Дивує, що французькі консерватори раніше не зупинилися на кандидатурі Франсуа Фійона. Адже здається, що він дуже добре вписується у нинішній політичний ландшафт. Так, наче колишнього прем'єр-міністра спеціально створили як кандидата в президенти: соціально орієнтований і водночас консервативний, переконаний католик, критик ісламу, патріот з домішкою націоналізму та прихильник радикальних неоліберальних економічних реформ.
Крайній консерватор з провінції
Франсуа Фійону не було потреби затято представляти себе правим політиком, як це намагався робити один з його конкурентів у першому турі праймеріз, екс-президент Ніколя Саркозі. Тож переможцю попередніх виборів не потрібно пробувати ослабити Марін Ле Пен на правому фланзі, оскільки він і так подобається багатьом виборцям у структурно глибоко консервативній Франції.
Це люди, які в захваті від того, що Фійон виступає на захист сім'ї, християнства та традиційних цінностей. Це громадяни, для яких ліволіберальний порядок денний з одностатевими шлюбами та мультикультуралізмом від самого початку є огидним. Вони хочуть президента, котрий би сильною рукою встановив спокій та порядок у країні, якій загрожує тероризм та соціальні перетворення.
Фійон приділяє увагу якраз тим напрямкам, завдяки яким зараз виграють вибори: його риторика стосується національної ідентичності, вона змальовує іслам як ворожий вплив і звеличує французькі цінності та традиції.
Зробити Францію великою знову
Багато французів і далі мріють про постать батька, політичного спасителя в традиціях президента Шарля де Голля. Це ностальгійна політика, яка посприяла Brexit та перемозі Дональда Трампа. За нею стоїть сум за минулим з надійними кордонами, чіткими цінностями та простими судженнями. За часом, коли француз у своєму провінційному містечку почувався господарем творіння. Це політичний фокус-покус, який стимулює правопопулістську та авторитарну політику.
Адже Франсуа Фійон обіцяє французам те, що він не зможе реалізувати: контролювати погано інтегрованих громадян, які сповідують іслам. Крім того: повернення традиційних цінностей та "великої нації" на світову сцену разом з економічними реформами, які принесуть країні добробут та робочі місця.
До речі, в цьому питанні Фійон чесний: він погрожує Франції жорсткими методами лікування на кшталт тих, які застосовувала Маргарет Тетчер. Між іншим, Великобританія і досі страждає від наслідків її політики урізання. Лишається лише сподіватися, що кандидат від "Республіканців", якщо його оберуть президентом Франції, вигадає розумніші рецепти.
Фійон та любов до Путіна
На відміну від "Національного фронту", Франсуа Фійон не засновує свою політику на ідеї знищення Євросоюзу. Проте він поділяє з Марін Ле Пен незрозумілу любов до Володимира Путіна. Чоловічу дружбу між диктатором у Кремлі та консервативним кандидатом досі пояснити неможливо. У будь-якому разі, імовірно, що президент Фійон перекреслить політику Анґели Меркель, яка намагається обмежити прагнення Путіна розширити свій вплив. Він волів би віддати злощасну Сирію на поталу Башару Асаду та може посприяти неспокою в Східній Європі.
У політиці щодо біженців французький політик також дає зрозуміти, що він буде не партнером, а противником, від якого не варто очікувати солідарності. Найкраще, що можна сказати про Франсуа Фійона, це: вірогідно, він буде в змозі перемогти лідерку "Національного фронту". А крім цього, його дотеперішня кампанія на попередніх виборах виглядає не дуже обнадійливо для ліберальної демократії та Європи.