Премія миру Ремарка: як реагують на відмову від неї українця

Починаючи з 1991 року, щодва роки німецьке місто Оснабрюк присуджує Премію миру імені письменника Еріха Марії Ремарка (Erich-Maria-Remarque). Відомий літератор і автор антивоєнного роману "На Західному фронті без змін" народився у цьому місті, розташованому недалеко, у якихось 45 кілометрах, від вестфальського Мюнстера, який також міцно асоціюється зі справою миру. Адже саме у цих двох містах у XVII столітті був укладений Вестфальський мир, що припинив Тридцятирічну війну в Європі.

У минулому лауреатом цієї премії ставав, зокрема, український письменник Юрій Андрухович. Цьогоріч премію миру імені Еріха Марії Ремарка отримає російська письменниця Людмила Уліцька, яка з березня 2022 року живе в еміграції у Берліні. Спеціальну ж нагороду присудили українському художнику та ілюстратору Сергію Майдукову.

В оргкомітеті хотіли, "щоб цьогорічна премія миру була зрозуміла як знак надії: логіка війни не повинна мати останнє слово", - пояснила голова журі премії і очільниця університету Оснабрюка Сюзанне Менцель-Рідль (Susanne Menzel-Riedl).

Втім, Майдуков відмовився її отримувати разом з Уліцькою. "Поки що в моєму житті достатньо російської присутності", - пояснив він своє рішення.

З початком війни Росії проти України ілюстрації уродженця Донецька Майдукова, які передають атмосферу воєнного життя українських міст, друкували провідні видання по всьому світу, зокрема німецький журнал Zeit Magazin, а також The New Yorker, The Guardian, The Wall Street Journal тощо. Як волонтер він побував в Ірпені, Бучі та інших деокупованих містах і бачив зблизька усі жахи наслідків російського вторгнення.

В інтерв'ю DW Сергій Майдуков зазначив, що досі емоційно складно переносить інформаційну хвилю, що здійснялася навколо премії. "Хочеться, аби це зникло і мені було спокійно", - сказав він, гостро розкритикувавши водночас саму затію організаторів зводити українських та російських митців під одним дахом.

Читайте також: Оксана Забужко: "Час переписувати візію світу, в якому не було України"

"Культурні мости" не на часі

Спроби наведення культурних мостів між конфліктуючими сторонами відбуваються повсякчас - серед найвідоміших ініціатив: легендарний виступ гурту Led Zeppelin в Ольстер-голлі у Белфасті в 1971 році на підтримку миру в Північній Ірландії, концерт "Yutel за мир" в Сараєво 1991 року на початку війни в Югославії, або ж єврейсько-арабський дует співачок Ної та Міри Авад з Ізраїлю на "Євробаченні" 2009-го року з піснею "Має бути інший шлях". Втім, частіше такі спроби діалогу через культуру стосуються тривалих конфліктів, які не перебувають у "гарячій" фазі.

Але й з початком повномасштабного вторгнення РФ по всьому світу почали організовувати різноманітні мистецькі заходи "за мир", багато з яких включали спроби у різних форматах і під різним "соусом" звести українців і росіян на одному майданчику. Це викликало протест в українському суспільстві.

На тлі активних бойових дій, коли в Україні щодня ховають все нові жертви російської агресії, подібні спроби завершувалися скандалом: так "ляпасом для українців" навесні торік назвав тодішній посол України у ФРН Андрій Мельник "Концерт солідарності" у палаці Бельвю, влаштований президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром (Frank-Walter Steinmeier), на який було запрошено музикантів з Німеччини, Росії, України та Білорусі.

Під час великодньої ходи торік у Ватикані хрест доручили нести українці та росіянці з Італії. Цей задум викликав чимале обурення також і серед українських католиків. Там же, у Римі, з'явилося контроверсійне графіті плачучих українки та росіянки, а згодом в австралійському Мельбурні після втручання українського посла прибрали подібний скандальний мурал вже з обіймами українського та російського військових.

Схожі неприємності супроводжували і Нобелівську премію миру 2022 року, яку вручили номінантам з України, Росії та Білорусі. У грудні торік директорка київського Інституту Масової Інформації Оксана Романюк відмовилась від німецької Премії за свободу слова, дізнавшись, що її номінували разом з колишнім головним редактором вже закритої радіостанції "Ехо Москви" Олексієм Венедіктовим. "Ми зараз переживаємо досвід насильства, досвід захисту нашої ідентичності, і для нас неможливо те, що пропонує нам Західна Європа - протягнути руку ворогові", - пояснила тоді своє рішення Романюк в інтерв'ю "Голосу Америки" (VoA).

Читайте також: Нобелівська премія миру на трьох - як відреагували в Україні

"Українці самі вирішують, коли і як іти на примирення"

Тепер же відмова Сергія Майдукова приймати премію Ремарка могла стати несподіванкою для організаторів. Утім, багато хто у ФРН сприйняв його рішення з розумінням.

"Ці німецькі спроби примирення є нечутливими та дещо нав'язливими, як і "Концерт солідарності" федерального президента у 2022 році, - коментує спеціалістка з історії Східної Європи з Мюнхенського університету Людвіґа-Максиміліяна Франциска Дейвіс (Franziska Davies). - Голова журі сказала, що "логіка війни не повинна мати останнє слово". Однак на даний момент війна досі ще триває. Перш за все, українці самі вирішують, коли і як можна йти на примирення, не можна їх до цього примушувати", - переконана Дейвіс.

Цю думку поділяє і оглядач та редактор газети Rhein Zeitung з західнонімецького Кобленца Томас Лойрс (Thomas Leurs). "Ми на Заході навіть не можемо уявити, як зараз доводиться українцям… Я абсолютно розумію Майдукова", - написав Лойрс у коментарі в соцмережі Twitter.

У свою чергу культурний оглядач, експерт Центру Євразії Atlantic Council та коментатор журналу Foreign Policy Владислав Давидзон каже, що до організаторів премії з Оснабрюка особливих претензій не має, адже вони могли справді керуватися цілком світлими намірами.

Коренем цієї та інших подібних "незграбних" ініціатив він вважає давнішню манеру стригти всіх під один гребінець, не розрізняючи російських та українських митців. "Я визнаю, поважаю та підтверджую це рішення (Сергія Майдукова. - Ред.) відмовитися від отримання премії в один день з російською (нагородженою. - Ред.), сказав Давидзон у коментарі DW. - У розпал війни його позиція абсолютно легітимна та має бути сприйнята з повагою. Коли війна закінчиться, Росія програє, якщо там, можливо, постане новий режим, Москва вибачиться, виплатить репарації та виникне якийсь процес примирення, - тоді буде інша розмова". 

Натомість американська оглядачка, культурологиня з Інституту Катона Кеті Янг вважає неоднозначною ситуацію, що склалася довкола премії. З одного боку, каже вона, зведення українських і російських лауреатів премії може виглядати як штучна спроба створити образ примирення і викликати в українців обурення через те, що від них очікують участі у такому ритуалі. "З іншого боку, розглядати Людмилу Уліцьку, чудову письменницю, гуманітарія та абсолютно гострого критика режиму Путіна, який визнав її "іноземним агентом", як представницю російської держави та російської війни, виглядає надзвичайно неправильним", - сказала Янг у коментарі DW і додала, що на емоційному рівні несприйняття українців можна зрозуміти. "Але є гіркий парадокс у тому, щоб запитувати росіян: "Чому ви не протистоїте війні та режиму?", а потім уникати тих, хто цьому протистоїть", - зауважила вона.

Основна церемонія нагородження премією миру Ремарка запланована в Оснабрюку на 22 червня.