Це новий тон розмови: лідер китайської держави Сі Цзіньпін у кулуарах Всекитайських зборів народних представників засуджує США за бажання тиснути на його країну. Він говорить про "взяття в облогу" і попереджає керівництво комуністичної партії та народ про "безпрецедентні виклики". Китай повинен мати "мужність боротися". Його міністр закордонних справ Цінь Ган попереджає Америку про конфлікт із "катастрофічними наслідками".
Ці погрози так само могли б бути озвучені президентом Росії Володимиром Путіним. Господар Кремля виправдовує вторгнення в Україну боротьбою з НАТО, США та "колективним Заходом". До викривлення фактів Китай демонструє публічне розуміння, хоча й не сприймає повністю.
У свої 70 і 69 років Путін і Сі приблизно одного віку. За даними ЗМІ, за останні десять років вони зустрічалися майже 40 разів. Їхній стиль управління - диктаторський. Вони багато років безконкурентно перебувають при владі і як мантру повторюють слова про "дружбу" та "стратегічне партнерство" двох ядерних держав. Путін і Сі не приховують, що вони відкидають нинішній заснований на правилах світовий порядок і хочуть підірвати так звану гегемонію Заходу.
Читайте також: Сі Цзіньпін отримав історичний третій термін на чолі Китаю
Москва звертає погляди на Пекін
І все ж між двома країнами існують великі відмінності. Виходячи з валового внутрішнього продукту, Китай є другою за величиною економікою у світі після США та успішним експортером. Валовий внутрішній продукт Росії, навпаки, становить трохи більше десяти відсотків ВВП Китаю.
Десятиліттями Москва заробляла на життя експортом сировини. З модернізацією країни справа досі далеко не просунулась. Путін, судячи з усього, прорахувався зі своїм нападом на Україну: політично, військово та економічно. Єдність Заходу, його здатність за дуже короткий час значно зменшити залежність від російського газу, нафти чи вугілля змушує тепер Кремль переорієнтовувати свою економіку на країни Азії, особливо на Китай. Інших варіантів дій у нього немає.
Читайте також: Китай збільшить оборонний бюджет через "ріст зовнішніх загроз"
Дедалі більша взаємозалежність
Зовсім інша справа - Китай, який виграє від залежності Москви, отримуючи, наприклад, російські нафту й газ на особливих умовах. Чим довше триватиме ця залежність від Китаю, тим краще для Пекіна. Китай ще в 2014 році обходив санкції Заходу проти Росії, які США та Європа запровадили після незаконної анексії Криму. Водночас Китай успішно виступав за продовження економічних відносин із Заходом.
Сі від Росії не залежить, хоча лідер Китаю і погрожує американцям. Однак у Пекіна все ще залишається можливість досягти компромісу з Вашингтоном.
Стратегія виходу на "нульові показники COVID-19" під час пандемії послабила економічне зростання Китаю у 2022 році, свідчить тамтешня офіційна статистика. Однак по завершенню цього періоду економіка Китаю стабілізувалася. Сі навряд чи буде зацікавлений у торговельній війні зі США, а відтак - як наслідок - з європейцями. Як і Москва раніше, Пекін намагається вбити клин у трансатлантичний альянс. Поки що безуспішно. Зрештою, війна в Україні навчила європейців тому, наскільки вони залежать від лідерства США.
Читайте також: Китай вважає ЄС "стратегічним партнером" попри існуючі розбіжності
Ключова роль Тайваню
Росія і Китай - це не про партнерство рівних. Сі достатньо мудрий, щоби не принижувати росіян публічно. Немає жодної його заяви, де б він дав їм відчути свою економічну слабкість і залежність.
Економісти припускають, що рівень життя в Росії продовжить падати найближчими роками, також через те, що після нападу на Україну РФ покинули сотні тисяч IT-фахівців. Путін може змиритися з економічним занепадом своєї країни. Сі ж продовжує переслідувати мету економічно наздогнати США і, можливо, колись перегнати.
У новому дослідженні німецького Фонду "Наука і політика" (SWP) згадується візит до Сполучених Штатів в 2012 році тоді нового президента Сі. Він говорив про "новий тип відносин великих держав у XXI столітті". Америка і Китай можуть стати рівнозначними за силою. Про Росію навіть не згадується.
Тепер Росія, як кажуть в китайському керівництві, є "найважливішим стратегічним партнером Китаю". Обидві країни однаково дивляться на суперника США. У дослідженні SWP цитується думка китайського політолога Янь Сюетона щодо позиції Китаю в українському конфлікті. Він вважає, що Китай міг би виступити на боці Росії лише в тому випадку, якщо США військовими методами підтримали б проголошення Тайванем незалежності.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.