Нобеліати з України, Росії та Білорусі назвали спільну мету

Представники трьох правозахисних організацій - ліквідованого в Росії "Меморіалу", українського "Центру громадянських свобод" та білоруського центру "Весна" - опинилися на одній сцені вперше після вручення їм Нобелівської премії миру 2022 року.

У середу, 26 липня, у Вашингтоні на заході Фонду Карнегі голова ради правозахисного центру "Меморіал" Олександр Черкасов, голова "Центру громадянських свобод" Олександра Матвійчук та правозахисник Костянтин Стародубець із центру "Весна" говорили переважно кожен про свою країну, але, зрештою, доходили одних і тих самих висновків. Подробиці - у репортажі DW.

Росія, Україна та Білорусь в одному заголовку - очима українців

Уже сама участь у дискусії представників трьох країн - України, проти якої ведевійну Росія, підтримувана Білоруссю, - подія нетривіальна. Як це сприймають в Україні - жертві російської агресії - питання, яке мали поставити у такій ситуації. Озвучила його американська провідна журналістка молдавського походження Біанна Голодрига з CNN, яка модерувала конференцію.

"Коли українці бачать в одному заголовку разом Росію, Україну та Білорусь, це одразу відсилає нас до радянських часів та міфу про сестринські нації, що було величезною брехнею. Домінували тільки одна нація, одна мова та одна культура. А зараз, коли іде війна, а Росія та Білорусь - країни-агресорки, сприймати цю брехню особливо болісно”, - пояснила Олександра Матвійчук. Проте, українська правозахисниця у зв'язку з отриманням "нобелівки" разом з колегами з РФ і РБ віддає перевагу іншій паралелі - з рухом дисидентів у СРСР, які разом боролися проти "спільного зла".

"Історія повторюється. Я роками працюю разом із російськими та білоруськими правозахисниками - ще до початку війни у 2014 році (Матвійчук наголошує для присутніх, що війна почалася не у 2022 році, а раніше - з анексії РФ Криму та бойових дій на Донбасі. - Ред.) і навіть більш інтенсивно відтоді. Вони завжди відповідають на мої прохання допомогою", - зазначила Матвійчук. Водночас вона нарікала, що таких людей у Росії, як її знайомі правозахисники, меншість.

Читайте також: Медіафорум DW-2023: "нейтральна зона" або спроба подолати розбіжності

Олександр Черкасов припустив, що багато росіян, які не згодні з діями влади, просто почуваються самотніми "проти дорожнього котка". Однак в інтерв'ю кореспондентові DW після конференції він застеріг, що чим довше йде війна, тим більше у Росії може стати прихильників Володимира Путіна: "Єдина стійка лояльність породжується з причетності. Чим більше росіян візьмуть участь у війні, тим більша реальна база підтримки чинного режиму, для якого війна - головний сенс".

"Ланцюг безкарності" на прикладі Стрєлкова

Слова Олександри Матвійчук про "дисидентську" єдність правозахисників знаходили підтвердження на очах у публіки. Чим більше говорили спікери, тим більше відходила на другий план їхня національна приналежність, поступаючись їхньому єдиному статусу борців за права людини. Вони по-різному починали свої промови, але доходили однакових висновків. Одним із їхніх центральних посилів став заклик до правосуддя.

"Саме безкарність уможливила нові злочини. Головне зараз - зруйнувати цей ланцюг безкарності", - заявив Черкасов. Він навів приклад Ігоря Гіркіна, відомого під псевдонімом Стрєлков, який був одним із лідерів самопроголошеної у 2014 році "ДНР". "Ігор Стрєлков, який розпочав війну на Сході України і визнаний відповідальним за збитий малайзійський Boeing, розпочинав свій шлях раніше - у Чечні. На початку нульових він був одним із керівників російських "ескадронів смерті" - системи насильницьких зникнень у Чечні. Він не був покараний за ті злочини, і це дозволило йому продовжувати", - повідомив російський правозахисник.

"Особлива відповідальність" за створення "системи міжнародного правосуддя, яка б дозволила судити за злочин агресії" лежить, на думку Черкасова, на Сполучених Штатах. У відповідь на міркування про те, що це може стати на заваді переговорам з Росією та досягненню миру, представник "Меморіалу" несподівано згадав слова, як він висловився, "великого сучасного американського філософа". "Це Гомер Сімпсон (персонаж комедійного мультсеріалу "Сімпсони". - Ред.), який говорив: "Але ж спроба - це перший крок до провалу". Я сподіваюся, що міжнародна спільнота не піде шляхом вчення цього філософа", - сказав російський правозахисник, вочевидь бажаючи розрядити обстановку під час обговорення важкої теми.

Читайте також: Український митець відмовився від премії миру через росіянку: як реагують на Заході

Своєю чергою Матвійчук розповіла, що очолюваний нею "Центр громадянських свобод" зафіксував уже понад 45 тисяч епізодів воєнних злочинів, скоєних російськими військовими: "Ми документуємо їх заради правосуддя. Щоб Путін і всі росіяни, які власноруч вчинили ці злочини, були притягнуті до відповідальності". 

Українська правозахисниця закликала створити спецтрибунал для російського керівництва: "Ми маємо зламати кругообіг безкарності. Необхідно створити спецтрибунал, щоб притягнути до відповідальності Путіна, Лукашенка, а також перших осіб російського керівництва та високопоставлених військових РФ".

"Люди - не цифри": повернення імен в прямому ефірі

Правозахисники трьох країн в унісон наголошували: історії воєнних злочинів та порушень прав людини - це не бездушні цифри, а трагедії людей.

"Повернення імен, облич людей, яких намагалися приректи на небуття, - це наша основна робота", - зазначив Черкасов. Поруч з ним на сцені сидів Костянтин Стародубець - у футболці із зображенням керівника центру "Весна" Олеся Біляцького, якого білоруська влада хотіла приректи на небуття, засудивши до 10 років колонії.

"Уже майже три роки як у Білорусі щодня відбуваються репресії: арешти, суди, неналежне поводження у відділках міліції, тортури у в'язницях. У суспільстві панує атмосфера терору", - пояснив Костянтин Стародубець, який представляв нобелівського лауреата Біляцького. Стародубець переконаний, що жодних контактів із Лукашенком не повинно бути, доки не будуть виконані три умови: "припинення репресій, звільнення політв'язнів та завершення підтримки російської агресії проти України".

Олександра Матвійчук розповіла історію 14-річної Софії з Маріуполя. Під час російського бомбардування дівчинка відкопувала з-під завалу свою матір. "Маленький братик Софії помер миттєво, за кілька годин померла і її мати. Цією історією я хочу сказати: люди - це не цифри. Ми повинні повернути їм їхні імена, і лише правосуддя здатне зробити це".

"Давайте допоможемо Україні перемогти якнайшвидше"

Ключовою тезою тих, хто виступав цього вечора, стала ідея перемоги України, від якої залежать перспективи всіх трьох країн. "Майбутнє Білорусі значною мірою залежить від того, що відбувається в Україні. Ми віримо, що зупинити російський агресивний імперіалізм можна лише, допомагаючи Україні перемогти. Це також зробить вільною Білорусь і сприятиме вирішенню безлічі важливих проблем, зокрема, приведе до звільнення Олеся Біляцького", - наголосив Стародубець.

Черкасов визнав, що російські правозахисники "провалили місію не допустити повторення злочинів, скоєних у 20 столітті тоталітарними режимами". Однак тепер головне, на чому концентруються представник "Меморіалу" та його колеги, - це "все, що пов'язане з війною в Україні". Він навів приклад допомоги у виїзді до Європи українцям, переміщеним до Росії. Допомога населенню України та самій сусідній країні - спільна мета російських правозахисників, зазначив Черкасов, назвавши це "по-справжньому патріотичною позицією". Він підсумував: "Найважливіше для всіх нас - демонтаж путінського режиму. Тому головна спільна мета російської опозиції - це перемога України. Без цього неможливе вирішення попереднього завдання".

Матвійчук нагадала, що після вторгнення Росії країни Заходу допомагали Києву з посиланням: "Давайте допоможемо Україні не програти". "Настав час змінити цей наратив на: "Давайте допоможемо Україні перемогти якнайшвидше". Відмінність - у видах зброї, жорсткості санкцій та швидкості ухвалення рішень". Вона закликала не боятися думки, що перемога України означає поразку РФ. "Росія програє, це неминуче, тож краще бути підготовленими до такої ситуації та допомогти Україні перемогти скоріше", - констатувала правозахисниця.

Матвійчук додала, що все раніше сказане було її позицією як правозахисниці. Як пересічна людина вона хотіла б не лише документувати воєнні злочини, а скоріше їх зупинити. "Можливо, дивно чути це від правозахисників та лауреатів Нобелівської премії миру, але я висловлюся дуже прямо: нам потрібна зброя. Щоб захистити нашу країну, наших людей та наш демократичний вибір", - підсумувала глава "Центру громадянських свобод".