Німецька теледуель

У Німеччині телевізійна дуель між кандидатами у канцлери перед виборами до Бундестагу відбувається лише вчетверте. Цього разу чинній канцлерці Анґелі Меркель з Християнсько-демократичного союзу протистоїть її конкурент з Соціал-демократичної партії Німеччини Пеер Штайнбрюк. Упродовж 90 хвилин вони будуть відповідати на запитання чотирьох ведучих.

Це новинка, порівняно із попереднями дебатами. Поряд із класичними політичними журналістами політиків розпитуватиме в ефірі майстер німецького розважального жанру Штефан Рааб. Загалом теледебати (а не двобій найпотужніших) перед виборами до Бундестагу мають у Німеччині довгу традицію. У 1970-1980-х роках було заведено, що лідери усіх представлених у Бундестазі партій зустрічаються на дискусії, тривалістю до чотирьох годин, щоб торкнутись тем виборчих перегонів. Ця традиція пішла в небуття після виборів 1987 року. Отож виборчі кампанії 1990-х обходилися без дискусійних майданчиків.

Іракська війна та повінь у Німеччині

І лише 2002 виборчого року дуель між Ґергардом Шредером та його опонентом Едмундом Штойбером відродила ідею теледебатів.

Щоправда, вже у зміненому, американізованому форматі: Шредер та Штойбер вийшли на ринг як кандидати у канцлери, абсолютно в стилі президентських виборчих дебатів у США, тобто під гаслом "Зрештою питання у тому, хто стане канцлером!" Але у Німеччині на виборах до Бундестагу обирають парламентарів, які вже потім обирають канцлера. Штойбер та Шредер провели одразу дві дуелі, за чотири та за два тижні до виборів. Кожна з них тривала 90 хвилин, і дискутувались на них гостро злободенні питання – німецька участь у війні в Іраку та руйнівна повінь у східнонімецьких землях.

Інтерес був величезним – як у ЗМІ, так і серед виборців. 15 мільйонів глядачів дивились це політичне ток-шоу. Така аудиторія збирається хіба що на трансляцію ігор національної футбольної збірної. Із дуелями 2002 року з'явилась нова традиція, оскільки і на наступних виборах була одна дуель. Їх транслювали паралельно громадсько-правові канали та два найбільших приватних. Ці канали відряджали по одному ведучому в телеринг.

Нудні та некорисні?

Мас-медіа, виборці та топ-кандидати у канцлери – всі дуже швидко вподобали цей американський формат. Не дивно, що він вже став невід'ємним. Варто зауважити, що без критики на адресу цих дуелей не обійшлося. Саме остання дуель 2009 року стала об'єктом нищівної критики. Журналісти одностайно казали, що "кволі" дебати між Меркель та Штайнмайєром – тоді вони були канцлером та віце-канцлером в одному уряді – були нудними та некорисними.

Але чи справді це так? Від 2002 року ми, тобто команда дослідників з різних університетів, ретельно аналізуємо теледуелі. Ми запрошуємо людей до спільного з нами перегляду, потім документуємо їхні враження. У такий спосіб дослідники мають змогу чітко розпізнати, що на дебатах сприймається добре, а що погано. І головне – чи дають вони якийсь конкретний ефект?

Мотивація до виборів

Результати показують: навіть "нецікаву та некорисну" дуель 2009 року учасники експерименту сприйняли як дуже цікаву та корисну – на відміну від медійного розголосу, який послідував після дуелі. При цьому цей драматургійно вибудований та змістовно насичений формат – свого роду виборча кампанія під лупою – є містком до сердець виборців, яких зазвичай політика зовсім не цікавить. Саме вони вважають дуель корисною, отримують завдяки їй нові знання та враження. Ці дуелі мобілізують – мотивують приходити на вибори. Особливо верстви населення, дещо віддалені від політики.

Однак ще одним моментом критики було те, що у фокусі цієї дуелі стоять дві найбільші партії з їхніми кандидатами, тоді як політичні сили з меншим рейтингом лишаються "за бортом". У 2002 році Ґідо Вестервелле, тодішній топ-кандидат від ВДП, поскаржився до Федерального конституційного суду на те, що у дуелі дозволено брати участь лише кандидатам від двох партій, а йому – ні. Скарга успіху не мала. Суд обґрунтував своє рішення тим, що хоча висвітлення діяльності партії мусить бути загалом виваженим, але не у кожному випадку.

Однак цього разу і маленькі партії долучаться до процесу. У понеділок, після дуелі Меркель та Штайнбрюка, по телебаченню транслюватимуть дискусію за участю чільних кандидатів ВДП, Зелених та Лівої партії. Таким чином, усі присутні в Бундестагу партії зможуть хоч раз побути на телевізійному рингу. А якщо уважно поглянути на результат виборів 2009 року, і особливо на надзвичайний успіх так званих "маленьких" партій, то стає зрозуміло: участь у "великій" дуелі – це ще зовсім не гарантія доброго показника у день виборів.

Торстен Фаас – викладач політології Університету ім. Йоганнеса Ґутенберґа в Майнці. Він очолює кафедру емпіричних політологічних студій в Інституті політології.