Нечисті олігархи
27 грудня 2012 р.
Олігархам з Центральної Азії, які раніше охоче переводили свої капітали до Європи, а у випадку переслідування на батьківщині шукали тут політичного притулку, 2012 рік приніс кілька неприємних сюрпризів.
Шведський сюрприз для узбецької бізнес-леді
Старша донька президента Узбекистану, відома бізнес-леді Гульнара Карімова стала героїнею розслідування шведських журналістів. А згодом і прокуратури Швеції та Швейцарії взялися за вивчення обставин угоди шведсько-фінської телекомунікаційної компанії TeliaSonera та швейцарської фірми Takilant, заснованої там двома особами з близького оточення доньки узбецького президента.
Слідчі шукають докази дачі хабара з боку TeliaSonera Гульнарі Карімовій через посередника в особі Takilant з метою отримання ліцензії на роботу скандинавської компанії в Узбекистані. ЗМІ повідомляють, що у Швеції офіційно як підозрювані у цій справі проходять два менеджери TeliaSonera, під арештом у Європі вже перебувають значні суми коштів, що були на рахунках Takilant, а у Швейцарії також проводиться розслідування, пов'язане з цією фірмою та Карімовою.
ФБР та GW проти Максима Бакієва
Британська юстиція псує настрій Максиму Бакієву. Щоправда, її підвищену увагу до сина колишнього президента Киргизії спричинили не журналісти, а слідчі ФБР. Вони виходять з того, що Бакієв-молодший брав участь у злочинній змові з метою вчинення шахрайства з цінними паперами та перешкоджанні відправленню правосуддя. У жовтні цього року США спрямували до Лондона клопотання про екстрадицію Максима Бакієва.
7 грудня лондонський суд переніс засідання в справі про екстрадицію на травень 2013 року. Джерело у Вашингтоні на умовах анонімності повідомило DW, що, за його даними, Бакієв має можливість ще раз оскаржити рішення суду, однак органи юстиції в США переконані уже зараз, що юридичних підстав для екстрадиції більше, ніж достатньо, і в 2013 році вона відбудеться.
У самій Великобританії над Максимом Бакієвим також нависають хмари. 19 листопада неурядова організація Global Witness (GW), яка опікується проблемами корупції, у прес-релізі виклала аргументи на користь того, що діяльність цього олігарха має стати предметом уваги слідчих й у самій Британії. За даними GW, частина підозрілих грошових операцій, що здійснювались за участю Бакієва-молодшого, пов'язана з цією країною.
Опозиціонер-банкір теж наслідив
Як і Максим Бакієв, Мухтар Аблязов утік з Казахстану також до Лондона. Однак колишній основний акціонер "БТА-Банку" приїхав туди не як людина, ще донедавна пов'язана з владою, а з репутацією давнішнього критика казахської влади. Астана вимагає від Лондона не тільки видачі опозиціонера-банкіра, але й повернення коштів, виведених ним з країни, як стверджує казахстанська прокуратура, за допомогою шахрайських схем.
Лондонський високий суд у лютому цього року засудив Аблязова до 22-х місяців ув'язнення за неповагу до суду - як стало відомо, Аблязов надав суду неправильні дані про свої банківські рахунки. Але виконати це рішення не вдалось, оскільки опальний банкір утік вже з Лондона. Де він перебуває зараз не відомо. Що, однак, не завадило 6 листопада 2012 року Апеляційному суду Великобританії залишити в силі рішення Високого суду. Щоправда, як повідомило DW одне з джерел, пов'язаних з "лондонською справою", активно шукати Аблязова у найближчому майбутньому британські детективи намірів не мають.
Секрети Рахата Алієва
Інший казахський олігарх-утікач зацікавив німецьких парламентарів. На початку 2000-х років тодішній зять президента Нурсултана Назарбаєва Рахат Алієв мав не менший вплив на політику та на бізнес у Казахстані, ніж Максим Бакієв у Киргизії в кінці 2000-х. Однак, потрапивши під тиск в Астані, Алієв у 2007 році перебрався до Європи. Зараз тут щодо нього проводиться низка розслідувань та судових процесів. У тому числі й у Німеччині.
Джерело DW у Берліні, яке просило не називати його ім'я, повідомило, що прокуратура Крефельда проводить розслідування стосовно Алієва в справі про відмивання коштів. За словами джерела, в 2013 році очікується рішення прокуратури про те, чи достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення, чи справа буде закрита.
Анонімність джерел
Привертає увагу той факт, що особи, які мають інформацію по цих справах, висловлюються анонімно. Частково це може пояснити колізія, що виникла в зв'язку з депутатським запитом, спрямованим наприкінці 2012 року до уряду Німеччини щодо інформації про кримінальні справи стосовно Аблязова та Алієва в країнах ЄС, а також про розслідування, які проводить німецька юстиція щодо Алієва.
У документі, направленому 13 грудня до Бундестагу, уряд повідомляє, що для відповіді на депутатський запит використані відомості Федеральної розвідувальної служби, а сама відповідь не підлягає оприлюдненню, оскільки зацікавлені особи можуть здобути з її змісту інформацію та вплинути на успішну роботу компетентних органів.
Уряд Німеччини готовий передати свідчення, віднесені до категорії "для службового користування", у спеціальний відділ Бундестагу, для відвідування якого депутати повинні мати спеціальний допуск. Далі уряд повідомив депутатів, що по розслідуванням, які ведуться німецькою юстицією щодо Алієва, він не уповноважений висловлювати свою позицію. А про розслідування стосовно Аблязова та Алієва, які, можливо, розпочаті в інших країнах ЄС, воно відомостей не має.