На чолі Німеччини – два вихідці з НДР

Що спільного у президента США Барака Обами та канцлера Німеччини Анґели Меркель? Обидва є представниками меншин. Обама – перший темношкірий президент у Сполучених Штатах. Меркель – перший канцлер єдиної Німеччини з колишньої НДР. Однак і від вступу Обами на посаду президента США 2008 року, і від початку правління Меркель 2005-го відмінності між двома великими групами в американському та німецькому суспільствах залишилися сталими.

Обрання східного німця Йоахіма Ґаука на посаду президента ФРН також навряд чи серйозно вплине на ситуацію в Німеччині. Успіхи двох «оссі» – так у ФРН називають вихідців зі Східної Німеччини – це одне, а життєві реалії у Східній Німеччині – зовсім інше.

"Другосортні" громадяни?

Безробіття у східній частині Німеччини становить 12 відсотків. Тим часом на Заході – воно майже вдвічі нижче. Різниця в зарплаті через 22 роки після возз'єднання країни також залишається доволі суттєвою. Середній заробіток на території колишньої НДР становить лише 85 відсотків від середньої зарплати на Заході. Пенсії у так званих «нових землях» також нижчі на 11 відсотків.

Тож, недивно, що соціологічні опитування відображають невдоволення мешканців Східної Німеччини. За даними Інституту вивчення громадської думки в Алленсбаху, 42 відсотки німців, що мешкають на території колишньої НДР, відчувають себе громадянами «другого сорту» порівняно з мешканцями західної частини країни («вессі»). Опитування, які проводяться з початку 1990-х років, свідчать про те, що дві третини східних німців скаржаться на соціальну несправедливість, що панує в німецькому суспільстві.

Злети «оссі» через скандальних «вессі»

Цікаві також обставини, за яких вихідці з НДР змогли отримати найбільш важливі політичні посади в Німеччині. Йоахім Ґаук став президентом після того, як скандально пішов у відставку «вессі» Кристіан Вульфф, щодо якого ведеться розслідування у справі про корупцію. На президентських виборах 2010 року Ґаук, якого підтримувала більшість населення, програв Вульффові, обраному Федеральними зборами, що складаються з представників політичної еліти. Цікаво, що Меркель спершу була проти повторного висунення кандидатури свого земляка Ґаука, однак вимушена була поступитися тискові з боку партнерів по коаліції.

Сама ж Меркель, у свою чергу, також очолила Християнсько-демократичний союз (ХДС) після того, як її попередник Гельмут Коль опинився в центрі скандалу довкола нелегальних багатомільйонних пожертвувань у касу його партії. Таким чином запаморочливі кар’єри східних німців стали значною мірою наслідком скандалів довкола західнонімецьких попередників.

Захід домінує

Незважаючи на успіхи Меркель та Ґаука, на політичній арені об'єднаної Німеччини, як і раніше, домінують політики із західної частини країни. Жоден з нинішніх федеральних міністрів не є вихідцем з колишньої НДР. Та й у керівництві великих німецьких концернів знайти «оссі» складно. Жодну з 30 найважливіших німецьких компаній, які входять до біржового індексу DAX, не очолює східний німець. У медійному ландшафті склалася схожа ситуація. Стати керівником у цій сфері змогла лише одна «оссі» - голова громадсько-правової телерадіокомпанії MDR Карола Вілле з Хемніца. Усі без винятку редакції великих газет очолюють західні німці.

Тож, підсумки зближення Сходу і Заходу через 22 роки після об’єднання Німеччини виявилися цілком однозначними: політична еліта країни практично повністю складається з «вессі». Вихідці з НДР Меркель і Ґаук – це лише винятки, які підтверджують правило.