Гуманітарні місії і війна на Донбасі
23 лютого 2022 р."Усі сторони мають дотримуватись своїх зобов'язань відповідно до міжнародного гуманітарного права і забезпечувати захист цивільного населення і цивільної інфрастурктури, зокрема шкіл, лікарень та систем водозабезпечення, від військової агресії з гарантуванням можливості постачання та безперервної доставки гуманітарної допомоги постраждалим".
Таке нагадування сім міжнародних неурядових організацій, які останні вісім років перебувають з місіями на Донбасі, 21 лютого виголосили у спільній заяві. Гуманітарні місії, серед яких Save the Children, Médecins du Monde та People in Need, на тлі загострення бойових дій в регіоні наголосили, що діти та вчителі, медики та робітники критичної інфраструктури наражаються на смертельну небезпеку та стають жертвами бойових дій. Також люди по обидва боки лінії розмежування фізично і психічно виснажені, що призведе до збільшення гуманітраних потреб, попередили автори заяви.
За два дні, що минули, на Донбасі не поменшало ані обстрілів, ані напруги. Рішення Кремля визнати незалежність самопроголошених "республік" в адміністративних межах Донецької та Луганської областей разом з обіцянками військової підтримки не виключають повномасштабного наступу на підконтрольні Києву Маріуполь, Краматорськ, Сєвєродонецьк та інші міста. DW поцікавилась, як готуються до такого розвитку подій гуманітарні місії.
Читайте також: "Про гуманітарну кризу в Україні часто забувають"
Грошей бракує як ніколи
У заяві неурядових організації від 21 лютого зазначалось, що план гуманітарного реагування, складений ще до початку загострення, визначав цьогорічні термінові потреби в регіоні у 190 мільйонів доларів. Станом на 18 лютого допомога для 1,8 мільйона людей у зоні конфлікту була профінансована лише на чотири відсотки.
Утім, уже 22 лютого в Управлінні ООН з координації гуманітарних справ (УКГС), яке впорядковує та скеровує допомогу цивільним жертвам війни і складало зазначений план, уточнили: під нього вдалося зібрати вже 17,6 мільйона доларів, або трохи більше 9 відсотків від потреби. "Наразі ми поки що не спостерігаємо суттєвих змін щодо гуманітарних потреб по обидва боки лінії розмежування", - йдеться у відповіді УКГС на запит DW.
Втім, у місіях, які працюють безпосередньо в регіоні, вже скаржаться на наслідки інтенсивних обстрілів. "Останніми днями наша головна проблема - це вода, - розповідає DW речник Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) Олександр Власенко. - Минулого тижня обстрілами пошкоджено водонапірну станцію у Василівці (селище на непідконтрольній українському уряду території. - Ред.), багато населених пунктів лишились без води, поки могли ми доставили 10 тисяч літрів у Оленівку та Докучаєвськ".
Місії МКЧХ вже доводиться корегувати свою роботу - через бойові дії закрили пункти харчування та обігріву у Станиці Луганській та скасували кілька доставок допомоги по обидва боки лінії фронту. "Ми намагаємось оперативно реагувати на нові потреби, але оцінити їх у кожному селі просто не в змозі - у нас не вистачає ресурсів, аби проїхати по всій лінії зіткнення", - визнає Олександр Власенко.
"Де буде безпечно, ми не знаємо"
Терміново підтримати гуманітарні місії на Донбасі закликають в УКГС ООН . Це дасть змогу "задовольнити невідкладні потреби та переглянути заходи реагування у разі ускладнення ситуації". Втім, якого саме ускладнення очікувати, координатори гуманітарної допомоги не уточнили. "З урахуванням поточної напруженості спільнота докладає всіх зусиль для того, щоб максимально підготуватись до будь-якого можливого сценарію", - йдеться у відповіді Управління на запит DW.
"Ризиків багато, і ми постійно думаємо над тим, що будемо робити у тій чи іншій ситуації: від інтенсифікації обстрілів до повномасштабного наступу по всій Донецькій чи Луганській областях, а може й далі", - більш щиро ділиться у розмові з DW керівник польового підрозділу Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) Вартан Мурадян.
Підрозділ Мурадяна базується у Слов'янську, працює на підконтрольній українському уряду території і поки що не фіксує масової втечі громадян від війни. Втім, до такої готується - за підрахунками УВКБ, у 2014 році райони бойових дій на Донбасі покинули близько мільйона людей. "Люди будуть рухатись від небезпеки до безпеки - це можу сказати точно. Щоправда, де буде безпечно, ми самі поки не знаємо. Дивитимемось, куди тікають цивільні, і вирушатимемо туди, щоб допомогти", - описує план дій Мурадян.
"М'язова пам'ять"
УВКБ та інші гуманітарні місії ООН усі вісім років конфлікту зберігають можливість працювати і на непідконтрольних українському уряду територіях - "керівництво" самопроголошених "республік" забезпечує їх безпеку, попри те, що вигнало з регіону чимало неурядових організацій-партнерів. Утім, Мурадян застерігає: "Те що, наші колеги мають змогу працювати у Донецьку чи Луганську, не гарантує нам безпеку тут у разі наступу з того боку".
Олександр Власенко з МКЧХ підтверджує: гарантії безпеки гуманітарні місії запитують в обох сторін щоразу, коли вирушають на лінію зіткнення - ввечері і зранку безпосередньо перед виїздом. Останнім часом проблеми з безпечним доступом частішають - минулого тижня колона вантажівок, яка поверталась з непідконтрольних територій після доставки гуманітарного вантажу УВКБ, потрапила під обстріл просто на луганському КПВВ "Щастя". Втім, гуманітарні співробітники обіцяють долати труднощі у разі "особливої потреби".
В ООН постійно наголошують, що безпека співробітників місій лишається для організації найвищим пріоритетом. Однак минулого тижня на тлі частих повідомлень про переведення службовців іноземних посольств з Києва офіційний представник генсекретаря Стефан Дюжаррік запевняв: ООН не має наміру евакуювати чи переміщати з України нікого зі 1661 своїх співробітників.
Однак двоє співрозмовників DW з різних агентств ООН розповідають на умовах анонімності: під час внутрішніх безпекових нарад керівництво гарантувало можливість евакуації іноземному персоналу місій, яких в Україні налічується понад 200 людей. Місцевим співробітникам, не задіяним безпосередньо "в полях", обіцяють у разі потреби тимчасове переведення в більш безпечні регіони України.
"З нашого офісу ніхто виїжджати не збирається - ні місцеві, ні іноземці", - коментує цю інформацію Вартан Мурадян з УВКБ. Він розповідає, що близько 60 відсотків його співробітників працюють в зоні конфлікту ще з 2014 року, "зберігають м'язову пам'ять" про те, як діяти під час інтенсивних бойових дій, та планують і надалі використовувати цей досвід для допомоги цивільним.
Але як саме розвиватиметься ситуація надалі, чи принаймні наступного дня, гуманітарні працівники, схоже, дійсно не знають.