Німецький експерт про зусилля США щодо перемир'я на Донбасі

DW: У п'ятницю, 25 серпня, на Донбасі оголошене чергове перемир'я, цього разу - у зв'язку з початком навчального року. Про свою підтримку цьому перемир'ю заявили усі лідери країн "нормандського формату", включаючи Росію. Чи може ця спроба стати вдалішою за попередні?

Штефан Майстер (Stefan Meister): Ні, я так не вважаю. Ми мали під час цієї війни так багато угод про припинення вогню, які порушувались, що мали б вже знати, що будь-яка угода є крихкою і не протримається довго. Важливим є те, що досі тривають переговори, але рівень довіри є настільки низьким, що будь-які домовленості мають короткий термін придатності.

Цього тижня спецпредставник США щодо України Курт Волкер зустрічався з представником Росії Владиславом Сурковим у Мінську. Під час цієї зустрічі за зачиненими дверима вони, зокрема, домовились продовжувати консультації у такому форматі. В уряді ФРН заявили, що підтримують ці переговори. Чи не є вони, на Ваш погляд, альтернативою "нормандському формату"?

Керівництво Росії може й гадає, що ці переговори можуть стати альтернативою і що вони роз'єднають ЄС і США завдяки їм. Але вони не є альтернативою "нормандському формату". У цих переговорах не беруть участі ані Київ, ані представники сепаратистів, вони відбуваються дуже непрозоро. Вашингтон не хоче брати на себе відповідальність за цей конфлікт, на відміну від Німеччини і Франції. Ці переговори є лише додатковим треком, але набагато більш неформальним і непрозорим, і не можуть замінити мінський процес, який затверджений усіма сторонами.

Як би Ви прокоментували те, що переговори Волкера і Суркова, присвячені українській кризі, відбуваються без участі представників України?

Я би не переоцінював значення цих переговорів, вони не принесли жодного результату також і за часів Нуланд (Вікторія Нуланд - екс-уповноважена Державного департаменту США у справах Європи та Євразії, яка курирувала, зокрема, і Україну та провела кілька зустрічей з Сурковим. - Ред.). Я дуже скептично ставлюсь до цього паралельного треку. Було б краще, якби США стали частиною "мінського формату", але, звісно, Москва надає перевагу існуванню ексклюзивного формату з Вашингтоном. Я б вимагав від американської сторони прозорості і проведення регулярних консультацій (з іншими сторонами - Ред.), але б не робив з цього забагато галасу, оскільки важливість цих переговорів і їхні можливі результати є обмеженими.

Як би Ви оцінили останні зусилля США у вирішенні української кризи? Чи є прозорими ці кроки Вашингтона?

Вони є не дуже прозорими і видаються більше риторикою, ніж справжньою політикою. Нинішній президент США дуже багатослівний, коли говорить про вирішення конфліктів і переговори, але зрештою він не має плану і часто не розуміє, що є важливим і що насправді відбувається. Тому я б не дуже розраховував на зусилля США.

Глава Пентагону Джеймс Меттіс підтвердив, що США переглядають можливість надання Україні летальної оборонної зброї. Чи бачите Ви передумови для цього?

Нам невідомо про якісь передумови для цього з боку США, це також обговорювалось і за президентства Барака Обами. Я побоююсь, що у США немає планів щодо ситуації в Україні та переговорів з Росією. На даний момент у Вашингтоні військові впливають на прийняття багатьох рішень і вони підтримують надання Україні летальних озброєнь. Я можу зрозуміти, що Україна потребує підтримки для того, щоб себе обороняти. Але Росія завжди інвестуватиме достатньо, щоб не програти у цій війні. Тому, якщо ви надаєте Україні зброю, то вам слід подумати та врахувати наслідки ескалації відносин із Росією. І я побоююсь, що Білий дім цього насправді не робить.

На Вашу думку, які конкретні результати може принести візит Меттіса до Києва, який відбувся цього тижня?

Обмін даними про воєнну ситуацію, ухвалення рішення щодо військової допомоги з боку США, обговорення подальшої співпраці у таких напрямках, як тренування, обмін розвідувальними даними, технічна підтримка. Я гадаю, що йдеться насамперед про практичну військову площину. Проте візит Меттіса покликаний також продемонструвати, що США підтримують Україну.

Мінський мирний процес поки не став достатньо ефективним для встановлення миру на Сході України. Зараз, із активнішим залученням у процес США, наскільки зросли шанси для цього?

Я не впевнений, у чому полягатиме це активніше залучення США, окрім певної військової підтримки та переговорів з Росією. Росія ніколи не поступиться в Україні. Я не знаю, що будь-яка сторона могла б запропонувати, щоб інша сторона була готова піти на компроміси. Оскільки Україна у переговори не залучена, це є досить проблематичним. Я вважаю доцільною участь США у мінському процесі та у перегляді "Мінська-2". Оскільки я не бачу жодного плану у американської сторони, залучення якої у процес та відповідальність за нього є обмеженими, це є радше риторикою, ніж справжньою зміною правил гри.