Експерт про зв'язки Сі та Путіна та дії Китаю на тлі війни

DW: Пане професоре Шмідт, війна РФ проти України триває вже понад рік, і незадовго до вторгнення Пекін та Москва домовилися про "партнерство без кордонів". Цього тижня відбувся державний візит Сі Цзіньпіна до Москви. Наскільки цю показову дружбу між державами можна вважати і дружбою глав двох режимів?

Дірк Шмідт (Dirk Schmidt): Я вважаю, що важливість особистої дружби між Путіним і Сі недооцінюють. Відносини між двома країнами формуються на основі їхнього особистого взаєморозуміння. Їх обох пов'язує близькість, навіть приятельство. Це було очевидним і під час державного візиту. Сі Цзіньпін, для якого, безумовно, сентименталізм чужий, це продемонстрував: коли вони сиділи один навпроти одного, Путін вітається з ним, а потім Сі Цзіньпін каже: "Президенте Путін, мій дорогий друже". Саме так це було передано китайською мовою. Це слова з особливим значенням, а не пусті фрази.

З огляду на ці стосунки між Сі та Путіним, "партнерство без кордонів", згідно з яким не може бути "жодних заборонених сфер співпраці", що це означає для можливої ​​підтримки Китаєм Росії в її загарбницькій війні проти України?

По-перше, вражає те, що термінологія "партнерство без кордонів" використовується відносно рідко. Цього тижня, гадаю, цей термін взагалі не згадувався. З точки зору Китаю, зрозуміло, що він не прив'язаний до Росії безальтернативно, а хоче зберігати гнучкість. Основним принципом китайської зовнішньої політики є необхідність тактичної гнучкості.

Стратегічний же напрямок дуже чіткий: Росія потрібна, і вона є ключовим партнером у багатополярному світовому порядку, спрямованому проти США. В цьому їхні позиції близькі. А в іншому, Китай явно слідує власним інтересам і тепер використовує ситуацію в Росії для отримання дешевого газу, нафти, вугілля та загалом ресурсів.

У цьому плані Китай дуже зацікавлений у тому, щоб Росія не обов'язково виграла цю війну, але щоб війна не закінчилася на шкоду для Росії. Китаю вона потрібна. Його спільний кордон з Росією має протяжність 4200 кілометрів. З точки зору Китаю, абсолютно кошмарний сценарій, якби режим Путіна впав і, теоретично кажучи, Росія б приєдналася б до Заходу. З точки зору Китаю тоді противник з'явився би безпосередньо на 4200-кілометровому північному кордоні. Це - однозначна проблема з точки зору політики безпеки.

Про поставки зброї вже було багато спекуляцій...

Я цього не виключаю. Але Китай робитиме це в такий спосіб, щоб можна було заперечувати. Наприклад, поставками в Росію через треті країни, через Туреччину, Азербайджан або Емірати. Були вже такі повідомлення.

Китай надзвичайно вміло ухиляється від санкцій. Згадати хоча б про підтримку Північної Кореї протягом багатьох років. Не варто недооцінювати Китай. Зрештою, якщо дійде до ситуації "стіна на стіну", я вважаю, що Китай, безперечно, зробить усе можливе, щоб забезпечити виживання путінської Росії.

Читайте також: З чим Сі Цзіньпінь повертається після візиту до Путіна

Сі Цзіньпін свою першу закордонну поїздку на посаді глави КНР в 2013 році здійснив до Москви і вже тоді сказав Путіну, що, на його думку, у них "схожий характер", і навіть про щось на зразок споріднених душ. Звідки це взялося?

У їхніх біографіях є паралелі - вони представники одного покоління, за віком їх розділяє лише кілька місяців. Обидва виросли в марксистсько-ленінській системі. Тобто Путін розуміє мислення Сі та структуру Комуністичної партії.

І навпаки, Сі Цзіньпін має розуміння російської історії, до якої завжди звертається Путін. Сі є сином одного з близьких соратників Мао. Його батько Сі Чжунсюнь був одним із керівних кадрів щодо відносин з Росією. В інтерв'ю Сі неодноразово говорив, що в дитинстві на нього вплинула також російська література і що батько привозив йому подарунки з Росії. І також важливо, що за Мао в 1960-х роках батько Сі Цзіньпіна, Сі Чжунсюнь, переслідувався як російський шпигун. Його вважали дуже проросійським.

Обидва також пережили кінець автократичної системи в Радянському Союзі. Сі Цзіньпін від початку свого перебування на посаді й до сьогоднішнього дня завжди критикував розпад Радянського Союзу. Путін і Сі мають схожий погляд на розвал Радянського Союзу. З точки зору Путіна і Сі Цзіньпіна, це сталося через некомпетентність колишнього радянського лідера Михайла Горбачова.

Іншим аспектом, де їхня точка зору також збігається, є занепокоєння з приводу так званих кольорових революцій, привнесених у їхні системи ззовні, зі США чи-то Заходу.

Читайте також: Скринька Пандори: в ЄС замислились над поворотом у відносинах з Китаєм

З 2013 року Сі і Путін зустрічалися щонайменше 40 разів. За вашими спостереженнями, як розвивалися ці стосунки в ході частих зустрічей?

Вони ставали глибшими. Неодноразово згадувалося і про обмін подарунками. Ми знаємо, що на кількох зустрічах Сі Цзіньпін і Путін спілкувалися тет-а-тет. Або в 2019 році в кулуарах засідання Шанхайської організації співробітництва, коли Путін привітав Сі Цзіньпіна з днем ​​народження. Він приніс йому торт і морозиво. Найближче оточення повідомляло, що вони ходили одне до одного в готельні номери і там теж спілкувалися наодинці. В такому контексті це надзвичайна рідкість, зазвичай такі люди проявляють підозрілість. Тож те, що вони за останні десять років культивували таку близькість на особистому рівні, є чимось особливим.

У китайській мові існує ієрархія, коли йдеться про братів: є старший брат, "Геге", і молодший, "Діді". Коли Сі та Путін були молодими, Радянський Союз явно був "старшим братом". А як справи сьогодні?

Ми бачимо, що сьогодні навпаки. Зараз Росія явно стала молодшим партнером, придатком. Це, може, не дуже добре впливає на російську душу, але така вже ситуація: Росія ізольована, Китай є єдиною важливою країною, яка стоїть на її боці і підтримує. Звичайно, нижче того порогу, де Китай ризикує нарватися на санкції з боку Заходу.

Я читав коментар російського аналітика, який казав, що "ми дегенеруємо до такої собі сировинної колонії". Це дуже жорстке твердження, але в ньому є частка правди. Зараз ми читаємо, наприклад, наскільки Росія дедалі більше покладається на використання китайської валюти, юаня, для ведення торгівлі, навіть для платежів усередині Росії. Це чітко демонструє нерівність між двома сторонами.

Читайте також: Коментар: Сі Цзіньпін і Володимир Путін - разом проти США