Сильні жінки у комп’ютерних іграх

Джон Марстон дістає з-під поясу аркан, закидає його й досягає цілі. Він зв'язує свою жертву, кидає її на коня та мчить у напрямку залізничної колії. Там він кладе жертву на рейки та чекає на прибуття потягу. Жертва намагається визволитися, однак марно. Потяг переїжджає її, бризкає кров. На екрані з'являється фінальний надпис: "Успіху досягнуто".

Таку сцену можна "пережити" у комп’ютерній грі Red Dead Redemption. Якщо гравець зможе зробити так, аби потяг переїхав жінку, він отримує трофей. Якщо ж на колії опиниться чоловік - гравець не отримує нічого.

Навіть якщо даний приклад є разючим, він демонструє, що жінкам у комп’ютерних іграх, судячи з усього, відведена невелика кількість ролей: вони або жертви, яких повинен врятувати герой, або є чимось на кшталт мотивації, наче морква для віслюка, або ж розглядаються як сексуальний об’єкт.

Слабкі та недієздатні

Медіадослідниця Аніта Саркісян займається вивченням зображення жінок у популярних медіа. У своєму відеоподкасті "Feminist Frequency" науковиця розглядає різні жіночі ролі у відеоіграх, на кшталт ролі "цнотливиці у скруті", у якій жінки постійно зображуються як слабкі, недієздатні та неефективні.

Фінансування своїх відеосерій Саркісян здійснює за допомогою краудфандингу (збір грошей через пожертви спільноти, як правило в інтернеті. - Ред.). Її подкасти стали дуже популярними, завдяки чому дослідниця змогла назбирати понад 150 тисяч доларів. Однак вони викликають і чимало критики. Дехто вважає її неправдоподібним джерелом інформації. Інші не можуть зрозуміти ажіотажу навколо дискусій про сексизм у комп’ютерних іграх, адже ті призначені "усього-на-всього для того, щоб отримувати задоволення".

Ух, я грав у ролі жінки!

Куратори виставки "Leading Lady" ("Леді-лідерка") у Берлінському музеї комп’ютерних ігор обрали інший шлях і продемонстрували ігри, у яких фігурують сильні жінки. "Завжди наводяться негативні приклади. Я вважаю, що цікаво незалежно поглянути на жінок і просто показати, які жіночі ролі існують узагалі", - говорить співкураторка виставки Маша Тобе. А ігор, у яких жінки відіграють не ролі жертв, насправді виявилося достатньо.

Загалом на виставці представлені вісім ігор різних жанрів та з різних країн. Найстаріша гра, яка водночас є й найбільш захопливою, - Metroid 1986 року. У ній герой Самус Аран виконує різні завдання та полює на злочинців. Однак лише на завершення гри Самус знімає шолом та відкриває обличчя: і виявляється, що комп’ютерний герой - жінка. "Я би з радістю переглянула відео чоловіків, котрі сиділи перед своїми пультами і після цього констатували: "Ух, я грав у ролі жінки!" - сміється Маша Тобе, а потім серйозно продовжує. - "Це ж дуже цікаво, коли люди запитують себе: чому я автоматично вирішую проходити гру у чоловічій ролі?"

"Стара" Лара, "нова" Лара

Можливо тому, що ризик та бойовий дух стереотипно вважаються притаманними радше чоловікам? Однак саме ними володіє відома героїня комп’ютерних ігор Лара Крофт. Із 1996 року "розкрадачка гробниць" у серії ігор Tomb Raider блукає старими храмами та дикими джунглями, ганяє на мотоциклах, б'ється, вбиває ворогів та диких звірів. Саме її яскравий приклад доводить, що ігри із головними героїнями можуть бути успішними.

Утім, останніми роками Лара стає все природнішою: творці потроху "зменшують" форми її грудей, а замість коротких штанів "гаряча викрадачка" почала одягати довгі джинси. Однак "стара" Лара все-таки має більше фанів. Дві пластикові скульптури стоять біля входу до Берлінського музею комп’ютерних ігор: "стара" та "нова" Лара у людський зріст. "Нова" не дуже цікавить чоловічу аудиторію відвідувачів", - розповідає Маша Тобе. - Усі хочуть сфотографуватися зі "старою" Ларою Крофт".

Переважно чоловіча аудиторія коментує виставку в Берліні прагматично: "Це добре, аби наблизити світ комп’ютерних ігор до світу жінок", - коментує один відвідувач. Йому особисто байдуже, гратиме він чоловіка чи жінку, головне, аби була хороша історія.