Німецькі соціал-демократи вирішують, як ставитися до Путіна

"Німеччина або вже втратила довіру до себе з боку цілого ряду партнерів, або саме ризикує цим зараз". Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger) знає, про що говорив в інтерв'ю агентству dpa 30 січня. Багато років досвідчений німецький дипломат, колишній посол у США та Великій Британії очолював Мюнхенську конференцію з безпеки. Він розуміє, що думають про Німеччину як її суперники, так і її партнери.

Причина сумнівів останніх, за його словами, "незграбна" поведінка уряду соціал-демократа Олафа Шольца (Olaf Scholz) щодо німецького підходу до конфлікту навколо України, санкцій щодо "Північного потоку-2" та постачання Києву озброєнь.

У керівництві Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) вирішили, що треба поговорити і скликали цього понеділка, 31 січня, розширене засідання правління партії, щоб виробити єдину лінію поведінки у відносинах з Росією і припинити какофонію суперечливих висловлювань, які викликають сумніви союзників по НАТО щодо Німеччини.

Шредер та інші друзі "Газпрому"

Мабуть, найкращу, найближчу до російської позицію займає колишній канцлер ФРН Ґергард Шредер (Gerhard Schröder), який, як і раніше, має в СДПН багато прихильників.

"Я дуже сподіваюся, що Україна нарешті припинить брязкати зброєю", - каже він у своєму подкасті Die Agenda ("Порядок денний"), таврує тих, хто критикує Німеччину за, як він каже, "розумну відмову від постачання зброї" Україні, а також дорікає міністерці закордонних справ, "зеленій" Анналені Бербок (Annalena Baerbock) у "провокуванні Росії" тим, що перед поїздкою до Москви вона відвідала Київ.

Читайте також: Німецькі експерти закликають владу ФРН змінити політику щодо Росії

Зі Шредерем зрозуміло: він особистий друг Володимира Путіна, який влаштував колишнього канцлера на добре оплачувану роботу в "Газпром" після його програшу на виборах в 2005 році. Зрозуміло й те, що прем'єр-міністерка федеральної землі Мекленбург - Передня Померанія та голова земельної організації СДПН Мануела Швезіґ (Manuela Schwesig) квапиться із сертифікацією та введенням в експлуатацію вже добудованого газопроводу "Північний потік-2".

Газопровід виходить із безодень Балтійського моря в її порівняно бідній федеральній землі, яка потребує додаткових робочих місць та прибутку. На підтримку газопроводу вона за фінансової допомоги "Газпрому" навіть створила спеціальний фонд нібито для "Захисту клімату та екології". Крім того, Швезіґ вважається висуванкою Шредера, підтримує з ним досить тісні контакти, як і з іншими високопоставленими представниками газового бізнесу Росії, а також з російським послом у Німеччині, буває в Росії та виступає на Санкт-Петербурзькому економічному форумі.

Не змішувати газ із політикою закликає і новий генеральний секретар СДПН Кевін Кюнерт (Kevin Kühnert). Він - представник того покоління соціал-демократів, яке знає про "нову східну політику" Віллі Брандта тільки з підручників історії. "Північний потік-2", так би мовити, майже підключений до мережі, і лише відсутність юридичних дозволів перешкоджає остаточному початку роботи, - каже Кюнерт. - На певному етапі в таких дискусіях потрібен мир із політичної та правової точки зору".

Помітна еволюція Ґабріеля

На протилежному фланзі, як не дивно, опинився колишній міністр економіки, а потім закордонних справ та ексголова СДПН Німеччини Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel). Теж, до речі, протеже Шредера. Під час роботи міністром (2013-2018 роки) він не відрізнявся особливо різкою критикою політики Кремля.

Розповідають, що у 2015 році, вже після анексії Криму, Ґабріель на зустрічі з Путіним у Москві не посоромився попросити у нього автограф. Про це, мовляв, його просила дружина, стоматолог за фахом, яку у свою чергу попросила про автограф на фотографії Путіна її співробітниця.

Тепер, на відміну від багатьох товаришів по партії, Ґабріель цілком чітко бачить загрозу нападу Росії на Україну та закликає до жорсткого стримування. "Зміцнити свої позиції на переговорах можна тільки в тому випадку, якщо протиставити російській загрозі військового вторгнення в Україну щось серйозне, - каже ексміністр. - Зрозуміло, "Північного потоку-2" не може бути, якщо Росія нападе на Україну". І про це, за його словами, у Москві мають знати, калькулюючи ціни своєї зовнішньої політики.

Читайте також: Опитування: Більшість жителів Німеччини - проти постачання зброї Україні

Ґабріель пропонує також "без жодних табу та ідейних заборон" обговорити можливість постачання німецьких озброєнь Україні. "Правда полягає в тому, що у темі постачання озброєнь завжди можна виявитися винним - і в результаті дій, і внаслідок бездіяльності", - визнав він в інтерв'ю газеті Bild am Sonntag.

Точку зору Ґабріеля щодо "Північного потоку-2" поділяє колишній заступник міністра закордонних справ, а нині глава зовнішньополітичного комітету Бундестагу соціал-демократ Міхаель Рот (Michael Roth). "Північний потік-2" "завжди був політичним проєктом", - говорив він в інтерв'ю газеті Handelsblatt. І якщо Росія й надалі сприятиме ескалації ситуації, газопровід, переконаний Рот, "разом з іншими варіантами санкцій також має бути на столі переговорів".

Чому темнить канцлер? Щоб ніхто не здогадався...

А канцлер, що? Ще в грудні Олаф Шольц говорив про "Північний потік-2" як про суто "приватно-підприємницький проєкт", який не має прямого зв'язку із конфліктом навколо України. Хіба що нагадував про необхідність збереження газового транзиту до Європи через Україну та німецьких зусиль у цьому напрямку.

Останніми днями - на тлі подальшої концентрації російських військ біля кордонів з Україною - Шольц від цієї позиції нерішуче, але все ж таки відійшов. Щоправда, і однозначної заяви про те, що у разі російського вторгнення в Україну "Північному потоку-2" не бути, журналісти від нього поки що не домоглися. Шольц відповідає на такі питання ухильно, мовляв, санкції у такому разі передбачають "усі опції".

Читайте також: Як канцлера ФРН Олафа Шольца (д)опитували в Бундестазі

Таку неоднозначність офіційний Берлін подає як свідомий підхід: мовляв, краще Кремлю не знати, що йому загрожує у разі вторгнення в Україну, щоб він не встиг підготуватися і вжити превентивних заходів. Офіційний представник канцлера Штеффен Гебештрайт (Steffen Hebestreit) так прямо про це й каже: "Ми ведемо бесіди на цю тему (з союзниками про можливі санкції. - Ред.) настільки конфіденційно, наскільки це потрібно, щоб опонент не міг підгледіти".

Нещодавно обраний новий співголова СДПН Ларс Клінґбайль (Lars Klingbeil) заперечує, що його партія не має чіткої лінії поведінки стосовно Росії та її дій щодо України.

"Якщо канцлер встає і каже, що всі опції на столі у тому випадку, якщо з боку Росії буде замах на територіальну цілісність України, то це зрозуміло та недвозначно", - заявив він у понеділок, 31 січня. Це, мовляв, "чіткий сигнал Росії". Тим не менш того ж дня Клінґбайль все ж таки вирішив скликати розширене засідання правління СДПН для того, щоб "звірити годинник" щодо проблеми російської загрози, що нависла над Україною.

За повідомленнями німецьких ЗМІ, на засідання запросили зовнішньополітичних експертів партії, голову парламентської фракції СДПН, соціал-демократичних земельних прем'єр-міністрів, зокрема Мануелу Швезіґ, міністрів оборони та з питань економічного співробітництва та розвитку, а також керівника адміністрації канцлера та очільника Фонду імені Фрідріха Еберта.

Але з журналістами про підсумки цього засідання жоден з присутніх не захотів ділитися. Слід нагадати, що 7 лютого Олаф Шольц вирушає зі своїм першим візитом до США, і головною темою зустрічі з Джо Байденом буде конфлікт навколо України.

Читайте також: Чому Німеччина відмовляється постачати Україні зброю