ніч договір оренди визнали нечинним, нову угоду з відповідальними чиновниками уклав уже екс-поліцейський.

Ласкаво просимо на Дикий Захід

Під'їжджаємо до придорожнього будинку біля українського кордону. Двір оточений високим муром, бігають кремезні собаки. Береш обачливо замикає їх у вольєрі, поки ми не ввійшли на подвір'я. "Без собак бандюгани вже б давно все спалили", - каже фермер. На подвір'ї - сільськогосподарська техніка. Від колишніх нив йому лишилося тільки 140 гектарів. З ними наразі порається син Береша.

Аграрій припускає, що рейдери націлені лише на субвенції ЄС. За гектар Євросоюз щороку виплачує близько 240 євро. Це типова практика для країн Союзу. Банда екс-поліцейського вже прибрала до рук чимало земель, до їх кишень йдуть мільйонні кошти ЄС, каже Береш. Поля ж, додає він, обробляють абияк, часто лише там, де видно, а далі все поросло бур'яном. Юрай Береш знає ще з три десятка фермерів, яких силовим шляхом чи шантажем позбавили орендованих державних земель. Страшно всім: досі лише він публічно заявив про проблеми.

Хто стоїть за всім цим? Береш називає імена. Наскільки йому відомо, за колишнім поліцейським стоять політики, чий вплив простягається як на поліцію, так і на чиновництво аж до відомства у Братиславі, яке відповідає за роздачу грошей ЄС. Фермер вважає, що через керівну партію Smer відставленого прем'єра Роберта Фіцо "запліснявіла вся країна".

До Італії далеко

Я заперечую: як так, мовляв, начебто ж італійська мафія тут, на Сході, живиться європейськими грошима. Так, принаймні, наразі говорять щодо вбивства журналіста. Ідеться про те, що Куціяк готував матеріал про імовірні зв'язки політичної еліти Словаччини та італійської мафії.

Береш сміється, знизуючи плечима. "Італійська мафія? Е ні, тут працюють словацькі мафіозі". За його версією, італійська мафія лише підрядила виконавця, аби напустити туману та відволікти увагу від справжніх винуватців. Звідси, зі східних країв ЄС, до Італії далеко.

У будинку фермера сідаємо за стіл, частуємося гуляшем. Тривала боротьба за втрачені лани не минула безслідно для Береша, колишнього ветеринара. Він виглядає розбитим, його підточує рак. Йому вже не під силу лізингові платежі - пропущені два врожаї, євросубвенцій бракує. Час сплатити рахунок у 31 тисячу євро. Схоже, він банкрут.

Здаватися у двобої за свої ниви він не збирається. Сподівається: протести по всій країні призведуть до змін, і тоді, у дійсно справедливому процесі у правовій державі він доб'ється правди.

Вечоріє. Прощаюся з Юраєм Берешем. Ця історія нагадує мені кепський вестерн. Щоправда, бракує шерифа, який прийде і порядок наведе. Але й брюссельські маршали не поспішають на допомогу.