Із солідарності: як іноземці допомагають у відбудові України
1 червня 2023 р.
На одному з подвір'їв будинку в Горенці, що на Київщини, ранок розпочався активно. Під звуки музики десятки людей, ніби в такт, передають одне одному цеглу за цеглою, яку збирають у вантажівку, припарковану до ділянки. У мирні часи це видовище могло б нагадати тематичний рейв, утім, вигляд спаленої будівлі, від якої залишилися самі стіни, повертає до реальності.
Під час наступу військ РФ на Київщину минулого року Горенка, яка знаходиться за кілька кілометрів від Києва, опинилася в самому епіцентрі боїв. У цей будинок, як і в десятки інших у селі, потрапив артилерійський снаряд. Сусідня будівля постраждала від влучання фосфорного боєприпасу. Їхні власники залишилися без даху над головою.
Поки процес відшкодування відбудови зруйнованого житла за кошти держави лише набирає обертів, волонтери ініціативи "Сміливі відновлювати" часу не гають. Кожні вихідні вже протягом року в населених пунктах Київщини активісти проводять так звані "толоки", під час яких допомагають у розборі завалів, ремонті дахів, встановленні вікон та зведенні модульних будиночків. Так, за рік роботи волонтери розчистили понад 300 завалів, серед яких 160 приватних будинків, відремонтували два дитсадки, дві школи, 23 квартири, три укриття та звели чотири модульні будинки. Роботи проводять за рахунок пожертв як з України, так і з-за кордону. Допомагати з відбудовою приїжджають і іноземці. Більшість із них бачать Україну вперше.
Читайте також: Програма "єВідновлення": постраждалих багато, грошей мало
"Якби моя країна опинилася у становищі України, я б хотів допомоги"
Серед них - і румун Василе Буд. Попри тривалі повітряні атаки та відключення світла, чоловік у лютому прибув до Києва з Великобританії, де працював останні сім років.
"Відколи почалася війна, я не міг стояти осторонь, тому збирав допомогу, жертвував гроші. Однак мене не покидало відчуття, що я можу зробити більше. Якби моя сім'я, місто, країна опинилися в такому ж становищі, як Україна, я б хотів, щоб кожен, хто може, нам допоміг. Тож тому я тут", - говорить волонтер у розмові з DW.
Маючи досвід роботи у будівельній сфері, Василе одразу знав, що займатиметься в Україні відбудовою. За час перебування у країні він брав участь як в розборі завалів, знесенні стін, що залишилися, так і у зведенні модульних будинків та прокладанні до них комунікацій. За словами Василе, особливо його надихають емоції людей, яким він допомагає.
Читайте також: Для відбудови України потрібно понад 400 мільярдів доларів - Світовий банк
"Бачити сльози на очах людей під час того, як ти зносиш залишки їхніх будинків - те, над чим вони працювали все їхнє життя, - важко. Утім, потім ми робимо їм нову кухню, ванну кімнату й бачимо надію в їхніх очах, це приносить радість. Українці справді сильні, і я пишаюся тим, що стою тут, поруч із ними", - зазначає Василе і додає, що планує залишатися в Україні щонайменше до лютого наступного року.
"Страху немає"
До поїздки в Україну австралієць Манфред Хін з 40-річним стажем у будівництві готувався понад рік. Рішення приїхати до Києва чоловік ухвалив ще на початку березня 2022 року і місяцями збирав пожертви та техніку, необхідну для відбудови. В Україну він прибув із трьома тонами спорядження і, як каже, без жодного страху.
"Для мене було логічним приїхати сюди. Я не можу піти воювати, бо я пацифіст. Але я будівельник - можу перекривати дахи, зводити будинки, повертати людей у домівки, - каже у розмові з DW Манфред, який долучився до ініціативи у травні. - Коли є переконання в серці, залишається лише рішучість. Страху немає. Я знав, що мені потрібно робити".
Він пригадує, як минулого тижня разом з іншими волонтерами звів модульний будинок для літної жінки на Київщині, домівку якої було зруйновано навесні 2022. "Під час Другої світової її родина втратила житло, зараз це повторилося знову. З хати у 200 метрів квадратних вона переїхала в житло розміром у 14 квадратів. Це жахливо. Але коли я встановив для неї душ і потекла вода, вона заплакала. Ніякі гроші у світі не можуть замінити ці відчуття", - розповідає волонтер і додає, що радіє тому, що завдяки своєму досвіду в будівництві може бути корисний та називає себе "інструментом у руках українського народу".
Зволікати з відбудовою до кінця війни не можна
Попри те, що війна триває і загроза обстрілів залишається, на думку Манфреда, зволікати з відбудовою житла не можна, адже "люди не можуть жити на вулиці".
"Якщо вони (війська РФ. - Ред.) зруйнують те, що ми відновили, ми знову відбудуємо. Люди повинні жити під дахом. Не можна жити просто неба", - переконаний австралієць.
Для участі у відбудові приїжджають іноземці з усього світу, кожен з яких - на різний період. Наприклад, студент - американець Ноа Мартц разом з братом-близнюком прибули в Україну на вихідні під час туру Європою на літніх канікулах. Про свої плани брати близьким не казали, аби не хвилювати.
"Ви знаєте, в Америці здається, ніби вся Україна у вогні, але насправді лінія фронту - у кількох регіонах. Це все ще жахливо, ситуація досі дуже напружена, але все не так погано, як було на початку повномасштабної війни. Можна сказати, що Київ відносно безпечний", - зазначає Ноа Мартц у розмові з DW. За його словами, упевненості додає той факт, що українці продовжують жити звичним життям навіть попри обстріли.
Читайте також: Відбудова України під час війни: як і що вже можливо
Із солідарності з Україною
Хоча Ноа не має значного досвіду в будівництві, для нього допомога українцям - це жест солідарності. "В Америці тривають дискусії, чи повинні ми продовжувати допомагати Україні особливо в умовах скорочення бюджету. Я вважаю, що підтримка України дуже важлива і ми не маємо її зменшувати", - зазначає американець.
Через брак часу до початку літнього стажування в США Ноа не може залишитися в Києві на довше, утім, планує повернутися взимку. "У мене будуть канікули, тож я знову зможу допомогти. Україна - прекрасна країна, тут є на що подивитися. Буде дуже приємно побачити Крим українським. Ми з нетерпінням чекаємо на це", - наголошує Ноа.
"Це жорстока війна проти цивільних"
Для німця Вернера Пфойфера (Werner Pfeufer) допомога Україні - особиста справа. Чоловік одружений з українкою і має багато друзів в Україні, тож підтримує її з перших місяців війни. Через проблеми зі здоров'ям чоловік не може долучитися до допомоги у відбудові, тому доставляє гуманітарну допомогу та автівки. Вернер згадує, що коли вперше прибув до України після початку повномасштабного вторгнення, був вражений брутальністю цієї війни.
"Це була катастрофа. Я бачив спалені будинки, повну руйнацію всюди. Я бачив людей на вулицях у важкому психологічному стану. Це жорстока війна проти цивільного населення. Вони атакують цивільні об'єкти ракетами, вбивають дітей, літніх людей. Це не гуманна війна, це величезний воєнний злочин. Усі люди по всьому світу мають бачити це", - говорить волонтер з Німеччини.
Читайте також: Відбудова після окупації РФ: як волонтери ремонтують будинки українців
У планах - відбудова 12 шкіл
В ініціативи "Сміливі відновлювати" - амбітні плани. Вже з червня команда розпочне відбудову 12 шкіл на Харківщині, Чернігівщині та Київщині, яку планують завершити до початку наступного навчального року. Для цього активно залучають фахівців з-за кордону, адже більшість волонтерів ініціативи не мають потрібного досвіду.
"Роботи непочатий край, але необхідні кваліфіковані люди. Україна не здатна відбудовуватися самостійно, тому що багато будівельників перебуває на фронті, рятуючи людські життя, - вважає волонтер з Австралії Манфред Хін. - Тому ми сильно залежимо від іноземців, які приїжджають, щоб розпочати будівництво, поки війна не закінчиться".
Нині він очікує на прибуття ще двох австралійців та двох американців із досвідом у будівництві. Утім, за його словами, для реалізації наміченого потрібні близько 100 фахівців. За його словами, ситуацію ускладнює той факт, що іноземці без візи можуть перебувати в Україні лише протягом 90 днів.
"Я отримую запити від людей з Австралії, Ізраїлю, Швеції, Данії, Німеччини, США і навіть Мексики. Кваліфіковані люди хочуть приїхати, але процес дуже складний. Тож якби можна було якось відкрити двері для волонтерів, кваліфікованих працівників, щоб вони приїжджали і допомагали місцевому населенню, навчали їх, було б простіше", - зазначає австралієць.
Сам він планує лишатися в Україні до зими, а потім знову повернутися навесні з новими силами. "Але схрестимо пальці, що цього року ми святкуватимемо перемогу, і тоді я візьму з собою дружину, аби разом відсвяткувати це в Україні", - каже австралієць.