Після Меркель: якою може стати зовнішня політика Німеччини

"Від канцлера очікують досвіду у зовнішній та європейській політиці", - такою була заява нового голови німецької партії Християнсько-демократичний союз (ХДС) та голови уряду федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Арміна Лашета в інтерв'ю інформаційному агентству Reuters на початку лютого. Таким чином він хотів виділитися на тлі свого конкурента у боротьбі за кандидатуру на посаду канцлера Німеччини від консервативного блоку ХДС/ХСС.

Але його конкурент - Маркус Зедер (Markus Söder), прем'єр-міністр Баварії та шеф Християнсько-соціального союзу (ХСС), - із відповіддю не забарився. У його сорокап'ятихвилинній розмові із французьким президентом Еммануелем Макроном, мовляв, він досягнув згоди у багатьох питаннях. Під час бесіди, що велася англійською мовою, окрім іншого, йшлося про спільні проєкти у авіації, зокрема про плани створення європейського військового літака, повідомив Зедер. Оскільки у Баварії розташовані важливі підприємства для військової та цивільної авіації, Зедер, таким чином, показав свою справність як у сфері зовнішньої політики, так і у сфері міжнародних економічних зв'язків. До того ж, ще минулого жовтня він виступив із заявою, в якій вимагав від Німеччини активнішого зовнішньополітичного курсу.

Читайте також: Новий глава ХДС Армін Лашет поговорив з Володимиром Зеленським

Зростання ваги Німеччини

Це лише один з прикладів того, як обидва претенденти на кандидатуру в канцлери ФРН від консервативного блоку зараз намагаються представити себе найбільш компетентними у питаннях зовнішньої політики. Ще до літа має вирішитися, хто саме представлятиме об'єднання ХДС і ХСС на виборах до Бундестагу восени як потенційний голова німецького уряду.

Йоганнес Варвік (Johannes Varwick), професор міжнародних відносин Університету Галле зазначає, що на Лашета та Зедера чекає непросте завдання. "Кожен наступник чинної канцлерки, яка має півтора десятка років зовнішньополітичного досвіду та загартована численними кризами, буде змушений спочатку призвичаюватися до цієї ролі. Водночас у минулі роки вага Німеччини на міжнародній арені відчутно збільшилася, і через це жоден канцлер не матиме змоги зробити крок назад. Навпаки - зміна першої особи лише збільшить тиск на нового канцлера, аби той визначився із позицією з ключових питань", - пояснює експерт.

"Європеєць" за українську європерспективу та "чиста дошка"

У питаннях зовнішньої та, передусім, європейської політики у Лашета є однозначна перевага хоча б завдяки його біографії. Він виріс у Аахені - у трикутнику, де збігаються кордони Німеччини, Нідерландів та Бельгії - і тому швидко зрозумів, наскільки важливою є транскордонна співпраця. Під час пандемії COVID-19 прем'єр-міністр Північного Рейну - Вестфалії також захищав відкриті кордони всередині ЄС. З 1999 до 2005 року він був депутатом Європарламенту, де опікувався питаннями зовнішньої політики та безпекою.

Лашет послідовно вимагав більшої сміливості у питання європейської інтеграції. Ця сміливість може навіть зіграти на руку Україні. Вже після обрання лідером ХДС у інтерв'ю виданню Internationale Politik він заявив, що ЄС має відкрити для Києва європейську перспективу, хоч і визнав, що "наразі це питання не стоїть".

Читайте також: Європейська перспектива: що ЄС може ще зробити для України

 

У випадку Маркуса Зедера шукати великий зовнішньополітичний досві годі. З точки зору європейської політики він - "досить таки чиста дошка". Торстен Беннер (Thorsten Benner), керівник берлінського Інститут глобальної публічної політики, навіть більш категоричний. У Зедера "слабкий, якщо він взагалі є, емоційний зв'язок із європейським проєктом, і він не побоїться опортуністичної агітації проти Брюсселя, якщо це буде здаватися йому політично доцільним", каже експерт.

Відродження трансатлантичної співпраці не безкоштовне

Те, що об'єднує обох політиків, - це концентрація радше на ЄС та Франції, ніж на США. Для розуміння: Анґела Меркель (Angela Merkel) ще до того, як стала канцлеркою, у ролі голови ХДС та лідерки опозиції у 2003 році демонстративно поїхала у Вашингтон та підтримала іракську війну Джорджа Буша, яку тоді однозначно засуджувала переважна більшість у Німеччині, включно із канцлером Ґергардом Шредером (Gerhard Schröder).

Але трансатлантичне партнерство за чотири роки президентства Трампа стало для німецьких політиків непростою справою. "Але ж Америка весь цей час була для нас країною свободи і демократії", - обурювався Лашет штурмом Капітолія прихильниками Трампа під час своєї промови на з'їзді ХДС у січні, де його було обрано головою партії. Зедер також нещодавно заявив про те, що Трамп став справжнім випробуванням для його любові до Америки. Обидва кандидати тепер покладають великі надії на нового президента США Джо Байдена, який під час віртуальної Мюнхенської конференції з безпеки у лютому запевнив: "Трансатлантичний союз знову повернувся".

Але повернення Байдена до тісніших трансатлатничних зв'язків пов'язано з певними умовами. Він, наприклад, як і його попередник, вимагає від партнерів по НАТО збільшення їхніх видатків на оборону та більшої відповідальності у питаннях безпекової політики. Зедер здебільшого погоджується із цим, але наголошує: "Ми не маленькі діти. Ми партнери, не васали чи піддані". Із такою заявою він виступив у нещодавньому інтерв'ю для інформаційного агентства AP. Лашет також виступає за те, аби Німеччина відповідала вимозі НАТО тримати видатки на оборону на рівні двох відсотків від ВВП, хоча Німеччина поки дуже далека від досягнення цієї мети.

Зедер: "Баланс між інтересами та цінностями"

Перепоною для відродження тісної трансатлантичної співпраці є і німецька політика щодо Китаю та Росії. Як і Трамп, Байден також, здається, дотримується думки, що Берлін через свої торгівельні інтереси поводиться із цими країнами занадто поблажливо.

Але у цьому питанні ані з канцлером Лашетом, ані з канцлером Зедером принципово нічого не зміниться. Хоча Лашет і говорив нещодавно про "системне протистояння", у якому перебувають Захід та Китай, він не виключає участі китайського концерну Huawei у побудові мережі мобільного зв'язку 5G, проти чого виступають у Вашингтоні. Зедер, своєю чергою, минулого літа заявив в ефірі мовника ZDF про своє бачення відносин із Китаєм: "Знайти справжній баланс між інтересами та цінностями здається мені найбільшим викликом німецької зовнішньої політики у найближчі роки". Це точно не та жорсткість, яку хотіли б побачити у Вашингтоні.

Самостійна політика щодо Росії

Що ж стосується Росії, то і Лашет, і Зедер виступають проти вимоги США припинити будівництво газопроводу "Північний потік-2", який має стати другим, що поєднує Росію та Німеччину дном Балтійського моря. Лашет при цьому хоче чітко розмежувати питання будівництва газогону та замаху на життя російського опозиційного політика Олексія Навального, яке він жорстко засуджує. Зедер, своєю чергою, власним візитом до Москви, що відбувся рік тому, продовжив традицію окремої від Берліна і Брюсселя баварсько-російської торгівельної політики, яку започаткували попередні очільники баварського уряду, не пов'язуючи її із політичними розбіжностями.

Читайте також: Прем'єр-міністр Баварії виступає за продовження санкцій щодо Росії

Варто згадати і давні висловлювання Лашета, зроблені незабаром після російської анексії Криму. Тоді він скаржився на "модний антипутінський популізм" у Німеччині. Мовляв, хоча окупація Криму і "однозначно суперечить міжнародному праву", необхідно, все одно, ставати на місце своїх співрозмовників, якщо з ним існують зовнішньополітичні відносини.

Асад є для Лашета меншим злом

У 2014 році Лашет навіть схвалював роль Росії у війні в Сирії: "Росіяни з самого початку попереджали щодо загрози джихадистів. У нас це відкидали як пропаганду". Тоді він демонстрував навіть певне розуміння дій сирійського президента Башара Асада, за якого до повстання і війни у країні існуваоло релігійне розмаїття. Ісламістів, в будь-якому разі, він вважав набагато небезпечнішими, ніж режим Асада.

Варвік не вважає за потрібне переоцінювати подібні висловлювання: "Можна розуміти це як певну форму зовнішньополітичного реалізму, коли ти спокійно себе запитуєш, які можливості для впливу ти маєш і які засоби ти готовий застосувати, і вже тоді формуєш свою риторику та стратегію. Я не вважаю це принципово неправильним". Але навіть сьогодні ці слова Лашета змушують багатьох, навіть серед членів ХДС, лише хитати головою.

Добра гра на міжнародній сцені

Чогось принципово відмінного від зовнішньої політики часів Меркель обидва політологи не очікують ані від можливого канцлера Лашета, ані від можливого канцлера Зедера. Навпаки, Беннер розглядає обох як спробу продовжити традиційний курс, яка, втім, неодмінно наразиться на низку перепон: "По-перше, тому що курс Меркель через його суперечності буде не так просто продовжувати: по-друге, тому що можливі коаліційні партнери, особливо Зелені, будуть наполягати на зміні курсу у найважливіших питаннях. Зокрема, у питанні Китаю, де одномірна зовнішня політика канцлерки на догоду автовиробникам завдає Німеччині великої шкоди".

Підсумовуючи усе вище сказане, Варвік доходить такого висновку: "Обидва є політичними професіоналами, у яких до цього не було акценту на питаннях зовнішньої політики. (…) Зрозуміло, що обидва швидко зрозуміють, що зовнішня політика є важливим завданням у роботі канцлера. У Лашета більше міжнародного досвіду, ніж у Зедера, але обидва мають досить добрі міжнародні зв'язки. І їм обом можна у рівні мірі довірити спробу продемонструвати добру гру на міжнародній сцені".