Як серби уживаються з терміном "геноцид"
11 липня 2015 р.Нинішній прем'єр-міністр Сербії Александр Вучич ще менш ніж десять років тому клеїв на табличках із назвами вулиць Белграда ім'я Ратко Младича. Цим перформансом перед телекамерами Вучич хотів символічно підтримати генерала, колишнього начальника штабу армії боснійських сербів, якого Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі звинувачував у геноциді. У липні 1995 року сербські солдати та добровольці стратили близько 8000 мусульманських юнаків та чоловіків у Сребрениці, навколо якої було встановлено зону безпеки під охороною ООН. Міжнародне право класифікує цю різанину як геноцид.
"Ушанувати пам'ять невинних жертв"
Останніми тижнями у Сербії точилися активні дискусії довкола цього терміну. Прем'єр-міністр Вучич, який сім років тому змінив партію та політичні погляди і прийшов до влади вже як прихильник євроінтеграції, не поспішає вживати слова "геноцид" стосовно подій у Сребрениці. "У Сербії переважає думка, що хоч у цій ситуації й ідеться про різанину та воєнний злочин, та все ж це не геноцид", - каже редактор критичного до уряду тижневика Vreme. За його словами, ще жоден з політиків, які перебувають чи перебували при владі у Сербії, незалежно від партійної приналежності, не вживав терміну "геноцид", говорячи про різанину у Сребрениці.
Упродовж багатьох років сербські політики та органи правосуддя не поспішали притягнути до відповідальності імовірних організаторів цих злочинів. Лише після серйозного тиску з боку Європейського Союзу були затримані екс-президент Республіки Сербської Радован Караджич та генерал Ратко Младич. Караджич до арешту в липні 2008 року спокійно жив під фальшивими документами у Белграді та навіть практикував альтернативну медицину. Младича затримали у травні 2011 року у селі на півночі Сербії. Багато оглядачів вважають, що обидва довгий час могли бути під опікою сербських служб безпеки. Арешти Караджича та Младича викликали бурхливі протести націоналістичних кіл та спровокували спалахи насильства.
Сьогодні від цієї реакції не лишилося і слідів. На одній із численних прес-конференцій прем’єр-міністр Вучич у прямому ефірі заявив, що готовий схилитися на коліна та вшанувати пам'ять невинних жертв Сребрениці. Сербський можновладець до останнього міркував, чи відвідати Сребреницю 11 липня, щоб узяти участь у пам'ятних заходах, присвячених 20-річчю різанини. На прес-конференції 7 липня він нарешті підтвердив свою участь.
"Народ злочинців" та "народ жертв"?
Жоден сербський політик не повинен брати участі у заходах у Сребрениці - з цією метою белградський студент політології Ненад Узелац розпочав збір підписів під відповідною петицією, які підтримали сотні студентів із Сербії та Республіки Сербської у Боснії і Герцеговині. На весь сербський народ вішають ярлик "убивць", що вчинили геноцид, вважає Узелац. На його думку, у Сребрениці не було геноциду, тому що ніхто не чіпав жінок, дітей та старих чоловіків, аргументує Узелац свою позицію.
Те, що у Сербії є й таке трактування подій у Сребрениці, не дивує письменника та блогера Владіміра Табашевича. Політики з обох сторін намагалися інструменталізувати Сребреницю, виставити сербів "народом злочинців", а боснійських мусульман - "народом жертв". "Політика конструює фальшивий національний антагонізм, щоб ухилитися від питань про робочі місця та хліб", - вважає він.
Та все ж деякі активісти у Сербії вважають, що без критичного погляду на минуле навряд чи можна дивитися у майбутнє. Журналіст Душан Машич викликав ажіотаж, коли закликав співгромадян у річницю різанини 11 липня лягти на землю перед сербським парламентом, щоб ушанувати таким чином загиблих у Сребрениці. Машич запросив до участі в акції також політиків. Нечисленні опозиціонери хочуть підтримати ініціативу, а от можновладці дистанціювалися від неї. Як пояснив в одному з ток-шоу міністр внутрішніх справ країни, йому ця акція здається "сумнівною".