ФРН після виборів: чи можлива коаліція бульдога з носорогом?

Після того, як Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) оголосила, що не збирається продовжувати нинішню велику коаліцію, залишається єдиний варіант, які партії можуть сформувати уряд після виборів до Бундестагу. Блок "сестринських" Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС) посів перше місце, і тому його лідерка Анґела Меркель, імовірно, вчетверте очолить уряд ФРН. Задля цього у неї немає інших варіантів, крім як формувати коаліцію з Зеленими та Вільною демократичною партією (ВДП).

Такий альянс у Німеччині називають "Ямайка", оскільки партійні кольори його учасників відповідають кольорам прапора острівної держави. Ця коаліція в разі формування становитиме щось нове у німецькій політиці на федеральному рівні. Однак є одна суттєва проблема, адже Зелені та ліберали традиційно на дух не переносять один одного. "ВДП і Зелені - обидві претендують на одну й ту саму територію, - пояснює DW професор політичних наук у відставці Юрґен Діттбернер (Jürgen Dittberner), який є прибічником лібералів. - І конкуренти часто не є надто приязними один до одного".

Попри певні спроби останнім часом знизити рівень ворожості, Зелені та ліберали мають давню традицію в'їдливих сварок між собою. Зелені, наприклад, робили пародії з агітації ВДП, де зображали лідера лібералів Крістіана Лінднера (Christian Lindner) як представника "золотої молоді", який їздить на Porsche. Своєю чергою, ВДП нечасто утримувалася від того, аби покепкувати з Зелених як зі всезнайків, які тільки й думають, що про захист довкілля. 

Історія ворожнечі між ВДП і Зеленими

Неприязнь між двома партіями пов'язана як з їхніми витоками, так і з нинішньою політикою. Заснована у 1948 році ВДП існує із самого початку Федеративної Республіки Німеччина. Тривалий час ліберали були третьою силою і нерідко вони визначали, яка політсила буде на чолі уряду. Ідеологічно вони займали місце між ХДС і СДПН і входили до коаліцій з кожною з цих партій.

Коли Зелені набули політичної ваги на початку 1980-х років і пройшли до Бундестагу в 1983 році, вони кинули виклик статусу третьої сили лібералів. Більше того, зліт ідеологічно лівих Зелених збігся у часі зі зсувом ВДП ближче до правих позицій. Його знаменував розпад коаліції СДПН і лібералів і формування коаліції ХДС/ХСС з ВДП на чолі з Гельмутом Колем (Helmut Kohl). Ці дві політичні сили протягом десятиліть встановили два полюси: з одного боку ліберали з умовним кредо "не заважайте жити людині і бізнесу", а з іншого - Зелені з їхнім прагненням врятувати довкілля і "змінити світ на краще" адміністративними методами. "Зелені виникли пізніше і сповідують нематеріалістичні цінності, тоді як ВДП радше партія старшого покоління, що сформувалася на ранньому етапі політичної історії Федеративної Республіки", - пояснює Діттбернер.

Радше суперництво, ніж світоглядна прірва

Суперництво нерідко носило особистий характер. Ліберали кипіли від обурення, коли Зелені вперше прийшли до влади, сформувавши коаліцію з соціал-демократами на чолі з Ґергардом Шредером (Gerhard Schröder). Натомість 2013 року прибічники Зелених зустріли оваціями той факт, що ВДП не спромоглася подолати 5-відсотковий бар'єр і не пройшла до Бундестагу. Ліберали цього не забули.

Іронія полягає у тому, що обидві ці партії з часом стали дедалі більше нагадувати дзеркальне відображення одна одної. Відомі члени Зелених не раз ставали перебіжчиками до лав лібералів і навпаки. Нині обидві партії змагаються, перш за все, за виборців з вищою освітою, за середній клас. Конфлікт поколінь, який мав місце раніше, вже не відіграє ролі у змаганні цих партій. Виборці Зелених вже не є апріорі молодшими за прибічників лібералів. Лідерам виборчого списку Зелених - Джему Ездеміру (Cem Özdemir) і Катрін Ґерінґ-Екардт (Katrin Göring-Eckardt) обидвом 51 рік. А Крістіану Лінднеру - 38.

Спільна риса: прагнення реформ

Лінднер і Ґерінґ-Екардт незадовго до голосування заявляли, що не можуть собі уявити співпраці після виборів. Утім, реалії життя можуть швидко розставити нові акценти. Та й ворожнечею особисті стосунки між нинішніми лідерами обох партій не назвеш. Зокрема, Лінднер під час передвиборних дебатів панібратськи звертався до Ездеміра на "ти". Багато хто з прагматичних міркувань не бачить вагомих причин для цих партій уникати співпраці. Колишній депутат від ВДП Маркус Ленінґ (Markus Löning), який сам колись був членом Зелених, каже, що у цих двох партій є чимало точок дотику. "Є великі перетинання у програмних засадах. Про це я знаю, зокрема, з досвіду моєї власної політичної роботи у сфері громадянських свобод, - зазначив Ленінґ у розмові з DW. - Є ціла низка питань, в яких обидві партії мають схожі бачення, також обидві партії прагнуть реформувати і модернізувати країну".

Маркус Ленінґ переконаний, що вільним демократам і зеленим вдасться сформувати спільний порядок денний. Зокрема, він наводить приклад питання розбудови цифрової інфраструктури, підтримки новітніх технологій, що є ключовою вимогою обох партій на цих виборах. Ленінґ переконаний, що ці вимоги можуть дати новий імпульс уряду на чолі з Анґелою Меркель (Angela Merkel). Крім того, на регіональному рівні прецеденти співпраці Зелених і ВДП вже є. У червні ці партії увійшли до складу нового уряду з християнськими демократами у землі Шлезвіґ-Гольштейн, що на півночі Німеччини. І перші відгуки про роботу цього уряду є цілком непоганими.

"Всім це подобається і всі хочуть, щоб ця коаліція була успішною", - сказав минулого тижня прем'єр-міністр землі Даніель Ґюнтер (Daniel Günther) в інтерв'ю журналу Spiegel.

Українське питання: незначні розбіжності

У разі формування коаліції у форматі "Ямайка" саме один з "молодших партнерів" - ВДП або Зелені, імовірно, отримають портфель міністра закордонних справ. З цієї точки зору, можна констатувати, що питання зовнішньої політики навряд чи стануть каменем спотикання у коаліційних переговорах. І Зелені, і ліберали, так само як і ХДС, є однозначними прибічниками європейської інтеграції і не ставлять під сумнів зобов'язання Німеччини в рамках НАТО.

Немає принципових розбіжностей і з точки зору політики щодо України та Росії, анексії Криму і війни на Донбасі. Обидві партії на програмному рівні не визнають анексію українського півострова і підтримують політику санкцій щодо Росії. Водночас Зелені розкритикували пропозицію Лінднера "заморозити" питання Криму для нормалізації відносин з Росією. При цьому відповідна заява лідера ВДП була його особистою ідеєю і не відповідає програмі лібералів. Загалом позиція Зелених щодо "української кризи" є доволі схожою на позицію ВДП. 

Ворог мого ворога - мій друг

Попри успіх правопопулістської "Альтернативи для Німеччини", яка посіла на виборах третє місце, набравши понад 12 відсотків голосів виборців, не варто забувати, що майже 80 відсотків німців проголосували за центристські помірковані партії. З огляду на те, що СДПН йде в опозицію, більшість виборців, вочевидь, очікують від решти центристських партій співпраці у новому уряді. "На мою думку, це не варіант казати "це не для нас, домовитися надто складно", - каже Ленінґ. "Всі демократичні партії мають бути в змозі сформувати дієздатний уряд", - наголошує політик.

Маркус Ленінґ зауважує, що Зелені і ВДП суттєво змінилися за останні роки і розбіжності вже не є нездоланними. Однак не всі поділяють цей оптимізм. Юрґен Діттбернер схиляється до думки, що християнські демократи і ліберали радше сформують уряд меншості, залишивши Зелених в опозиції. А політолог Оскар Нідермаєр (Oskar Niedermayer), один з провідних дослідників німецьких партій, переконаний, що між ВДП і Зеленими залишаються надто разючі розбіжності. Це стосується насамперед політики щодо прийняття біженців, а також питань політики у сфері боротьби зі злочинністю і тероризмом та у політиці європейської інтеграції. Навіть якщо ліберали і зелені домовляться про співпрацю, співіснування у лавах коаліції буде вкрай складним - перш за все, Зеленим буде важко уживатися з ультраконсервативною ХСС. "ВДП більш гнучка у своїх вимогах - вони готові йти на компроміси", - каже Нідермаєр. "Але ХСС і Зелені провели під час передвиборчої кампанії червоні лінії", - нагадує політолог. Як приклади він наводить питання політики щодо підтримки автопромисловості та енергетичної політики. Зокрема, ХСС, на відміну від Зелених, виступає категорично проти заборони у майбутньому виробництва авто з дизельними чи бензиновими двигунами на користь електромобілів. Те саме стосується і відмови від вугільних електростанцій.

"Формування коаліції буде значно цікавішим, ніж сама виборча кампанія", - прогнозує Оскар Нідермаєр.