Катерина Бабкіна: Репортаж зі світу старих першородок
22 лютого 2021 р.Здається, я дослідним шляхом з'ясувала, за яких обставин припиняє дію соціальна формула "Не запитуйте жінку, скільки їй років". Знаєте, коли вважається припустимим та навіть необхідним говорити жінці та з жінкою про її вік? Коли йдеться про дітей. Перефразовуючи й без того дещо сексистську приказку, можу вас запевнити: жінці завжди стільки років, на скільки вона виглядає - але якщо прислухатися, годинничок точно цокає!
(Не)унікальний досвід
Я нещодавно народила дитину. Мій досвід не є унікальним, ані неповторним - окрім, звісно, того, що він саме мій. Дуже багато людей теж мають дітей. Але раз за разом обговорюючи з кимось своє материнство, я почуваюся, ніби я щонайменше полетіла в космос. Знаєте, чому? Тому що мені 35 років. Виявляється, щоправда, мені "аж" 35, і я народила "нарешті", "все-таки", "незважаючи на" та "правильно зробила".
Читайте також: Таня Малярчук: Право на минуле
Разом з тим, я часто почуваюся не в своїй тарілці - теж трошки як в космосі. Тому що адекватні, як здавалося на перший погляд, люди раптом запитують про те, що буде з моєю дитиною через 10 років, адже мені буде вже сорок п'ять (я пропустила, коли цей вік почав рахуватися за точку неповернення і кінець всього), або цікавляться, чому я так довго зволікала, або питають, чи штучне це запліднення. Про такі речі неприйнятно говорити з людиною в принципі, якщо вона сама не висловила бажання цим поділитися. Але тема дітей зриває усі заборони й останні залишки такту, як кришечку з перегрітої пляшки коли - і люди лізуть до питань, які їх жодним чином не стосуються, бо чуються відповідальними за виживання нації і збереження виду homo sapiens у твоєму виконанні, бо ти сама собі раду з цим точно не даси - дивись, як довго зволікала.
Я безумовно правильно зробила, але, в першу чергу, тому, що зробила що хотіла й коли хотіла; і народила я справді нарешті - ну бо після дев'яти місяців вагітності всі ми народжуємо нарешті, адже дуже очікуємо на цю подію. Але репродуктивний тиск, прихований і явний, який чинить наше суспільство на кожну особу жіночої статі фертильного віку й який власне унаочнюють ці слова, не здається мені прийнятним. Особливо в контексті віку.
Коли не смішно
Мабуть, для того, щоби жінка не встигла навіть замислитися над тим, чи справді хоче вона дітей, як це взагалі насправді - мати дитину, що це означає, що для цього потрібно - вважається, що дітей народжувати краще раніше. При цьому переконують, що до 18 років порядна дівчина краще б не мала статевого життя, а після 18 - уже краще народжувати. І якщо ви зараз засміялися чи всміхнулися з відсутності логіки - перестаньте, тому що такі речі транслюють серед іншого медіа та лікарі, при чому останні - часто коли їх про це, власне, не запитують. Я знаю жінку, якій "Народжуй швидше, потім буде складно" сказав ЛОР. Тобто отоларинголог, той, що лікує вухо, горло і ніс. І якщо зараз ви знову засміялися, то я вас, в принципі, розумію, але загалом це не смішно.
Читайте також: Ірена Карпа: Сексуальне насильство над дітьми - як почути дитину і допомогти їй
З фізіологічної точки зору, справді є більш чи менш вдалий вік, щоби зачати, виносити і народити дитину. Але, по-перше, можливості та проблеми кожного конкретного організму індивідуальні, а по-друге, до уваги останні кілька сотень років беруться не тільки й не стільки фізіологічні чинники - наші тіла, наприклад, суперфертильні в підлітковому віці. А от наші шанси виховати цілісними особистостями, забезпечити матеріально і зберегти при цьому себе в тому ж віці - не дуже втішні. І все ж в двадцять п'ять, коли ми лише починаємо розуміти, що в цьому світі до чого, де беруться ресурси, сили, гроші, натхнення, де зона нашої відповідальності, що робити, щоби нам було добре і чого ми насправді хочемо, ми уже називаємося старими першородками, і кожен, хто глянув нам, припустимо, у вухо чується в силі радити нам народжувати швидше, бо пізно буде.
Стати мамою в 35
І от я веду прямий репортаж з світу старих першородок, і в мене для вас хороші новини - там все на диво гаразд. Жодні з тих складнощів, які мені обіцяли, якщо я не поспішу, поки не справдилися. Я захотіла, виносила і народила дитину, ця дитина прекрасна, як сонячне світло, і в радість своїм мамі та татові. Я продовжую працювати, писати, подорожувати, ходити в гості і загалом жити - не знаю, чи мені вдалося би це в 20, але в 35 я навчилася планувати і готуватися до змін в своєму житті, тож хоча дитина це дуже великі зміни, але мені порівняно легко. Я умію подбати про себе, знаю де мої кордони і як їх відстоювати - і ще я також знаю, що це все моя і лише моя відповідальність, а тому я не сиджу, потерпаючи, в очікуванні, що хтось чи щось мене порятує. До 25 я ще так не вміла.
Як і кожна, будь-якого віку, мама немовляти, я також не завжди висипаюся чи встигаю в душ, не завжди все іде за планом і я не завжди знаю, що правильно робити.
Так, коли я була молодша, в мене було більше сил і, можливо, моє тіло відновилося би швидше, а я могла б без втрат недосипати трошки більше ночей (а можливо, до речі, й ні, бо цього наперед ніколи не знаєш). Але тепер я знаю більше способів розуміти свої потреби і забезпечувати їх задоволення. Не знаю, що цінніше. Тобто знаю - ані одне, ні інше. Єдине, що по-справжньому цінне - уміти чути себе, зважати на себе і робити те, що вам хочеться саме тоді, коли вам це потрібно, а не тоді, коли хтось думає, що ви мусите.
Читайте також: Олена Стяжкіна: Ті самі дорослі люди
Єдине, що дійсно не ок в світі старих первородок - це те, що до мого віку раптом багато кому є діло. Як і до віку кожної жінки в контексті її репродуктивної функції. Тому що в будь-якому віці, відколи і допоки ви це можете, вирішити мати дитину - ок. І вирішити не мати дітей - ок. І вирішити не вирішувати це зараз, а відкласти до більш безпечного, слушного, комфортного часу - теж ок.
Головне знаєте що?
Вирішити це за себе, а не за когось іншого.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.