Німеччина: як не допустити до влади "фашиста" з АдН?

Після публікації розслідування Correctiv про таємну зустріч неонацистів і представників "Альтернативи для Німеччини" (АдН) у ФРН піднялася хвиля протестів проти цієї частково правоекстремістської партії. У німецьких містах відбуваються демонстрації, учасники яких закликають владу ініціювати у Конституційному суді країни процедуру заборони АдН. Таку можливість передбачено 21-ю статтею Основного закону Німеччини щодо партій, які становлять реальну загрозу вільному демократичному правопорядкові у країні. Досвід показує, що застосувати цю статтю дуже важко.

Але є в Німеччині ще одна конституційна можливість захистити демократію від екстремістів - позбавлення прав тих конкретних людей, які рвуться до влади для того, щоб змінити наявний у Німеччині лад.

Читайте також: АдН під загрозою заборони? Реакції на зустріч з неонацистами

Основний закон ФРН про позбавлення прав

Таку можливість передбачає 18-та стаття німецької конституції:

"Кожен, хто використовує свободу вираження поглядів, зокрема, свободу друку (частина 1 статті 5), свободу викладання (частина 3 статті 5), свободу зібрань (стаття 8), свободу об'єднань (стаття 9), таємницю листування, поштових, телеграфних і телефонних повідомлень (стаття 10), право власності (стаття 14) або право притулку (стаття 16а) для боротьби проти основ вільного демократичного ладу, втрачає ці основні права. Втрата прав і міра втрати встановлюються рішенням Федерального конституційного суду". А закон про сам Конституційний суд роз'яснює, що, окрім перелічених в Основному законі, можна позбавляти також активного або пасивного виборчого права, а також права обіймати громадські посади.

Як статтю про заборону партій, так і цю автори конституції Німеччини внесли до її тексту тому, що конче хотіли запобігти повторенню трагічного досвіду Веймарської республіки, владу в якій змогли демократичним шляхом захопити недемократичні сили.

Читайте також: Чи треба забороняти АдН у Німеччині: аргументи "за" і "проти"

Позбавлення основних прав - не стільки покарання, скільки спосіб припинити антиконституційну діяльність конкретної людини, від якої походить реальна загроза. Як у випадку із забороною партії, так і в цьому, необхідно зібрати й надати Конституційному суду докази, які він вважатиме досить вагомими для задоволення позову.

Перспективи АдН у Тюрингії

Дискусія про 18-ту статтю основного закону розгорнулася в Німеччині на тлі майбутніх виборів: у червні - до Європарламенту, а восени - у трьох федеральних землях на сході Німеччини (у Бранденбурзі, Саксонії й Тюрингії). У всіх трьох землях в опитуваннях зі значним відривом лідирує АдН.

Читайте також: Кандидат від АдН вперше виграв районні вибори у Німеччині

Особливо тривожна ситуація в Тюрингії. Відомство з охорони конституції визнало земельну організацію АдН правоекстремістською, а її лідера і голову фракції правих популістів у ландтазі Бйорна Геке (Björn Höcke) адміністративний суд Майнінгена ще 2019 року офіційно дозволив публічно називати "фашистом".

Нині в Тюрингії під керівництвом посткомуніста на посаді прем'єра править коаліція з представників Лівої партії, соціал-демократів і Зелених. У цього земельного уряду не було б шансів залишитися при владі, якби вибори до Ландтагу тут відбулися найближчої неділі. Найсильнішою партією стала б АдН (її рейтинг нині сягає 36 відсотків), а в Геке з'явився б шанс стати прем'єром цієї федеральної землі, навіть у тому випадку, якщо в нього не буде абсолютної більшості у Ландтазі.

Річ у тім, що представник найсильнішої партії стає спікером Ландтагу і керує процесом обрання його депутатами прем'єр-міністра та формування уряду. Місцеві правила передбачають можливість проведення трьох турів голосування під час виборів глави кабінету міністрів. У перших двох кандидатові необхідна для обрання абсолютна більшість голосів, у третьому турі ж - достатньо відносної.

І саме у третьому турі в Геке є шанс, оскільки у перших двох здобути абсолютну більшість його суперник може тільки в тому разі, якщо такого кандидата спільно підтримають не тільки правлячі посткомуністи, соціал-демократи й Зелені, а ще й опозиційні консерватори. А вони взагалі-то заприсяглися не мати жодних справ ані з правими популістами, ані з посткомуністами з Лівої партії.

Якщо ж п'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для створення фракції в земельному парламенті, не подолають ані ліберали, ні Зелені, то праві популісти взагалі зможуть здобути в Ландтазі абсолютну більшість місць.

Читайте також: Перемога АдН у східнонімецькій Пірні: місто, де зберігають гроші праві екстремісти

NSDAP, Тюрингія і Бйорн Геке

Тижневик Stern нагадує, що Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, (NSDAP) Гітлера почала свій шлях до влади саме з Тюрингії. У 1930 році нацисти вперше увійшли до земельного уряду, створивши коаліцію з чотирма іншими партіями. До захоплення ними влади в усій Німеччині залишалося всього три роки, а до початку Другої світової війни - дев'ять років.

Але чи є реальна можливість не тільки публічно називати Бйорна Геке "фашистом", а й домогтися в Конституційному суді позбавлення його права бути обраним і обіймати публічну посаду? В історії ФРН було чотири спроби домогтися позбавлення прав конкретних людей. Жодна з них успіхом не увінчалася. У 1960 році, наприклад, сухим із води вийшов Отто Ернст Ремер (Otto Ernst Remer), один із лідерів уже забороненої на той час неонацистської Соціалістичної рейхспартії. У 1974-му - Ґергард Фрай (Gerhard Frey), видавець неофашистської газети National-Zeitung. Ще у двох випадках ішлося про зовсім маловідомих правих радикалів.

Професор державного й публічного права Александер Тіле (Alexander Thiele) вважає, що у випадку з Геке шансів на успіх із 18-ю статтею Основного закону більше. Як і у випадку з забороною партії для цього необхідно довести релевантність і вплив людини, які у Геке з урахуванням його рейтингу в Тюрингії та медійної присутності, безумовно, є, вказує Тіле. Наявні і свідчення його "бойової та активної діяльності проти вільного демократичного ладу", зазначає професор.

Правознавець Геріберт Прантль (Heribert Prantl) також упевнений, що стосовно окремої особи простіше довести "антиконституційну і націлену на повалення системи діяльність", ніж у випадку з цілою партією. А колишня суддя Конституційного суду, професорка публічного права Ґертруде Люббе-Вольф (Gertrude Lübbe-Wolff) додає, що позбавлення пасивного виборчого права та можливості політичної діяльності конкретної особи переконливіше демонструє, що "йдеться справді про захист конституції, а не про спробу нейтралізувати політичного конкурента".