Вступ України до ЄС: скільки це коштуватиме Євросоюзу?

Скільки коштуватиме вступ України до Європейського Союзу? Точніше кажучи, скільки грошей доведеться витратити, аби інтегрувати до Євросоюзу цю "не дуже багату, переважно аграрну країну з великим населенням"? Таке питання напередодні грудневого саміту ЄС, на якому очікується рішення щодо початку багаторічного переговорного процесу про вступ України, поставили собі науковці Інституту німецької економіки в Кельні (IW).

Зіставлення України з Польщею та Румунією

В опублікованому 11 грудня дослідженні під назвою "Фіскальні аспекти розширення ЄС наслідки вступу України до ЄС для бюджету та регіональної політики" науковці IW Бертольд Буш (Berthold Busch) та Саміна Султан (Samina Sultan) відразу ж наголошують, що рішення про початок переговорів стане "історичним кроком, що має велике геостратегічне значення, особливо на тлі російської військової агресії, що триває". До того ж прийняття України призведе і до інших "численних позитивних наслідків загалом для ЄС та окремих його членів", зазначають німецькі науковці і як приклад наводять "розширення внутрішнього ринку приблизно на 30 мільйонів осіб та збільшення сільськогосподарських ресурсів".

Читайте також: Перешкоди на шляху України в ЄС. Що робити з Орбаном?

Однак для того, щоб перспектива вступу України виглядала переконливою, Євросоюзу слід завчасно, вже зараз оцінити можливі витрати та виявити готовність до реформ, зазначають автори дослідження. Так, задля збереження дієздатності слід відмовитися від принципу одноголосного ухвалення рішень. А у фінансовій сфері постане завдання підвищити ефективність використання коштів бюджету ЄС, що вимагатиме насамперед реформування аграрної та особливо регіональної політики, оскільки ці два напрямки належать до найбільших статей видатків.

Щоб отримати приблизне уявлення, про які суми субсидування України з бюджету Євросоюзу після її вступу до спільноти могла б іти мова, науковці IW припустили, що Україна вже є членом ЄС. Потім вони перерахували на неї, з урахуванням кількості населення та розмірів сільськогосподарських угідь, за аналогією ті кошти, які отримують зараз Польща й Румунія відповідно до чинних семирічних фінансових рамок Євросоюзу на період 2021-2027 років.

Читайте також: "Підводне каміння" на шляху України до Європейського союзу

Збільшення бюджету ЄС на 15 відсотків заради України?

За такою методикою виходить, що на Україну припадали б від 70 до 90 мільярдів євро аграрних субсидій та від 50 до 90 мільярдів євро за лінією регіональної політики Євросоюзу. Вона спрямована на вирівнювання добробуту між різними країнами та регіонами ЄС, тому її ще часто називають політикою об'єднання.

Загалом Україна могла б розраховувати приблизно на 130-190 мільярдів євро з нинішнього семирічного фінансового плану. Така різниця у приблизних оцінках пояснюється тим, що поки що незрозуміло, яким буде населення країни і на якій території можна буде здійснювати сільськогосподарські роботи (це залежить від подальшого перебігу війни, повернення біженців з-за кордону та звільнення окупованих Росією територій).

Таку орієнтовну суму науковці IW розглядають як свій внесок у дискусію про наступні семирічні фінансові рамки на 2028-2034 роки, оскільки "у цей період може відбутися розширення ЄС", адже є ціла низка потенційних кандидатів на вступ. Проте автори цього дослідження зосередилися на Україні. Якщо врахувати, що бюджет нинішньої семирічки становить понад 1,2 трильйона євро, то приймання однієї лише України вимагав би збільшення бюджету наступної семирічки приблизно на 15 відсотків. Інакше кажучи: сьогоднішнім членам ЄС довелося б помітно збільшити свої внески.

Потрібна реформа регіональної політики ЄС

Однак розміри цих додаткових внесків можна було б суттєво знизити, стверджують науковці IW, оскільки, за їхніми підрахунками, значну частину необхідної суми у 130-190 мільярдів євро можна було б отримати простим реформуванням механізму розподілу коштів, призначених для регіонального розвитку. Річ у тім, що гроші з відповідного фонду поки що отримують не лише найбідніші члени ЄС, але частково і найбагатші - для розвитку їхніх регіонів, що відстають.

Автори дослідження вважають такий механізм малоефективним та пропонують замінити його на іншу модель, в основі якої лежатиме принцип концентрації зусиль на підтримці найслабших регіонів у обмеженому колі найменш розвинених країн Євросоюзу. Це вивільнило б кошти на підтримку України та інших майбутніх нових членів ЄС, а Німеччина, Франція, Італія та інші великі донори бюджету могли б отримати компенсацію у вигляді, наприклад, пільгових кредитів Європейського інвестиційного банку, пропонують науковці IW.

Тож після приймання України до ЄС його членам доведеться виділити чималі кошти на підтримку прискореного розвитку українських регіонів, проте це не призведе до дуже серйозного збільшення фінансового тягаря для європейських країн, якщо шляхом реформ вдасться підвищити ефективність використання бюджетних коштів. Дослідження Інституту німецької економіки в Кельні свідчить про те, що пошук таких рішень експертною спільнотою вже відбувається на повну силу.

Чи потрібні українським аграріям дотації із Брюсселя?

До того ж цілком можливо, що ті 50-90 мільярдів євро аграрних субсидій, які науковці IW нарахували просто за аналогією із коштами, що виділяються Польщі й Румунії, Україні в такому обсязі можуть і не знадобитися. Про це свідчить опубліковане 15 листопада англійською мовою інше дослідження - "Особливий випадок чи ні? Готовність економіки України до вступу до ЄС". Його підготували науковці Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (WIIW) та експерти з питань Східної Європи та Євросоюзу німецького аналітичного центру Фонду Бертельсманна (Bertelsmann Stiftung) у Гютерсло.

На думку австрійських та німецьких фахівців, "Україна зарекомендувала себе як глобально конкурентоспроможний постачальник деяких сільськогосподарських товарів", а прибутковість її аграрного бізнесу в низці випадків не нижча, а часом і вища, ніж в інших країнах ЄС. У цьому сьогоднішня Україна якраз вигідно відрізняється від багатьох колишніх східноєвропейських кандидатів на вступ до ЄС, які на той час мали велике, але слабке й малоефективне сільське господарство, а тому дуже розраховували на дотації із Брюсселя.

На думку заступника директора інституту WIIW Річарда Грівсона, "побоювання, що український аграрний сектор може виявитися бездонною бочкою для бюджету ЄС, є необґрунтованими. Навпаки, завдяки родючим чорноземним ґрунтам і дешевій робочій силі українське сільське господарство працює настільки ефективно, що є серйозною конкуренцією для багатьох держав ЄС, про що свідчить конфлікт довкола експорту українського зерна до Польщі й Угорщини". Отже, цілком може виявитися, що Україні після її вступу до ЄС знадобиться значно менше аграрних субсидій, ніж вважають науковці IW.