1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Біженці з Донбасу повертаються з Росії: важко і там, і вдома

Інна Купріянова, Донецьк - Маріуполь11 січня 2016 р.

Відсутність допомоги з боку влади і важка матеріальна ситуація змушують біженців з Донбасу, які шукали притулку в Росії, повертатися на батьківщину. Однак і вдома на них очікують труднощі. Репортаж DW.

https://p.dw.com/p/1HbGi
Важко і там, і вдома: що примушує біженців з Донбасу повертатися з Росії
Фото: picture-alliance/dpa/M. Valery

Багато жителів Донбасу повертаються на батьківщину після тимчасового перебування в Росії, де вони рятувалися від війни. Одні їдуть на територію самопроголошеної "ДНР", інші - у підконтрольний Києву Донбас. Але не стільки ідеологічні мотиви, скільки соціальна невлаштованість біженців у Росії стає основною причиною їхнього повернення.

"Грошей у бюджеті на вас немає"

"Жити стало нестерпно, тому повернулися в рідне місто", - розповідає 30-річний Василь із Маріуполя. У січні минулого року після масованого обстрілу району, де жила сім'я Василя, подружжя вирішило - рятуватися треба негайно. Разом з дружиною Валентиною і чотирма дітьми, одна з яких була ще немовлям, поїхали до знайомих у Рязань. Там родина отримала свідоцтво про надання їм тимчасового притулку.

На цьому допомога від місцевої влади й закінчилася, розповідає Василь. Хіба що не довелося платити за патент при працевлаштуванні, як це необхідно трудовим мігрантам, та дітей в школу і садок без проблем влаштували. За словами Василя, жодної грошової допомоги чи "гуманітарки" сім'ї не давали. Скрізь казали, що "грошей у бюджеті на вас немає", згадує чоловік.

"Ми ледь витримали в Рязані вісім місяців. Ким я тільки не працював, щоб вижити", - каже Василь. Після сплати оренди квартири залишалося близько 8000 рублів (близько 2500 гривень), за які родину з шести осіб з урахуванням цін у Росії прогодувати було важко. "Дітей годували тільки завдяки допомозі батьків, вони влазили в борги, щоб вислати нам гроші", - пояснює він.

Непрошені гості

За словами 35-річного донеччанина Кирила, він також отримував допомогу від батьків, поки не вирішив з дружиною і маленькою дитиною повернутися до Донецька з Тули, куди родина виїхала до родичів з початком воєнних дій. Але зараз Кирило знову думає про поїздку до Росії. "Мої знайомі були відправлені з пункту тимчасового перебування на північ Росії. Їм там і житло безкоштовно надали, і роботу з зарплатою по 70 000 рублів. Вони вже навряд чи повернуться у Донецьк, тут робити нічого - в місті все на ладан дише, підприємства закриваються одне за одним", - каже донеччанин.

Основні причини повернення з Росії втікачів від війни такі ж, як і в переселенців з України, зазначає голова Всеукраїнської організації зі справ вимушених переселенців Оксана Єрмішина, - це невлаштованість і складнощі з житлом. Однак, на її думку, біженці, які їхали в Росію, не знали реалій і мали завищені очікування.

Зараз багато хто повертається, бо не побачив у Росії для себе перспектив, вважає 30-річна Наталія з Шахтарська (на прохання жінки її ім'я змінене), яка нещодавно повернулася до підконтрольного "ДНР" міста з Краснодарського краю. "Звичайно, незрозуміло, що тут далі буде. Але мати переконала повернутися, сказала, будинок цілий, а їй простіше нам допомагати, коли ми поруч, ніж постійно відправляти гроші в Росію", - каже жінка.

Смертельна бюрократія: як українські біженці борються за свої права в РФ

У РФ мати трьох дітей працювала на фермі, заробляла небагато, однак сім'я отримувала гуманітарну допомогу. Житло їм теж виділили безкоштовне, але без зручностей. "Утім, я особливо ні на що не претендувала, рада була і тому, що дають", - згадує Наталія. Хоча, за її словами, спочатку інколи чула від місцевих: "Навіщо ви приїхали, мало того, що ми вам стільки гуманітарної допомоги відправляємо".

"Ставлення було різне"

Біженці не застраховані від поганого ставлення будь-де, розповіли DW в українських організаціях, які допомагають постраждалим від бойових дій на Донбасі. Одна з них - "Рада жінок Донеччини" в Маріуполі. "Наші громадяни чули звідусюди, що в Україні править хунта і що жителів зомбують. А спроби надати об’єктивну оцінку ситуації на Сході України зустрічали спротив з боку оточення", - вказує очільниця організації Тетяна Ломакіна. На її думку, зазнавши в Росії психологічного тиску, люди переважно не бажають про це розповідати.

"Ставлення до нас було різне", - згадує 24-річна Анастасія з Маріуполя, яка з чоловіком і дитиною нещодавно повернулася з Орла. "Чули й таке - хохли, бандерівці, що ви сюди приїхали, повертайтеся в свою Україну. Але було дуже багато і чуйних людей, які допомагали нам і продуктами, і грошима, і постійно нас підтримували", - зауважує вона.

Родина Анастасії повернулася додому у зв'язку з важкою хворобою її батька. "Але ми б усе одно повернулися. Важкувато було не тільки фінансово, а й морально - без рідних і близьких. Орел - гарне місто, але чуже", - каже жінка.

Складнощі є і вдома

Правда, додає Анастасія, і вдома можна зіткнутися з настроями, мовляв, якщо людина побувала у Росії, то вона сепаратист і зрадила батьківщину. "Та не зраджувала я нікого, я рятувала життя своєї дитини, - каже жителька Маріуполя. - У нас у будинку від вибухів вікна тряслися. Я брала тримісячну дитину і бігла до ванної. І в той же час думала, а раптом снаряд потрапить у ванну?"

Про складнощі після повернення говорить і Василь. Маючи спеціальність машиніста крану шостого розряду, він на жодному великому підприємстві Маріуполя не може працевлаштуватися - немає вакансій. Тому чоловік зареєструвався як безробітний в міському центрі зайнятості. Зараз сім'я живе на допомогу 860 гривень, яку отримує на дитину. Схожі проблеми з пошуком роботи і в чоловіка Анастасії, якому теж доведеться піти на біржу праці.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою