"Щоденники Гітлера" - неперевершений фейк німецьких ЗМІ
25 квітня 2023 р.Що сталося у квітні 1983?
27 знімальних груп, понад 200 журналістів зібралися 40 років тому, у квітні 1983 року, в Гамбурзі - у будівлі видавничого дому Gruner+Jahr. Редакція на той час найпопулярнішого в Німеччині щотижневого інформаційно-аналітичного журналу Stern анонсувала сенсацію. Співробітники вийшли до колег з інших ЗМІ з 12-ма зошитами у твердих чорних обкладинках. Кожна з них згори до низу списана і частково змальована рукою Адольфа Гітлера (Adolf Hitler). У залі - шок, охи-зітхання, невпевнений шепіт. Потім - метушня та спалахи фотокамер. Головний герой дня - репортер Ґерд Гайдеманн (Gerd Heidemann), який роздобув сенсаційні "щоденники "фюрера"".
28 квітня 1983 року вийшов номер Stern, який опублікував першу партію витягів зі "щоденників" колишнього рейхсканцлера. Звичайний тираж 1,8 мільйона екземплярів вирішили збільшити на 400 тисяч. Ціну за кожен журнал підняли на 50 пфенігів (зараз - близько 25 центів у перерахунку). Головний редактор Stern Петер Кох (Peter Koch) заявив, що історію "третього рейху" доведеться переписувати, тому що "щоденники" представляють Гітлера і події 30-х та 40-х років XX століття у новому світлі.
Сенсація вдалася, хоча нічого особливого у публікації читачі й не знайшли. Натомість змогли прочитати про не найапетитніші подробиці приватного життя "фюрера". Так, в одному із записів 1936 року Гітлер переживає через дискомфорт в животі після приймання пігулок, прописаних лікарями, а коханка скаржиться на запах з його рота.
Читайте також: Куди подіти голову Гітлера та інші артефакти "третього рейху"?
Найгучніший медійний скандал в історії ЗМІ Німеччини
Сенсація "прожила" недовго: лише 11 днів. 6 травня 1983 року стало відомо, що "щоденники Гітлера" - підробка, до того ж - поганої якості. Підозри виникли відразу, аж дуже несподівано і не зовсім зрозуміло звідки спливли ці зошити. Криміналістам швидко вдалося довести той факт, що щоденники могли бути написані будь-ким, тільки не Гітлером: аркуші були виготовлені з матеріалів, яких за часів "третього рейху" просто ще не існувало.
Як так сталося, що серйозний німецький журнал не засумнівався у справжності документів? При цьому ні для кого не було таємницею, що Гітлер писати не любив, був нетерплячим та імпульсивним - ці якості ніяк не пасують людині, здатній дрібним та досить акуратним почерком списати 12 зошитів. У тексті є фактичні неточності, а окремі пасажі - це скопійовані один до одного шматки промов "фюрера".
Авторитетний журнал Stern зазнав нищівних іміджевих втрат. Оговтатися від них йому не вдалося досі. До цього тижневика і сьогодні у Німеччині ставляться з легкою недовірою як колеги, так і читачі.
Читайте також: Початок Другої світової війни у щоденниках і фотографіях солдатів Вермахту
Хто підробив "щоденники Гітлера"?
Ім'я цієї людини увійшло історію - Конрад Куяу (Konrad Kujau). Народився він у маленькому саксонському містечку Лебау - неподалік Дрездена. Під час бомбардування міста у 1945 році втратив батьків, довго не міг їх знайти та виховувався у дитбудинку. Завжди захоплювався малюванням, згодом його роботи публікувалися у різних періодичних виданнях. Він уміло підробляв підписи політичних лідерів НДР на листівках з їхніми портретами - це теж приносило непоганий дохід. Наприкінці 1950-х "кримінальний елемент" перебрався до Західної Німеччини, де і прославився як фальсифікатор.
Куяу знав, що у ФРН є багато людей, які "нудьгують" за минулими часами і збирають нацистські "реліквії", чи то автографи лідерів NSDAP чи миску, з якої нібито їла улюблена вівчарка "фюрера". Як талановитий художник і не менш талановитий аферист він вирішив скористатися ситуацією. Торгувати подібними раритетами відкрито було заборонено. Все трималося в таємниці, перевірити справжність тих чи інших артефактів було дуже складно. Конрад Куяу починає вести щоденник за Гітлера - починаючи з 1933 року до кінця життя колишнього рейхсканцлера. Через своїх клієнтів фальсифікатор виходить на репортера журналу Stern Ґерда Гайдеманна та "втулює" йому та його редакції сенсаційну знахідку. За легендою, щоденники намагалися вивезти з Берліна в облозі, але літак, на борту якого вони перебували, зазнав аварії. Пілот загинув, але документи дивом уціліли.
Звичайно, Stern перевіряв зошити на справжність, але дуже поверхово, адже треба було поспішати - щоби знахідку не перехопили конкуренти. Керівництво видавництва навіть не прочитало щоденників. Було проведено графологічну експертизу, яка підтвердила: так, щоденники справді писав Гітлер. Однак проблема була в тому, що як "оригінальний" зразок використовувалися фальшивки того ж Куяу, зроблені раніше: експерти Stern порівнювали одну підробку з іншою. Так званої технологічної експертизи (аналізу паперу, чорнила тощо) журнал чекати не став: дуже хотілося повідомити про сенсаційну знахідку. За "щоденники Гітлера" їхній автор - Конрад Куяу - отримав 9,3 мільйона німецьких марок. Велика сума перепала і репортеру Гайдеманну.
Зрештою і репортер, і фальсифікатор опинилися на лаві підсудних. І обох засудили до позбавлення волі. Гайдеманн досі живе десь у Гамбурзі, причому дуже скромно. А Куяу зміг отримати користь зі своєї популярності: фальсифікатор виступав експертом з підробок на телебаченні і відкрив у Штутгарті майстерню, в якій офіційно торгував ним самим виготовленими фейками - від картин Пікассо до нотних зошитів Бетховена. У 1994 році він балотувався на виборах до Бундестагу, а в 1996 році на виборах мера Штутгарта Куяу отримав 901 голос. Помер аферист у 2000 році від раку шлунка.
Читайте також: З захопленням за вождем: щоденники ветерана "гітлерюгенда"
"Щоденники" тепер доступні всім - з коментарями експерта
Команда дослідників та журналістів німецької медіакомпанії NDR за допомогою штучного інтелекту оцифрувала здебільшого нечитабельні "щоденники Гітлера". Тепер вони доступні всім і кожному на сайті NDR.
Історик і політолог Гайо Функе (Hajo Funke) забезпечив тексти своїми коментарями, помістивши кожен пасаж "щоденника" в історичний контекст і порівнявши його з фактами. До цього часу доступ до текстів Куяу мали лише архіваріуси.
Читайте також: 18 міліметрів броні - мерседес Гітлера піде з молотка
Найжахливіше в історії з підробленими "щоденниками Гітлера"
У текстах, написаних Конрадом Куяу, "фюрер" постає мало не захисником євреїв. В одному із записів, датованого 1933 роком, Гітлер скаржиться на колег по партії, які надто жорстоко ставляться до євреїв. А після "Кришталевої ночі" погромів 1938 року "фальшивий" рейхсканцлер дуже переживає через розбите скло вітрин, мовляв, заради чого такі збитки!? "Що скажуть про це за кордоном?" - запитує Гітлер за версією Куяу.
У текстах Куяу, датованих 1942 роком, "фюрер" взагалі не збирається вирішувати "єврейське питання", очікуючи, що його соратники знайдуть десь "на Сході клаптик землі, де можна буде розмістити євреїв". У "щоденнику" - жодного слова про ухвалене нацистами з подачі Гітлера рішення про масове знищення євреїв.
Фактично ми маємо справу з прикладом заперечення Голокосту - так оцінюються "щоденники" сучасними експертами у німецьких ЗМІ. Вочевидь, вони писалися тоді, коли Німеччина ще не досягла нинішнього рівня усвідомлення скоєних злочинів, і для людей, які, можливо, хотіли б повернути часи колишньої "величі". Конрад Куяу, припускають історики, або сам дотримувався правопопулістських поглядів, або свідомо розігрував цю карту, підігріваючи інтерес до свого "творіння".
"Щоденники Гітлера" - це не просто історія однієї скандальної підробки. Тексти Конрада Куяу, випадково чи ні, відобразили настрої у суспільстві сорокарічної давнини. Ймовірно, німцям тоді все ще хотілося бачити у "фюрері" не злочинця, за наказом якого загинули мільйони ні в чому не винних людей, а звичайну людину, яка розмірковує не про табори смерті, а про свою дружину і систему травлення.