Як виживають у Слов’янську

"Коли наші волонтери роздають продукти харчування, то люди плачуть. Їм реально нічого їсти", - розповідає DW мешканець Слов’янська Петро Дудник. Він разом з іншими добровольцями займається наданням гуманітарної допомоги та евакуацією мешканців. Часто люди залишають місто без жодної копійки. Більше двох місяців у Слов’янськ не надходять пенсії, соціальні допомоги та заробітні плати для бюджетників.

Комунальна катастрофа

У місті повністю зруйнована комунальна система. Немає електроенергії, води, газу. Не працює центральна каналізаційна система. "Ви можете уявити, що це таке, коли люди замість унітазів використовують пакети для сміття, і чим це обернеться? " – каже мешканець Слов’янська. Разом з іншими добровольцями Петро Дудник вивозить людей до Ізюму на Харківщині або у Святогірськ, що за 30 кілометрів.

Серед тих, кому доводиться рятувати життя, - багато лежачих та інвалідів. "Інколи нам телефонують і кажуть: потрібно вивезти жінку після інсульту або дідуся, який не рухається. Виносимо їх з дому на руках або носилках. Якось домовляємось про розташування їх в лікарнях чи в спеціалізованих закладах. Інколи перевозимо в Святогірськ у табір для біженців. Там за ними вже доглядатимуть", - розповідає Петро Дудник.

Мешканець Слов'янська - батько восьми дітей, шестеро з яких усиновлені. Каже, що вже давно співпрацює з фондом Ріната Ахметова "Розвиток України". Спочатку – у вирішенні проблем дітей-сиріт, а на разі фонд допомагає з медикаментами, продовольчими пайками та евакуацією мешканців із зони АТО, організувавши телефонні гарячі лінії.

Гаряча лінія приймає в день 300 дзвінків

Щодня на гарячу лінію для бажаючих виїхати із зони АТО надходить десь 300 дзвінків, розповіла DW менеджер фонду "Розвиток України" Євгенія Рзаєва. Номери телефонів волонтери розклеїли в людних місцях Слов’янська. Евакуація, продукти, медикаменти – це основні прохання мешканців із зони АТО. Пік евакуації вже минув, однак близько півтисячі людей в день волонтери стабільно вивозять, каже Євгенія. Звичайно, є складнощі, то не випускають, то потім не впускають машини на блокпостах, тому постійно доводиться їхати в об’їзд полями та лісами. На щастя, під якусь стрілянину автобуси з людьми не потрапляли, каже Євгенія.

У фонду є також можливість розселити людей в пансіонатах чи в дитячих таборах по всій Україні. Поки існують домовленості про проживання до кінця літа. Деякі бази взяли на себе витрати, підключили і місцеві органи, і місцевих волонтерів, каже Євгенія. Людям, які залишаються в Слов’янську, фонд через волонтерів допомагає продовольчими пайками. В пакетах – крупи, макарони, консерви, чай. Нині створюються пункти, де люди зможуть безкоштовно отримати ще й медикаменти, розповіла менеджер фонду "Розвиток України".

Молитва за мир

За словами координатора обласного штабу допомоги біженцям Івана Волчка, у Слов’янську з 120 тисяч мешканців залишилися приблизно половина. Евакуацію людей, гуманітарну допомогу місту взяли на себе благодійні фонди та Червоний Хрест. Однак проблему з відсутністю грошей ніхто не здатний вирішити. Через дії терористів уряд припинив фінансування соціальних допомог, пенсій та заробітних плат бюджетникам міста, очевидно, до припинення вогню, припускає Волчок.

Утім, самі мешканці Слов’янська з тривогою кажуть, що, попри оголошене перемир’я, стрілянина та вибухи продовжуються. "Людям це навіть важко уявити, але якщо під’їхати наразі до міста, то чути канонаду", - каже Петро Дудник. Він сам також вивіз у Святогірськ свою велику родину. "Але однаково вночі моя донька від кожного звуку прокидається і кричить: "тато, стріляють!" Тому моя молитва – про мир. І все, чого я хочу, пережити цей час і повернутися в місто, щоб відбудовувати його".