Європейська перспектива: що ЄС може ще зробити для України
10 лютого 2021 р.
До виборів у Бундестаг лишається понад пів року. Але вже сьогодні відомо, що нинішня голова уряду Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) більше не виставлятиме свою кандидатуру на посаду канцлера. А отже, зміна влади в країні відбудеться, навіть якщо уряд знову формуватиме її партія Християнсько-демократичний союз (ХДС), яку нещодавно очолив прем'єр найбільш густонаселеної землі країни - Північного Рейну - Вестфалії - Армін Лашет (Armin Laschet).
В опублікованому в понеділок, 8 лютого, інтерв'ю виданню Internationale Politik голова ХДС розставив свої зовнішньополітичні акценти. Торкнувся він і України. На запитання, чи повинна Україна мати європейську перспективу, Лашет зазначив, що "наразі це питання не стоїть", але одразу ж додав: "Ми дуже зацікавлені у стабільності, суверенітеті і модернізації України та маємо підтримати Україну на її нелегкому шляху, а також відкрити європейську перспективу".
Європейська перспектива - не членство в ЄС
Як саме повинна виглядати європейська перспектива для Києва, голова ХДС не уточнив. Але німецькі експерти, з якими поспілкувалася DW, переконані: про членство в Євросоюзі тут не йдеться. "ЄС багато в чому зайнятий самим собою, пережив за останні роки низку криз, всередині панує напруження, зокрема, політичне", - каже експерт "Німецького фонду Маршалла - США" Йорґ Форбріґ (Jörg Forbrig). Зокрема, він звертає увагу на "великі проблеми з демократією та правовою державою" в окремих країнах-членах ЄС (ідеться передусім про Угорщину і Польщу), а також популярність у багатьох країнах партій, які мають чітку скептичну позицію щодо ЄС. "Нині ЄС у зовсім іншому стані, ніж був 20 чи 30 років тому, коли він міг приймати нових членів у великій кількості", - каже Форбріґ.
Останнє велике розширення Євросоюзу відбулося 2004 року, тоді до нього приєдналися одразу 10 країн, зокрема й західні сусіди України Польща, Словаччина і Угорщина. Відтоді ЄС поповнився трьома новими членами, зокрема, Румунією та Болгарією, а також втратив одного старого - Великобританію. На даний момент існує п'ять країн-кандидаток на вступ, серед яких передусім Албанія та Північна Македонія мають більш-менш конкретну перспективу членства. Натомість жодна з країн Східного партнерства Євросоюзу, до яких належить і Україна, такої перспективи ніколи не отримувала. 2014 року Київ підписав із Брюсселем угоду про асоціацію. Схожі угоди ЄС має із Грузією та Молдовою, з іншими двома країнами Східного партнерства - Вірменією та Азербайджаном - Брюссель підписав угоди про партнерство.
Читайте також: Європарламент про асоціацію з Україною: успіхи попри тривожні сигнали
Утім, європейська перспектива не обов'язково має передбачати членство в ЄС, наголошує Йорґ Форбріґ. На його думку, ЄС міг би зробити набагато більше для України, приміром, в енергетичному секторі. "Підтримуючи проєкт газопроводу "Північний потік - 2" (який з'єднає Росію та Німеччину. - Ред.), ЄС та його окремі країни надсилають Україні абсолютно хибний сигнал. В Україні це сприймають як послаблення власної позиції, як певного роду зраду європейським прагненням України", - вважає експерт. Більше, на його думку, може бути зроблено і в сфері інфраструктури, передусім в питанні інтеграції України з її країнами-сусідками, які входять у ЄС. Іще один аспект - боротьба з корупцією в Україні. "Адже часто ті, хто виграє від корупційних оборудок в Україні, виводить гроші в країни ЄС", - пояснює Форбріґ. І тут, на думку експерта, ЄС міг би ефективніше протидіяти цій практиці.
Від України чекають результатів реформ
Водночас європейська допомога Україні не повинна бути безумовною, переконана Сюзанн Стюарт (Susan Stewart) з берлінського Фонду "Наука і політика" (SWP). "Усе залежить від результатів реформ в Україні, а цих результатів поки що немає. Є окремі кроки, за допомогою яких президент Володимир Зеленський та його команда намагаються подолати корупцію. Але, з огляду на конституційну кризу кінця 2020 року та інші події в країні, в ЄС бачать, що особливого прогресу немає", - каже експертка.
Тим не менш, Брюсселю, на її думку, все одно варто більше ресурсів інвестувати у відносини з країнами Східного партнерства, зокрема й Україною, особливо з огляду на чергове суттєве погіршення відносин між ЄС та Росією після отруєння і арешту тамтешнього опозиціонера Олексія Навального та жорсткого придушення мітингів на його захист. Акцент у допомозі Києву Стюарт радить робити на реформуванні судової системи та боротьбі з корупцією та "дати чітко зрозуміти, що успіх у цих сферах є основою для успіху в багатьох інших аспектах", а також що від успішних реформ залежить фінансова підтримка України з боку ЄС.
Читайте також: Шмигаль очікує на подальшу економічну інтеграцію України до ЄС
Менше зважати на Росію
Із тим, що ЄС варто менше уваги приділяти відносинам із Росією, погоджується і Йорґ Форбріґ. Він переконаний, що Брюссель може мало що зробити, аби змінити Росію зсередини. На відміну від України та, приміром, Білорусі, "автократичний режим у Росії може послуговуватися додатковими ресурсами, аби лишитися при владі", каже експерт. "По-перше, він може розіграти націоналістичну карту, як це сталося під час анексії Криму. Крім того, Росія - дуже багата країна, і режим може частково використовувати для легітимації цей інструмент", - пояснює Форбріґ.
Його поради для ЄС звучать радикально: "Я думаю, що ми можемо набагато більше стримувати Росію. Натомість ми надто часто сигналізуємо Росії, що ми враховуємо її інтереси та не розглядаємо можливості розширення ЄС чи НАТО за межі наявних кордонів. І якщо ми це робимо, то ми даємо Росії зелене світло на те, щоб чинити вплив на своїх сусідів". Як приклад експерт згадує саміт НАТО 2008 року, коли перспективу членства України та Грузії в Альянсі було суттєво послаблено. "І лише за кілька місяців Росія вже була у війні з Грузією. Ми повинні перестати давати Росії право вето на рішення щодо її сусідів", - каже Форбріґ.
Крім того, експерт вважає, що ЄС має тиснути на Росію також матеріально та купувати в Москви менше енергоносіїв. "Звісно, це має свою ціну (російський газ відносно дешевий. - Ред.). Але я думаю, що ми маємо усвідомлювати, що, купуючи ресурси в Росії, ЄС поки що, на жаль, частково фінансує агресію Росії щодо її сусідів", - переконаний Форбріґ.