Як зберегти «Личаків» для нащадків

Одні йдуть сюди просто насолодитися душевним спокоєм, інші – інформаційно збагатитися. Прямуючи алеями Личаківського цвинтаря, що розкинувся на 40 гектарів, можна легко заблудитися. Тут і склепи XVIII ст., і пам’ятні скульптури відомим діячам часів національного відродження, і нашим сучасникам. Загалом на території музею розміщено приблизно 100 тисяч надгробків, розповів Deutsche Welle директор заповідника «Личаківський цвинтар» Ігор Гавришкевич. З них п’ять тисяч мають історичну та мистецьку цінність.

Нині основним відвідувачем заповідника є український турист. Особливою популярністю він користується серед східноукраїнської молоді. Щороку зростає також кількість відвідувачів з Росії та Німеччини. А от зацікавленість серед поляків дещо вщухла, якщо порівнювати з 2004 роком, каже Гавришкевич. Загалом минулоріч музей відвідали 100 тисяч відвідувачів. Вони можуть самостійно оглянути цвинтар або замовити екскурсію за заздалегідь обраним маршрутом. Зробити це можна як у день, так і вночі. Щоправда, нічна подорож обійдеться вдесятеро дорожче. Але попит на таку пропозицію все одно є.

Екзотичні екскурсії

«Уночі ми підсвічуємо надгробки, каже Ігор Гавришкевич. - Возимо туристів на екскурсійному електромобілі з демонстрацією історичного фільму про Личаків. Зазвичай такі екскурсії замовляють люди бізнесу або студенти, які шукають гострих відчуттів. Але ми переслідуємо лише просвітницьку мету. Адже завдяки особливій атмосфері, тиші та настороженості гість краще сприймає та запам’ятовує інформацію гіда. Це сприймається особливо богемно», - додає директор заповідника.

Щоправда, більшість надгробків на території заповідника в занедбаному стані і потребують реставрації. Це стосується передусім скульптурних творів чи барельєфів. 97 відсотків пам’яток не мають власників або нащадків, які могли б подбати про їхнє збереження. «Деякі нащадки відомих заможних родин чомусь байдуже ставляться до долі цих каплиць. І практично не зголошуються до їхнього догляду», - розповідає директор «Личакова». Реставрація однієї скульптурної композиції – задоволення не з дешевих, і може сягати сотень тисяч гривень.

На жаль, хоча «Личаківський цвинтар» і є пам’яткою національного значення, де поховані Соломія Крушельницька, Іван Франко, Володимир Івасюк, Маркіян Шашкевич, Станіслав Людкевич, Іван Крипякевич та інші відомі українці, але держава ставиться до заповідника як «мачуха до дитяти», порівнює Онищенко. Жодних грошей упродовж останніх років не надходить, а тому музею та місту самотужки доводиться знаходити кошти на реставрацію.

Допомога поляків

Ще чотири роки тому свою допомогу зі збереження цінних історичних надгробків запропонувала польська сторона. Усі роботи фінансуються з польського фонду у рамках програми «Спільна культурна спадщина».

Щороку польсько-українська група реставраторів працює над шістьма об’єктами, розповідає начальник управління охорони історичного середовища Львова Лілія Онищенко: «Об’єкти ми вибираємо спільно. Вони повинні мати мистецьку цінність або ж це має бути надгробок визначній людині. Принципово, щоб це була людина, пов’язана зі Львовом».

На порятунок цвинтарного спадку Львову бракує не лише грошей, але й фахових реставраторів. Тому поляки діляться не лише грошима, але й своїм досвідом та привозять для роботи власні матеріали й сучасну апаратуру. Завдяки польській стороні вже відремонтовано близько двох десятків надгробків і ще шість заплановано на цей рік. Ідеться про роботи на могилі Габріели Запольської (відомого драматурга та актриси), Іларіона Єліясевича (заступника пожежної охорони Львова), родини Куриловичів (знатної родини від 15 ст.), Ісидора Поланського та Антона Шімзеля (відомого скульптура), а також барона цісарського полку драгунів Едварда фон Валіша.

Нині «Личаківський цвинтар» співпрацює лише з поляками, хоча на цвинтарі поховано також чимало осіб, які мають вірменське, єврейська чи німецьке коріння. Нині поховання на території цього заповідника не здійснюються. Але за спеціальним дозволом міської ради для особливо видатних особистостей виняток можуть зробити.

Автор: Галина Стадник
Редактор: Христина Ніколайчук