Нафтовидобувна промисловість США

Цими днями в містечку Лорейн в штаті Огайо дуже холодно. У цьому металургійному центрі з 64 тисячами мешканців з 1895 року варять сталь. У Лорейн розташоване одне з підприємств американського металургійного гіганта U.S. Steel. У минулому енергетичний бум у США суттєво підживлював роботу заводу. Сьогодні ж понад 600 працівників підприємства мають бути звільнені.

"Ми сподіваємося, що це - лише тимчасове рішення. Адже це 600 людей, які більше не зможуть витрачати свої пристойні заробітки в нашій громаді", - каже в розмові з місцевими ЗМІ мер міста Чейз Райтенауер. Він стурбований розвитком подій, адже U.S. Steel, за його словами, один із найважливіших роботодавців регіону. Тепер тут знизиться попит на споживчі товари, каже Райтенауер.

Рентабельність під питанням

U.S. Steel виробляє в Лорейн переважно сталеві труби, які використовують для видобутку нафти за домогою "фрекінгу "- технології гідророзриву пласту. Ця промислова галузь сьогодні переживає нелегкі часи. Ціна на нафту, яка починаючи з літа минулого року знизилася вдвічі, змушує американські нафтовидобувні компанії задаватися питанням про власну рентабельність. З початку 2015 року один барель нафти коштує менш ніж 50 доларів. Багато фрекінгових компаній у таких штатах, як Північна Дакота, Техас, Пенсильванія або Вайомінг, можуть заробляти на видобутку "чорного золота" лише за умов, коли ціна одного бареля становить щонайменше 70-80 доларів США. Ситуація відрізняється залежно від конкретної свердловини чи регіону.

Іще кілька місяців тому, коли один барель нафти коштував близько 80 доларів, гравці на американському ринку нафтовидобутку вперше продемонстрували ознаки стурбованості. Сьогодні погані передчуття справджуються. Минулого тижня концерт Schlumberger, який спеціалізується на різноманітних послугах, пов’язаних із бурінням нафтових свердловин, повідомив про скорочення 9 тисяч робочих місць. Між тим конкуренти Schlumberger - компанії Halliburton та Baker Hughes - іще в листопаді минулого року заявили про злиття. Іще один гравець на ринку нафтовидобутку США - компанія Conoco Phillips - запланував на 2015 рік скорочення інвестицій у розробку нових нафтових родовищ на приблизно 20 відсотків. А техаська компанія WBH Energy, яка також спеціалізувалася на видобутку нафти - нещодавно заявила про своє банкрутство. Деякі підприємства натомість просто призупинили виробництво та інвестиції, як, приміром, компанія Brigadier, яка також розташована в Техасі. У нинішній ситуації цей перелік можна продовжувати майже щодня.

Окрім цього, майже всі американські компанії-видобувники нафти погрузли у боргах. 13 відсотків ринку високодохідних облігацій США (high-yield bonds), обсяг якого складає 1,3 трильйони доларів, це запозичення компаній сектору енергетики. В англомовному фаховому жаргоні такі цінні папери називають junk bonds ("сміттєві" облігації), адже вони дають можливість отримати високі прибутки за умов високих ризиків. За даними американського сервісу фінансових даних Dealogic, сукупна заборгованість компаній за такими облігаціями за останні роки склала 435 мільярдів доларів. "Якщо компанії менше вироблятимуть, вони більше не зможуть обслуговувати своїх кредиторів. Це призведе до того, що з ринку зникатимуть подальші гравці", - каже експертка Дебора Роджерс з аналітичного центру Post Carbon Institute.

Змагання з Саудівською Аравією?

Уникнути зникнення компаній з енергетичного ринку США за нинішньої кон’юнктури навряд чи вдасться. Виглядає на те, що Сполучені Штати програли Саудівській Аравії у мірянні силами, про яке подейкують останнім часом. Адже Ріяд разом із іншими країнами-експортерами нафти з ОПЕК нещодавно прийняв рішення не зменшувати обсяги власного нафтовидобутку з метою стабілізації цін. Водночас, попри падіння світового попиту на "чорне золото", саме США залишалися єдиною країною, де виробництво лише зростало. На тлі падіння обсягів видобутку нафти у світі з 75 до 73 мільйонів барелів на день в період з 2013 по 2014 рік, у США цей показник збільшився аж на 4 мільйони барелів на день.

Нинішнє падіння цін на нафту дуже нагадує 1980-ті роки, коли за період з листопада 1985 по березень 1986 року ціна на нафту знизилася на 67 відсотків. Тоді ОПЕК так само бездієво спостерігав за ситуацією. У підсумку для того, аби ціна на нафту знову опинилася і стабілізувалася на початковому рівні, знадобилося майже 20 років.

Коли і яким чином сьогоднішня ціна на нафту зможе знову стабілізуватися, не наважуються спрогнозувати навіть ветерани галузі. "Ціни, які довгий час перебуватимуть на низькому рівні, приведуть ринок до стану рівноваги. Але незрозуміло, як довго це триватиме і де розташована точка рівноваги", - написав Ендрю Холл з компанії хедж-фонду Astenbeck Capital Management, який спеціалізується на енергетиці, в своєму листі до інвесторів.

Відмінність нинішньої ситуації від 80-х років полягає також і в технології видобутку, яка взагалі призвела до такого виробничого буму. Адже настільки швидко, як "фрекінговий" бум з’явився, настільки ж швидко він може і зникнути. Тривалість буріння скоротилася. Якщо раніше для того, аби нафта з родовищ на Алясці могла з’явитися на ринку, потрібно було чекати приблизно 9 років, то розробка нафтового родовища за допомогої технології фрекінгу триває лише кілька днів. Утім, сьогодні поки що не вистачає досвіду для того, аби оцінити подальший розвиток ситуації на ринку в цифрах. Адже це перший спад фрекінгового нафтовидобутку в історії США.

Безкоштовний кон’юнктурний пакет

Між тим деякі спостерігачі дивляться на низьку ціну на нафту і, відповідно, бензин як на такий собі безкоштовний пакет із підтримки загальної ринкової кон’юнктури в країні обсягом у понад 1 трильйон доларів США. Принаймні, такі цифри виходять з оцінки компанії Citigroup. "Американська родина в середньому заправляє (у свої авто - Ред.) 1200 галонів бензину на рік. За ціни пального, яка є більш ніж на один долар нижчою за минулорічну, це - 1200 доларів, які середньостатистична родина може витратити на щось інше", - каже головна експертка з макроекономічних питань рейтингового агентства Standard & Poors Бет Енн Бовіно.

Тим не менш, не можна забувати й про питання безробіття. Адже ті американські штати, в яких рівень зайнятості перевищує середній по країні, це якраз ті штати, в яких видобувається великий обсяг енергоносіїв. "Рівень безробіття у Північній Дакоті, який складає менше трьох відсотків, приміром, суттєво нижчий за загальний показник безробіття по країні, який складає 5,6 відсотка", - каже Бет Енн Бовіно.

У місті Лорейн у штаті Огайо сподіваються на те, що попит на сталевий прокат з боку енергетичної галузі знову почне зростати вже в другій половині 2015 року. "Та попри це ми також розмірковуємо і над тим, як можна було б змінити або розширити бізнес U.S. Steel", - каже мер міста Райтенауер. Найближчим часом профспілки разом із керівництвом металургійної компанії хочуть зібратися й поговорити про майбутні сценарії розвитку підприємства.