Протести проти Лукашенка: як українці діляться досвідом

У Білорусі вже понад місяць після проведення президентських виборів не згасають протести проти режиму Олександра Лукашенка. Все більше білорусів звертаються за захистом до української сторони через переслідування вдома. І хоча через епідемію COVID-19 в Україну заборонений в'їзд іноземців, для громадян Білорусі досі діє спрощений режим перетину кордону. За офіційною інформацією українських прикордонників, від початку протестів захисту попросили 15 громадян Білорусі. В Україні білорусів підтримують акціями солідарності, спільними заявами, вивішеними прапорами та правозахисними проєктами.

"Фотографуйте усі поранення"

З перших днів протестів у Білорусі стало зрозуміло, що кількість постраждалих буде високою, розповідає інструкторка з тактичної медицини, волонтерка Євромайдану Ольга Худецька. Коли вона побачила у мережі "злиті" документи-описи ушкоджень білоруських протестувальників, разом із колегою Марією Назаровою вирішила негайно допомогти білорусам та поділитися власним досвідом. "Це дуже нагадало події на Майдані, особливо на Грушевського, коли приносили людей з купою осколкових поранень від гранат і з резинострілами в тілі, які доводилося виймати", - розповідає волонтерка DW.

Читайте також: "Натягли на голову мішок": Колесникова подала заяву про погрози вбивством

За її словами, медичним волонтерам на Майдані бракувало уніфікованої інформації про порядок дій, а тому і виникла ідея створити спеціальну методичку. Волонтерки підготували детальні інструкції щодо захисту від ушкоджень, першої допомоги та організації роботи медиків на протестах. Цей гайд з допомогою інших активістів переклали білоруською та російською мовами та розповсюдили у чатах та телеграм-каналах протестувальників. 

Події в Білорусі багато в чому схожі з українським Майданом, хоча і мають низку своїх особливостей, говорять авторки. "У нас не було таких масових затримань по сто людей в одне СІЗО, людей не били і не катували так масово", - коментує медична волонтерка Марія Назарова.

Вона порівнює умови, в яких протестували українці і зараз білоруси. "Мінус у тому, що люди легко вдягнуті, і немає мінімального захисту відкритих ділянок тіла, особливо коли тягнуть по асфальту. Гази і порошки використовують практично такі самі, як були у нас ("терен"), відповідно, такі самі ушкодження очей і слизових оболонок. У нас світлошумові і газові гранати "Беркута" додатково обмотували скотчем, під який клали гвинти, підшипники і іншу металеву дрібноту, що завдавало набагато більше ушкоджень уламками. Мені невідомо, чи робили так у Білорусі", - розповідає активістка, яка після подій в Україні виступала також свідком у "справах Майдану" у генпрокуратурі України.

Окрему увагу у гайді приділили документуванню ушкоджень, а один із його пунктів рекомендує: "фотографуйте усі поранення". Авторки пишуть про те, що помилкою на Революції гідності було не фільмувати та не вести облік поранених через страх передачі цих даних правоохоронцям. Це, в свою чергу, призвело надалі до складнощів у розслідуванні злочинів силовиків. Серед оприлюднених порад - зберігати усі речові докази, такі як кулі чи уламки гранат, а також закривавлені речі. Усі дані про поранених радять облікувати довіреним особам, за умови конфіденційного збереження інформації.

Правозахисники сподіваються на покарання

Максимальна безпека при фільмуванні усіх фактів порушень дуже важлива, наголошує у розмові з DW виконавчий директор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Вадим Пивоваров. Він звертає увагу, що в Білорусі такий облік постраждалих уже ведеться на сотні.

Читайте також: У центрі Мінська ОМОН розігнав мітинг опозиції

Очолювана ним організація разом з низкою інших долучилися до неформальної ініціативи "Міжнародний комітет з розслідування тортур у Білорусі". "Коли після виборів стали брутально розганяти та затримувати людей, які вийшли відстоювати свої права, білоруські правозахисники звернулися до партнерів, щоб спільно допомогти їм проводити заходи - моніторинг, збір фактів, навчання, яким чином можна відстоювати свої права", - розповідає Пивоваров.

Він акцентує увагу на тому, що в Україні не вистачило політичної волі для того, аби довести усі розслідування у справах Майдану до завершення, однак він сподівається, що український досвід все ж допоможе білорусам притягнути до відповідальності порушників.

"Є порушення під час затримання, далі порушення в слідчих ізоляторах і потім порушення тих, хто не хоче це розслідувати (прокуратура, слідчі комітети і всі інші органи, що мають стежити за дотриманням прав людини, а вони цього не роблять). Це все - система, і у кожного має бути визначена відповідальність", - каже директор УМДПЛ.

Наразі за ініціативи асоціації УМДПЛ адвокати "небесної сотні" готують для білоруських колег відео-лекції. "Вони розказують, які можуть бути помилки, з якими труднощами стикнулися під час розслідувань. Також там є поради з боку документаторів на сході під час військового конфлікту, яким чином можна збирати фактаж, моніторинг порушень прав людини і як це все архівувати, щоб у подальшому, коли влада зміниться, можна було б притягнути до відповідальності причетних людей до масових порушень", - розповідає Пивоваров.

Від волонтерських до офіційних розслідувань

Надавати юридичну підтримку та оформляти звернення до міжнародних судових інстанцій зголосилися і в Українській Гельсінській Спілці з прав людини (УГСПЛ). "Плануємо використати досвід нашого Центру документування, який працює майже чотири роки зі збором доказів вчинених правопорушень під час агресії Російської Федерації в Україні. Думаю, що ми можемо екстраполювати цей досвід так само для документування злочинів, які були вчинені в Білорусі", - розповів DW виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко.

Він звертає увагу на те, що Білорусь не є членом Ради Європи, а відтак перед її громадянами закриті такі можливості, як, наприклад, захист у Європейському суді з прав людини. Разом з тим, правозахисник позитивно оцінює нещодавню ініціативу Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо створення міжнародного слідчого органу для збору доказів правопорушень в Білорусі. "Це поки єдиний офіційний орган, який зможе займатися збором доказів", - коментує Павліченко. Він додає, що усі зібрані волонтерами матеріали у подальшому також можна буде передати до цієї інституції.