Журналіст: У Словаччині - "як у поганому фільмі про мафію"
6 березня 2018 р.
Зазвичай люди не зупиняються біля невеличкої пам'ятної дошки на паркані біля шпиталю у центрі Братислави. Вона нагадує про антикомуністичні демонстрації у місті у 1989 році, які відбувались саме тут. Сьогодні ж на цьому місці сотні свічок навколо фотографії журналіста Яна Куціяка та його нареченої, яких вбили десять днів тому. Люди уповільнюють ходу, схиляють голови, кладуть квіти. Молодь, пенсіонери, родини з дітьми.
Вбивство 27-річного журналіста-розслідувача Яна Куціяка та його нареченої сколихнуло Словаччину чи не вперше з 1993 року - коли країна здобувала незалежність. Молоду пару, яка мала намір одружитись у травні, в прямому сенсі стратили у їхньому будинку в населеному пункті Велка Мача неподалік Братислави. Журналісту вистрілили у груди, його дівчині - в голову. Основна версія, яку розглядають правоохоронці, - професійна діяльність Куціяка, який ніби знайшов підтвердження того, що італійські мафозі завдяки двом радникам прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо мали прямий доступ до уряду та до таємної інформації.
Глибока криза
На вбивство, жахливе саме по собі, накладаєтсья ще й жахливість ситуації, яка нагадує словакам смуту 1990-тих. Тоді політика та організована злочинність діяли пліч-о-пліч, а Словаччина роками перебувала на роздоріжжі шляхів розвитку як автократична мафіозна держава або з правовими демократичним перспективами.
До вбивства Куціяка та його нареченої люди вважали, що свій вибір країна зробила у 2004 році - коли вступила до Європейського Союзу. Однак нині уже ніхто не впевнений, якою саме державою є нині Словаччина. Це вбивство зіштовхнуло країну не тільки у політичну кризу, але й у глибоку кризу довіри та ідентичності.
Цю кризу описав словацький президент Андрей Кіска - підприємець, філантроп та свого роду совість своєї країни, який у неділю звернувся до словацього народу з промовою: "Сьогодні недовіра людей до держави є занадто великою. І це виправдано. Багато людей вважають, що трагедія вбивства Куціяка та його нареченої у багатьох відношеннях відображає словацьку реальність. Це жахлива візитна картка нашої країни після 25-річного існування. Щось погане приховане під поверхнею, щось погане в основі нашої держави".
Як у поганому фільмі про мафію
Відчуття, про яке говорить Кіска, передусім знайоме редакціям незалежних ЗМІ. Тих, в яких журналісти-розслідувачі досліджують схожі теми, над якими працював і вбитий Куціяк, і де політичні оглядачі ретельно спостерігають за діяльністю уряду. Там, де анатомію влади знають найкраще.
28-річний Петер Хабара також знає, як діють можновладці у Словаччині. Він часто був свідком того, як прем’єр-міністр країни Фіцо називав журналістів "гієнами", "ідіотами" або "анти-словацькими проститутками". Хабара працює у виданні aktuality.sk - там, де працював Куціяк. Вони були друзями, робили спільні розслідування. Останнє - про словацькі зв’язки у "Панамських документах".
Хабара все ще шокований і приголомшений смертю свого колеги, як і всі співробітники. Атмосфера в редакції aktuality.sk пригнічена, всі говорять тихо, ніхто не посміхається. На робочому столі Яна Куціяка - квіти та горить свічка.
Хабара також шокований і тим, як просувається розслідування справи. Коли минулого тижня Фіцо під час прес-конференції поклав на стіл мільйон євро готівкою і пообіцяв ці гроші як винагороду за вказівку на вбивць Куціяка, журналісту здалося, наче він не на прес-конференції прем’єр-міністра європейської країни, а у поганому фільмі про мафію. І так невисока довіра Хабари до політиків згасла ще більше. "Фіцо, здається, дійсно вірить, що може вирішити цю справу грошима, так само, як вчиняють мафіозі", - каже журналіст.
Тільки порожня риторика
Ліво-націоналістичний та формально соціал-демократичний очільник уряду Роберт Фіцо визначає долю Словаччини вже понад 10 років. З 2016 року Фіцо відмовився від свого популістичного, потужного антиісламського дискурсу, і останнім часом постійно наголошує, що Словаччина є центром Європи. Відтак образ країни був доволі позитивним, враховуючи події у Польщі, Чехії та Угорщині.
"Це була здебільшого риторика, Фіцо мало зробив для європейської інтеграції Словаччини", - каже Петер Морвай, міжнародний оглядач щоденної газети DenníkN та один з провідних експертів з Центральної та Східної Європи у Словаччині. Фіцо успішно підтримував подвійний дискурс, зазначає експерт, через помірковані заяви закордон, з одного боку, та популістичні промови всередині країни - з іншого. Однак тепер, на думку оглядача, зважаючи на сцену з мільйоном євро, очільник уряду втрачає відчуття настроїв людей. "Він діє так, наче більше не контролює ситуацію, - каже Морвай. - І цим занурює Словаччину дедалі глибше у серйозну кризу".
Президент, глава уряду та нові вибори
Навряд чи хтось в країні може спрогнозувати, яким може бути вихід з цієї кризи. Президент Андрей Кіска у своїй промові вимагав докорінного переформатування уряду або дострокових виборів - вимога, яку Роберт Фіцо негайно відхилив, заявивши, що промова президента "очевидно написана не в Словаччині", а "людьми, які переслідують геть інші цілі".
Такі заяви глави уряду шокували колишнього журналіста-розслідувача та політичного оглядача Арпада Солтеша. Фіцо, на його думку, "втратив відчуття реальності". Солтеш водночас констатує - у Словаччині зараз майже немає прийнятної альтернативи. Уряд та опозиційні партії дискредитовані, тому вихід з кризи пропонуватимуть виключно праворадикали та правопопулісти.
Солтеш - один з найвідоміших журналістів у Словаччині та ветеран журналістики розслідувань в країні. У 1990-ті роки його побили через розслідування про шахрайства під час приватизації. Цей випадок спричинив великий резонанс - однак розслідуваний не був.
Солтеш добре знав Яна Куціяка, вони іноді працювали разом. До вбивства журналіста та його нареченої Солтеш неодноразово заявляв в інтерв’ю та коментарях про те, що Словаччина є відносно стабільною правовою державою. Коли президент країни Андрей Кіска кілька місяців тому публічно спитав, чи є Словаччина державою з мафіозними структурами, Солтеш різко розкритикував його. Натомість зараз він самокритично визнає: "Я був неправий".