Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус заявив про намір подати у відставку. Причина - неможливість працювати через тиск з боку оточення президента країни, зокрема Ігоря Кононенка, народного депутата та бізнес-партнера Петра Порошенка. Від того, чим завершиться ця історія, залежатиме не тільки доля Кононенка та Порошенка, а й майбутнє їхньої політичної сили. На кону - питання довіри українців та Заходу до теперішньої влади.
Скажи мені, хто твій друг
Ігор Кононенко - давній соратник та бізнес-партнер Петра Порошенка. Щоправда, широка публіка дізналася про нього тільки тоді, коли він прийшов до публічної політики: 2014 року Кононенка обрали до Верховної Ради, де він став одним із лідерів "Блоку Петра Порошенка" (БПП). Відтоді, однак, його ім'я весь час фігурувало у скандальній хроніці через спроби впливати на розподіл ресурсів на рівні міністерств та відомств.
Те, про що так довго шепотіли у кулуарах, розголосив "варяг" у теперішньому уряді - Айварас Абромавичус. Він заявив про відставку через тиск з боку Кононенка та спроби останнього контролювати міністерство шляхом кадрових призначень та контролю над фінансами державних компаній. Обвинувачений, звісно, цей факт заперечує, але це й не дивно.
На захист Абромавичуса виступили дев'ять послів іноземних держав, які працюють в Україні. Сам Порошенко сказав, що хотів би, щоб міністр залишився в уряді. Але про можливий вихід Кононенка з БПП та складення ним депутатського мандату президент і словом не прохопився. Мовляв, винний Кононенко чи ні, має вирішити Національне антикорупційне бюро (НАБУ).
Ось так президент України намагається зберегти добру міну за поганої гри. Хоча ситуація однозначно вимагає від Порошенка жорстких рішень, передусім стосовно своїх соратників. Інакше він стає співучасником їхніх корупційних дій, якщо вони, звісно ж, будуть підтверджені розслідуванням НАБУ.
Поразка "варягів"
Демарш Абромавичуса вкотре продемонстрував, що іноземні спеціалісти, на яких робив ставку Петро Порошенко, так і не змогли адаптуватися до наявної в Україні системи управління. Першим із уряду пішов екс-заступник міністра економічного розвитку, громадянин Німеччини Саша Боровик, потім подав у відставку (щоправда, парламент її так і не прийняв) міністр охорони здоров'я, грузин Олександр Квіташвілі. Вони, як і литовець Абромавичус, не змогли зруйнувати систему, збудовану в українській владі їхніми попередниками. Але й існувати у ній вони теж не схотіли.
Експеримент з рекрутуванням до уряду "варягів", на жаль, провалився. Чому? Бо в схемах заробітку українських чиновників немає місця для реформаторів-романтиків. Це середовище виявилося жорстким, корумпованим та непридатним до швидкого реформування. Боровик, Абромавичус, Яресько, Квіташвілі, інші грузинські політики йшли в українську владу з надією застосувати свої знання та досвід. Але ті виявилися нікому не потрібними.
Історія з Абромавичусом ставить під сумнів бажання правлячої верхівки реформувати країну. Корупція, сірі схеми, спроби ручного керування економікою, "телефонне право" після втечі з країни Януковича нікуди не поділися. Справа Кононенка - чудовий привід для теперішньої української влади продемонструвати й українцям, і Заходу своє бажання щось змінити у країні. І передусім довести, що час "недоторканих" уже минув.
Основна лінія конфлікту
Конфлікт Абромавичуса та Кононенка розгортається на тлі протистояння, що триває між командами Яценюка та Порошенка. Місяць тому - після звинувачень у корупції з боку президентської команди - був змушений скласти депутатський мандат соратник прем'єра Микола Мартиненко. Такого ж кроку тепер очікують і від Ігоря Кононенка.
Усе це відбувається напередодні звіту уряду про свою роботу, який має бути представлений 16 лютого, та анонсованого переформатування кабміну. При цьому головна інтрига полягає в тому, чи залишиться Арсеній Яценюк у кріслі прем'єр-міністра. Від цього залежить майбутнє парламентської коаліції та можливих дострокових виборів до Верховної Ради. У наступні два тижні, сподіваюся, ми отримаємо відповідь на це питання.
Зараз очевидно одне: дві команди - Порошенка та Яценюка - входять у жорсткий клінч. Щось схоже Україна вже переживала у 2005 році. Тоді, після перемоги "Помаранчевої революції", конфліктували дві сторони - президента Віктора Ющенка та прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Не останню роль у цьому протистоянні грав і тодішній секретар Ради національної безпеки і оборони Україна Петро Порошенко. Цей конфлікт завершився сумно - відставкою Порошенка та уряду. Чим завершиться теперішня сутичка - невідомо. Але очевидно одне: історія нікого та нічому не вчить. І, перш за все, Петра Порошенка.