Кумівство – (не)привід для відставки

Ґеорґ Шмід донедавна очолював фракцію Християнсько-соціального союзу у земельному парламенті Баварії. 26-го квітня, він подав у відставку з цієї посади, коли здійнявся скандал через працевлаштування дружини політика. Виявилося, що супутниця життя Шміда працювала у нього секретаркою, та ще й отримувала завищену зарплатню з кишені платників податків. Дружина щомісяця отримувала 5500 євро до сплати податків, що майже вдвічі більше за пересічну зарплатню секретарки.

З 2000 року у Баварії діє закон, який забороняє політикам брати на роботу дружин і чоловіків, а також дітей. Утім, Ґеорґ Шмід проігнорував цю заборону, скориставшись юридичною лазівкою. Річ у тім, що законом дозволяється не розривати трудові відносини з членами сім’ї, якщо вони були укладені до того , як відповідна норма набрала чинності. Загалом цим винятком у законі скористалися 17 з 92 депутатів фракції ХСС у баварському Ландтазі (земельному парламенті). Утім, більшість з них один за одним таки розірвали контракти з рідними, побоюючись негативного резонансу у пресі. Як показав час, інтуїція не підвела тих, хто так вчинив.

Натомість ще один видатний партієць ХСС, голова парламентського комітету з питань бюджету Ґеорґ Вінтер, вчасно висновків не зробив. І поплатився за це посадою. Цього понеділка, 29 квітня, Вінтер склав повноваження голови комітету, коли стало відомо, що у його бюро працюють двоє синів. Він працевлаштував їх 2000 року, незадовго до того, як "антикумівський" закон набрав чинності. Особливо пікантним виглядає той факт, що на момент працевлаштування нащадкам політика було… 13 і 14 років. Підлітки числилися в офісі "фахівцями з обслуговування комп'ютерів".

У списку кумівства - 79 осіб

Міністр юстиції Баварії Беата Мерк (ХСС) платила своїй сестрі у середньому "близько 1200 євро на місяць" за послуги, пов'язані із виконанням повноважень депутата. Як сказала Мерк в інтерв'ю газеті "Augsburger Allgemeine" у п'ятницю, 3 травня, протягом трьох років до лютого 2013-го вона давала доручення сестрі, не усвідомлюючи, що порушує закон. Вона послалась на ухвалу компетентного земельного відомства в Ной-Ульмі, яке "чітко підтвердило, що дозволено надавати доручення родичам другого ступеня".

Скандал набуває дедалі більшого масштабу. Президент баварського парламенту Барбара Штамм, аби не нести одноосібну відповідальність за усе, оприлюднила у п'ятницю, 3 травня,імена усіх депутатів, причетних до кумівства. А їх виявилось 79. На думку оглядчів, прозорість, нехай і з запізненням, торжествує. При цьому Штамм зауважила, що несправедливо усіх "рівняти під одну гребінку", кожен випадок треба розглядати окремо. Цікаво, що 21 депутат зі списку представляє СДПН і один - Зелених, решта 57 - члени ХСС.

За наслідками скандалу міністр культури Баварії Людвіґ Шпене оголосив, що відшкодує державі усі сплачені його дружині з 2008 року 34 тисячі євро. Глава ХСС Горст Зеегофер закликав решту політиків зі списку послідувати цьому прикладу, аби скандал "обійшовся дорого окремим особам, а не партії у цілому." Утім, опоненти консерваторів - соціал-демократи - вимагають відставки усіх членів уряду, причетних до кумівства.

Баварське кумівство

Автором скандальних викриттів став відомий правник Ганс Герберт фон Арнім. Нещадавно вийшла друком його книга "Самообслуговування". У ній фон Арнім, зокрема, звертає увагу на те, що зарплатня депутатів Ландтагу Баварії, де декілька десятиліть поспіль домінував Християнсько-соціальний союз, вища за членів парламентів інших земель. Автор також розкрив інформацію про те, що низка політиків скористалися "діркою" у законі, аби взяти на роботу близьких родичів.

Такі кричущі випадки кумівства здивували навіть представника антикорупційної мережі Transparency International. "Ми не думали, що у Німеччині досі існують такі форми кумівства", - зізнався у розмові з DW Кристіан Гумборґ. За його словами, в організації немає інформації про те, що це явище поширене у німецькій політиці.

Німеччина – європейський "середнячок"

У рейтингу сприйняття корупції у суспільстві, який щороку укладає Transparency International, Німеччина перебуває на 13-ій позиції. Це високе місце, утім, якщо порівнювати Німеччину не з рештою світу, а із сусідами із Західної Європи, то взірцевою країну не назвеш. Радше "середняком", каже Кристіан Гумборґ. Корупційний індекс його організації оцінює те, наскільки корумпованою вважають державу її громадяни.

Утім, навіть у країнах із відносно невисоким рівнем корупції значна частина корупційних правопорушень залишається недосяжною для ЗМІ та правоохоронних органів. "Ми виходимо з того, що суспільство дізнається лише про мізерну кількість випадків корупції – від одного до п'яти відсотків", - каже соціолог Рут Лінсен.

Кристіан Гумборґ каже, що у Німеччині є чимало ефективних правових інструментів, аби викривати більше випадків корупції. Зокрема, це й закон про доступ до публічної інформації. Гумборг закликає журналістів та інших громадян частіше ним користуватися. За його словами, відповіді на запит не часто дозволяють з першого ж погляду розкрити корупційне правопорушення. Однак сам факт такої підзвітності слугує "гальмом" для корупції, переконаний представник Transparency International. Активіст нарікає, що такі закони діють не в усіх федеральних землях. "Чотири з п'яти земель, де такого закону немає, знаходяться на півдні країни: Баварія, Гессен, Баден-Вюртемберґ і Саксонія", - зауважує Кристіан Гумборг.

Де закони?

Рут Лінсен нарікає також, що німецькі політики вже тривалий час не можуть ухвалити низку важливих антикорупційних законів. Зокрема, це стосується норм, які мали би унеможливити зловживання політиками і чиновниками своїм службовим становищем. "Конвенція ООН з протидії корупції підписана вже 140 країнами світу. Німеччини серед них немає, наші закони з протидії хабарництву серед політиків надто м'які", - каже Лінсен.

Соціолог закликає ухвалити більш жорсткі норми, які би розмежовували політику і економіку. Зокрема, науковець критикує надто великий вплив фармацевтичного лобі на політиків. І не лише на політиків. "Коли фармацевтичні концерни дають гроші лікарям, це вважається цілком легальним", - критикує Лінсен. Вона зауважує, що потужні лобістські групи, які діють в інтересах фармацевтичних концернів, часто надсилають своїх експертів у робочі групи при міністерствах, аби ті "допомагали" писати закони.

Водночас, сама по собі наявність прогресивних законів не гарантує успішної боротьби з корупцією. Про це свідчить і приклад України, яка в рейтингу Transparency International перебуває на 144 позиції. Попри те, що на вимогу західних партнерів Верховна Рада ухвалила останніми роками цілу низку антикорупційних законів. Але, на відміну від Німеччини, де політики йдуть у відставку, щойно навколо них здіймається скандал, в Україні таких випадків досі не було.