Ле Пен мітить у президенти

Холод пронизує до кісток. Лоран Саль замерзлими руками роздає відвідувачам щотижневого ярмарку листівки зі зображенням усміхненої лідерки правопопулістів Марін Ле Пен. Чотири роки тому Саль був пересічним членом ''Національного фронту" (НФ) Ле Пен. Тепер він - член муніципальної ради цього, колись стабільно комуністичного передмістя, де Ейфелева вежа видніється на обрії.

І поки багато покупців пробігають повз, деякі зупиняються, щоб кинути глянцеву листівку у візок з сирами та свіжими овочами. Агітатор затримує афро-американця, аби поговорити про політику. Жінка цілує його у щоки і простягає пляшку вина, щоб відсвяткувати новий рік.

"Я побачив зміну в тому, як населення дивиться на нас. Зараз вони набагато менш конфліктні до нас, тому що у них менше побоювань. Вони бачать нас у дії як обраних посадовців", - каже Саль, який приєднався до ''Національного фронту'' 30 років тому, коли йому було 16.

Сьогодні партія хоче остаточно здобути широку популярність, маючи сподівання, що виборці оберуть 48-річну Ле Пен першою президенткою Франції. У той час, як НФ вже давно став невід'ємною складовою національної політики, Саль не єдиний, хто зауважив зростання суспільного визнання.

"П’ять чи шість років тому багато виборців не хотіли зізнаватися під час опитування, що вони розглядають можливість голосувати за Національний фронт", - говорить дослідник правого екстремізму Жан-Ів Камю. "Сьогодні вони більш відверті, хоча "Національний Фронт" не надто змінився у таких питаннях як національна ідентичність, імміграція і ксенофобія", - пояснює він DW.

Захищаючи популізм

В останніх інтерв’ю закордонним ЗМІ, зокрема і DW, Ле Пен підкреслила президентські пріоритети у майбутньому. Серед головних - переговори щодо перегляду членства Франції у ЄС і проведення референдуму щодо виходу з Євросоюзу, так званого ''Frexit'' протягом шести місяців після обрання на посаду президента. Крім того, вона обіцяє зменшити кількість законотворців у парламенті у межах широкохї програми скорочення державного апарату.

Вона також захищала популізм, що зростає по всій Європі та в Сполучених Штатах. "Це ті, що хочуть захистити уряд людей, для людей і від імені людей?"- питала Ле Пен, що була з-поміж перших європейських політиків, які привітали Дональда Трампа з перемогою на президентських виборах.  "Якщо це так, тоді я погоджуюся називатися популісткою."

Що ж до зовнішньої політики, Ле Пен звинуватила ЄС у кризі в Україні, і привітала можливе потеплішання відносин між Росією та США за президентства Трампа. 

"Я не хочу війни між США та Росією через егоїстичну причину - ми посередині", - заявила вона, закликаючи натомість до альянсу між Францією, Росією та США для боротьби з ісламськими екстремістами.

Новий погляд на ультраправих

Президентська виборча кампанія у Франції - у списку подій, за яким найбільш ретельно стежили торік.  Ле Пен піднімається на хвилі розлюченості виборців слабкою економікою, збільшенням кількості мігрантів та ісламістськими екстремістами. Чинний президент Франсуа Олланд настільки непопулярний, що місяць тому він оголосив, що не збирається балотуватися на другий термін. 

Багато хто прогнозує перемогу Ле Пен у першому турі виборів у квітні, але програш у другому, ймовірно, правоцентристу Франсуа Фійону. Це нагадує 2002 рік, коли її батько Жан-Марі Ле Пен програв чинному тоді президенту Жаку Шираку.

Сьогодні, втім, молода Ле Пен набагато більш популярна, ніж її забіякуватий батько. Вона пом’якшила екстремістські кути НФ, що робить його більш прийнятним для звичайних виборців. 

"Зазвичай, ультраправі партії очолюють чоловіки, тепер же ми маємо 40-річну жінку, яка апелює як сучасна жінка, і є привабливою не лише для людей похилого віку та білих чоловіків, а й для молодих жінок".

Час для змін?

На ринку передмістя Сюрен, комп’ютерний технік Олів’є Ніколя розмірковує над тим, чи не проголосувати за Ле Пен. Він не підтримує економічну політику НФ, але погоджується - Франція має обмежити міграцію і зміцнити контроль над кордонами.

"Я не думаю, що вона виграє, тому що їй перешкоджають, навішуючи ярлик ультраправих на НФ, навіть при тому, що ідеї партії майже ті ж самі, що і у правоцентристів у 1990-х роках", - каже Олів’є Ніколя.

Втім, інша відвідувачка ринку, 59-ти річна Евелін Нодекс заявила DW, що вірить: Франція готова до змін.

"Ліві, праві, все однаково. Ситуація погіршується. Ми ніколи не мали при владі Національний фронт. Чому вони мають бути гірше?", - каже вона.