Вельманн: вибори "круглому столу" не завада

Експерт з питань зовнішньої політики фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Карл-Ґеорґ Вельманн буде одним зі спостерігачів ОБСЄ на президентських виборах в Україні 25 травня. В інтерв'ю DW він заявив, що результати цих виборів слід визнати навіть у тому випадку, якщо в двох регіонах на Сході країни, де минулими вихідними сепаратисти провели так званий "референдум", виборці не зможуть проголосувати. Третій же рівень європейських санкцій проти Росії Вельманн вважає в будь-якому випадку неминучим.

Deutsche Welle: Пане Вельманн, Німеччина, як і інші країни Євросоюзу, не визнає результатів "референдумів" у Донецькій і Луганській областях. Незалежно від ставлення до цих голосувань, хіба в країні не виникла нова ситуація?

Карл-Ґеорґ Вельманн: Ні, я не вважаю, що в Україні виникла нова ситуація. Від самого початку було зрозуміло, що в країні відбуваються зовсім різні процеси. Схід України - з історичної, соціологічної, культурної точок зору - має іншу структуру, ніж Захід. Отже, Україні потрібна, як ми це називаємо, федералізація або, як кажуть самі українці, децентралізація. Регіони повинні мати більше прав, більше фінансових засобів, щоб - як і федеральні землі Німеччини - вони самі могли вирішувати свої проблеми. Регіонам треба передати компетенції в таких питаннях, як культура й освіта. Але, як кажуть, для танго потрібні двоє. І якщо росіяни за допомогою військової сили блокують початок такого процесу в деяких регіонах, то зробити це складно.

Яким ви бачите майбутнє цих двох областей? Чи будуть вони, як Крим, приєднані до Росії або отримають приблизно такий статус, як Придністров'я, Абхазія чи Південна Осетія?

Власне кажучи, це не важливо. Гадаю, вони дістануть такий самий сепаратистський статус, як Абхазія та Південна Осетія. Вони залишатимуться в такому підвішеному стані, на 100 відсотків залежними від Росії. Економічна ситуація в них буде поганою. Росії доведеться вкласти туди великі кошти, хоча розумних шансів на розвиток і нема. Адже ж сама Росія гостро потребує модернізації, і Росії, і Україні потрібні західні ноу-хау і західні інвестиції. Путін робить щось зовсім протилежне тому, що власне мав би робити.

А як на такому тлі ви оцінюєте перспективи президентських виборів 25 травня? Адже в двох областях на сході країни вони, швидше за все, не відбудуться. Чи визнає навіть у такому випадку Німеччина результати цього голосування?

Гадаю, що так. Йдеться про два регіони, в яких провели ці псевдоголосування зі сфальсифікованими результатами. Навіть у Криму, як визнають російські державні джерела, результати "референдуму" були підтасовані. Так було й на Сході України. Ця обставина не повинна завадити решті України обрати нового президента, який буде в такому випадку демократично легітимним. З якої причини цього не робити?

Наприклад, для того, аби запобігти остаточному розколу країни…

Але ж Росія і дехто на Сході України зараз говорять про "хунту" в Києві, яка "прийшла до влади недемократичним шляхом" - за допомогою "застосованого Майданом насильства". Хоча це й не так, але чинний глава держави Турчинов справді не пройшов через процедуру загальнонародного голосування. Що треба робити за таких обставин? Провести демократичні вибори. Що може бути розумнішим, ніж дати народу можливість самому вирішити, хто буде ним правити.

Але, можливо, варто перенести вибори на пізніший термін, аби дати "круглому столу", який цієї середи розпочався в Києві, більше часу для пошуку компромісу з врегулювання кризи?

Вибори не стоять на заваді "круглому столу". Якщо з'явиться новий законно обраний президент, то він зможе очолити цей процес і дискусію про конституційну реформу, а також сприяти початку "круглих столів" і в інших сферах - так, як це було після мирних революцій у НДР, Польщі, Чехословаччині. Я не вважаю, що вибори можуть зашкодити такому процесу.

А ви взагалі вбачаєте якісь шанси на успіх для київського "круглого столу" чи вважаєте, що це тільки алібі, дії для замилювання очей?

З нашої точки зору, ні. Ми хочемо вести діалог, посадити людей за стіл переговорів. Проблема в тому, що Росія цього не хоче. Це недвозначно дав зрозуміти Сергій Лавров. Він заявив, що й повторна конференція в Женеві його не цікавить. Все, що ми бачимо з боку Росії впродовж останніх місяців свідчить, що вона не хоче йти на співпрацю із Заходом, Москва хоче наполягти на своєму, на своїх геостратегічних інтересах і, як мінімум, розколоти й дестабілізувати Україну.

І як за таких обставин Заходу слід поводити себе з Росією? І надалі намагатись налагодити діалог?

У нас відбулась кардинальна переоцінка наших відносин з Росією. Відтепер ці відносини будуть зовсім іншими, ніж ще рік тому. Значно проблематичнішою стане економічна сфера, передусім для Росії. Але попри це, я б не ставив хрест на дипломатії. Двері для діалогу завжди мають лишатись відчиненими.

А що з третім рівнем санкцій проти Росії? Ви вважаєте його неминучим?

Так. Третій рівень санкцій буде запроваджено з великою вірогідністю, оскільки Росія не демонструє готовності до співпраці й хоче будь-що наполягти на своєму. Таким є мій прогноз. Але фактично ми вже маємо справу з економічними санкціями. Ділові кола вже зі свого боку реагують, згортаючи зв'язки з Росією. Відтік капіталів набув величезних обсягів, нема нових капіталовкладень, яких вкрай потребує Росія.

У чому ви бачите сенс додаткових економічних санкцій?

Вони дадуть зрозуміти Путіну або, принаймні, російським економічним елітам, що втрати від таких дій Росії значно більші, ніж переваги, які вона отримує, відсікаючи частини України зі застарілими й збитковими підприємствами важкої промисловості.