Після окупації: як волонтери ремонтують будинки українців

Після відходу з півночі України російських війська залишили після себе, окрім багатьох жертв серед мирного населення, величезну кількість знищених і пошкоджених будівель. У травні Київська обласна військова адміністрація повідомила, що лише на Київщині було пошкоджено понад 4500 приватних та багатоповерхових житлових будинків. Аби допомогти з пошуковими роботами та розбором завалів у місті Бородянка на Київщині, два радники міністра внутрішніх справ України - Ростислав Смірнов та Віктор Андрусів - запустили волонтерський проєкт, який назвали "Добровольчий будівельний батальйон", або "Добробат". Згодом охочих приєднатися було стільки, що довелося розширювати географію. Нині у "Добробату" є база зі щонайменше 30 тисячами волонтерів, які займаються відновленням будівель. DW провела день разом з добровольцями у селі Микуличі на Київщині.

Досягнення "Добробату"

"Це вже 106-й наш виїзд", - пояснює DW керівник "Добробату" Олександр Юрко біля автобуса, який разом з волонтерами рушає з Києва у селище Микуличі. Загалом проєкт працює в Київській, Чернігівській та Сумській області, а також запускається в Харківській, розповідає Юрко. Проблем із пошуком тих, хто потребує допомоги, у "добробатівців" немає.

Запити надходять від місцевих органів влади та людей - кожен може зайти на сайт "Добробату" і написати про потребу у ремонті житла. "Ми намагаємося допомогти. Вже розібрали десятки завалів і відремонтували 46 будівель", - наголошує Юрко.

За його словами, переважно "Добробат" їде на об'єкти, де пошкодження несуттєві і можна впоратися за день - за капітальні ремонти, мовляв, відповідає держава. "Хоча в селі Ягідне на Чернігівщині місцева влада надала помешкання для проживання волонтерів, і вони працюють вже 11 днів. Загалом там роботи на три місяці, адже нас попросили відремонтувати 21 будинок", - каже Юрко.

Ремонт власними силами

У Микуличах завдання хлопців - відремонтувати дах на двох приватних будинках. Однак приїхавши на місце, "добробатівці" оцінили пошкодження і зрозуміли, що за день впораються лише з однією хатою пані Віри та її чоловіка. "2 березня в наш двір прилетіла, як мені сказали, міна. Від вибуху розбило стіну в будинку, двері, вікна та дах, а також льох і сарай. Я у той момент якраз стояла за стіною і дивом вижила, уламки пролетіли повз", - загадує вона крізь сльози.

У перші тижні після того, як російські війська на початку квітня залишили Київщину, за словами жінки, була розгубленість - не знали, за що братися. "Згодом написали в сільраду заяву про руйнування. Вони приїхали, все заміряли, склали акти пошкоджень. Нам сказали чекати або починати ремонт своїми силами, але зберігати чеки, за якими відшкодують гроші", - розповідає вона. Зрештою Віра з чоловіком найняли за власний кошт майстрів, які відновили стіну та льох. "Більше ми нікуди не зверталися. Очевидно, наша місцева влада попросила хлопців із "Добробату" допомогти нам. Ми дуже вдячні", - каже Віра.

Іншій жительці Микуличів - Тамарі, яка живе неподалік, - "добробатівці" обіцяють допомогти через кілька днів. На подвір'я жінки 2 березня впали снаряди, які пошкодили фундамент, покрівлю та повибивали вікна. Аби відремонтувати фундамент, вона найняла робітників за свої кошти і сподівається на компенсацію від держави. "Намагаюся своїми силами перемонтувати, адже попереду зима. Заплатила за ремонт фасаду, але ж ще потрібно змінити шифер на даху. А де набратися грошей?" - каже вона.

Петро Перевозник, голова Немішаєвської об'єднаної територіальної громади (ОТГ), до якої входять Микуличі, пояснює: "Ми зробили акти обстеження і порахували кошторис. І вже обласна влада направляє сюди підрядників. Звісно, це швидко не відбувається, а ремонтувати треба, тому що попереду зима. Тому шукаємо різні шляхи, як допомогти людям". Він наголошує, що ті, хто ремонтує пошкоджене житло за свої кошти, має отримати за це компенсацію. Так коли це станеться, поки незрозуміло. Відповідний законопроєкт іще не ухвалили, його тільки планують розглянути у Верховній Раді.

Загалом Немішаєвська громада не так сильно постраждала, як, наприклад, Буча та Ірпінь, які стали символами звірств російських військ на Київщині. Але роботи вистачає і тут, додає Перевозник. "Нині в ОТГ акти пошкоджень складено на 214 будівель, з яких повністю зруйнованих 15", - розповів він.

Нестача будматеріалів гальмує роботу

Перед тим як добровольці беруться до роботи, їм видають жилетки і рукавиці. Один з "добробатівців" дістає будівельні окуляри, які він купив за власний кошт. Охочих допомогти просять брати з собою власне спорядження та інструменти, визнає співзасновник проєкту "Добробат", радник голови МВС Віктор Андрусів, який ненадовго приїхав на локацію. "Але зараз нам друзі із Казахстану зібрали допомогу, тому будемо краще забезпечені інструментами", - каже він.

Читайте також: Волонтерський рух у Львові під час війни Росії проти України

Також не вистачає будматеріалів, що дуже гальмує роботу, додає Андрусів. "Раніше ми чекали будматеріали від місцевої влади або лише розбирали завали. На жаль, держава не має нині грошей на будматеріали, все йде на війну. Тому ми почали збирати гроші під окремі об'єкти", - розповів він. Так, на сайті "Добробату" розміщують конкретні будівлі з описом пошкоджень та кошторисом на ремонт. За словами Андрусіва, такий підхід працює. "Наприклад, з Італії нам скинули 200 тисяч євро. В Україні банки та IT-компанії вже погодилися профінансувати деякі об'єкти. Також ми хочемо пропонувати європейським громадам брати шефство над певним українським містечком чи селом і закуповувати будматеріали", - каже він.

Єдине, чого достатньо - добровольців, яких у нас вже понад 30 тисяч, наголошує Андрусів. "Всі працюють безкоштовно, але з великим ентузіазмом", - додав він.

Мотивація на висоті 

У батальйоні, який приїхав до Микуличів, з 15 добровольців лише двоє професійних будівельників. Ще тут менеджер, музичний журналіст, художник, гід тощо. Проте це не заважає якості роботи, адже мотивація дуже висока, переконують "добробатівці".

Сергій, який приїхав з "Добробатом" вперше, прагне таким чином спрямувати агресію, яку в нього викликають дії Росії в Україні, на щось конструктивне. "Я повертався в Київ із заходу України через Ірпінь і побачив на власні очі всі руйнування. Після цього я почав відчувати злість та агресію. Щоб перелаштуватися на щось конструктивне, я вирішив працювати руками", - ділиться він своїми думками.

Читайте також: "Ми робили все, що потрібно". Історії білоруських волонтерів в Україні

А ось Олександр, який вже вчетверте поїхав із "Добробатом", просто прагне допомогти іншим людям. "Коли наші збройні сили відбили Ірпінь, я повернувся додому. На щастя, моя квартира вціліла, але там багато зруйнованих і пошкоджених будинків. Тому перший місяць я допомагав знайомим в Ірпені встановлювати вікна, ремонтувати дахи. Згодом я почав шукати, як допомогти іншим людям, і натрапив на "Добробат", - розповідає він.

При цьому Олександр зауважує, що така праця заряджає його емоціями, адже люди, зі свого боку, намагаються віддячити турботою. "Скрізь годують від пуза, намагаються їжу дати з собою", - каже він. Дійсно, не встигли хлопці розпочати роботу в Микуличах, як господарі поставили перед ними дві великі тарілки полуниць та заходилися готувати обід.

Можливо, через таке єднання у "Добробаті" так багато добровольців. Михайло, який вже збився з ліку від кількості поїздок, розповідає: щойно серед добровольців поширюють заявку на ремонт нового об'єкта, "буквально за хвилину набираються люди". "Особисто я мотивований допомогти людям і відбудувати Україну. Я всім кажу, що після війни наша країна буде ще кращою", - впевнений він.