Як готелі Берліна відкривають двері для безпритульних
18 лютого 2021 р.Крістіан проходить крізь двері із посмішкою. Він знімає свого рюкзака з плечей, стягує з себе тонку куртку та сідає на ліжко. Кімната, в якій він зараз розміщується, - це готельний номер "Пансіону Рейтер" (Pension Reiter) у берлінському районі Фрідріхсгайн. З листопада минулого року люди без постійного місця проживання мають змогу провести тут ніч. Крістіан, який побажав, аби називали його повного імені, вже декілька років живе на вулиці та тепер радіє можливості провести ніч у зручному ліжку: "Перед цим я спав у контейнері, і це було також окей. Але тут, тут справжній пансіон. Це набагато краще".
Читайте також: Заборона на безпритульних в Угорщині - коли бідність стала злочином
Дотримання дистанції - у притулках також
Його попереднім місцем ночівлі був притулок на території релігійної громади Святого Пія. У рамках допомоги під час холодної пори року католицька громада щорічно надає ліжка для 40 людей, які в іншому випадку мали б проводити зиму на вулиці. Але цього року все було інакше, пояснює диякон та керівник притулку Вольфґанґ Вілльш (Wolfgang Willsch). Кількість ліжок довелося зменшити вдвічі, аби у розпал пандемії COVID-19 дотримуватися необхідної дистанції. Зазвичай люди на кшталт Крістіана сплять поруч одне з одним у кімнатах з багатьма ліжками чи на спальних килимках у приміщеннях загального користування.
Вілльш шукав на рішення цієї проблеми - і знайшов його. "Ми дуже вдячні, що отримали змогу використовувати пансіон, адже тут люди розміщенні в двомісних кімнатах, - пояснює він. - Це означає, що у нас ніколи не збирається в одному приміщенні більше двох, щонайбільше, трьох осіб".
Цей пансіон є одним з багатьох готелів Берліна, які взяли участь у цьому проєкті. При цьому вони мають від цього зиск. Місто платить власникам компенсацію видатків за кожну ночівлю. Це далеко не зайві для готельєрів у часи пандемії COVID-19 гроші, адже туризм у Німеччині й досі фактично зупинено.
У минулі дні стало очевидніше, наскільки важливими ці тимчасові притулки є для бездомних людей. При температурах до мінус 15 градусів за Цельсієм ночівля на вулиці стає небезпечною для життя. Тому берлінський фонд компенсації було збільшено, і нові готелі відкрили свої двері для безхатченків. Таким чином у столиці Німеччини було створено 1426 спальних місць - рекордна кількість, каже Штефан Штрасс (Stefan Straß), речник Берлінського управління з соціальних справ.
Пандемія робить життя безхатченків ще складнішим
У багатьох готелях-притулках надається не лише ліжко, але й сніданок та тепла вечеря. Цієї зими це особливо важливо, адже людям без власного місця проживання зараз важко заробляти гроші. У центрах міст людей значно менше, ніж зазвичай, перехожі тримаються дистанції. Попри це, Крістіан намагається щодня продавати вуличні газети. За його словами, іноді це вдається, а іноді - не дуже. Вулична газета - це спеціальне видання, в якому розповідається про соціальні проблеми й життя безпритульних. Як правило, частину статей у таких газетах пишуть самі безхатченки.
У підвалі готелю знаходиться приміщення загального користування. На його дверях табличка з написом "Куріння заборонено". Поверх неї наліплено іншу табличку - "Приміщення для курців". Крістіан сідає за один зі столів. Цей пансіон нагадує молодіжний хостел, повітря в кімнаті є затхлим. У неоновому світлі на обличчі Крістіана добре видно шрам, який простягається від лівого ока до верхньої губи. Сестра Марта Арнульд (Martha Arnould) заходить із двома чашками чаю через двері. "Дві ложки цукру для тебе, як завжди", - чутно її співучий голос із французьким акцентом.
Перспектива майбутнього завдяки стабільності
Черниця є частиною християнської громади Святого Пія та опікується тут організаційними питаннями. Але передусім, вона тут, аби вислухати чоловіків та бути з ними поруч. Вона бачить важливу перевагу ночівлі тут, у готелі, - можливість планувати. Допоки гості дотримуються правил, вони можуть фактично щодня повертатися до власного ліжка.
Це привносить стабільність, каже сестра: "Спочатку вони з'являються і виглядають дуже брудними, втомленими, страждають від депресій та не бачать майбутнього. Але через декілька тижнів вони зовсім інші. Тоді ми можемо разом спробувати зазирнути в майбутнє". Дехто з них після цього зможе знайти роботу, дехто - справжнє житло. "Дещо краще для себе", - додає вона, сердечно посміхаючись крізь маску.
Про свою власну квартиру мріє і Крістіан. Він відклав трохи грошей та сподівається колись знову повернутися на свою батьківщину - до Румунії. "Можливо, вже цього літа, після кризи", - додає він та робить ковток чаю. Тут він нарешті відчуває впевненість у майбутньому.