Коментар: Австрійський ухил вправо і відставка канцлера
Що може статися з народною партією зараз стає очевидним на прикладі австрійських соціал-демократів. З 2007-го року їхній кандидат двічі сідав у крісло канцлера - це був Вернер Файманн, який тепер пішов у відставку. Але на останніх парламентських виборах 2013-го року підтримка соціал-демократів впала нижче 30 відсотків. Спільно з Австрійською народною партією (АНП) вони заледве "нашкребли" для себе необхідну коаліційну більшість. Це була вже невідомо яка за ліком коаліція у такому форматі. "Вічний" союз колись провідних партій, де кандидати то від однієї, то від іншої ставали канцлерами, був типовим для повоєнної австрійської політики. І люди, вочевидь, вже переситилися. Застій поширився на всі сфери державного життя, а обидві партії ніби поділили між собою усі головні посади.
Та каталізатором справжнього струсу в австрійській політиці стала криза біженців. Цю драматичну зміну настроїв найкраще проілюстрували вибори федерального президента наприкінці квітня: кандидат від Соціал-демократичної партії Австрії (СДПА) та його супротивник від АНП не потрапили у другий тур, отримавши кожен лише приблизно по 11 відсотків голосів виборців.
Натомість великим переможцем першого туру став Норберт Гофер, кандидат від право-популістської Партії свободи. У другому турі йому опонуватиме кандидат від Зелених Александер Ван дер Беллен. Гофера вважають фаворитом цих перегонів за президентську посаду, яка в Австрії має радше церемоніальні функції. За опитуваннями, Партія свободи вже давно випереджає СДПА та АНП у рейтингах парламентських партій. І головна тема з якою праві популісти йдуть до виборців - проблема міграції.
Меркель був вигідний Файманн на посаді
До слова, жоден інший очільник європейського уряду не відреагував на антибіженецькі настрої так радикально, як Файманн: якщо у вересні 2015-го року він солідаризувався з канцлеркою ФРН Анґелою Меркель, яка "відчинила браму" масовому потоку біженців, вже наприкінці року Файманн дедалі більше дистанціювався від цієї лінії Меркель.
На початку 2016-го року Файманн повністю змінив тактику: він домігся встановлення "верхньої межі" на кількість прийому біженців і разом з іншими країнами ЄС домігся також перекриття "балканського маршруту", яким рухалися біженці та мігранти. І вже за кілька днів після тріумфу Гофера уряд канцлера Файманна ще раз посилив законодавство у царині надання притулку в країні. Цей крок ні йому, ні його політичній силі вже не прислужився.
Не можна протягом кількох місяців так радикально змінювати позиції, без того, щоби не втратити довіри. До того ж, чимало представників лівого крила соціал-демократів не бажали слідувати новому курсові. Таким чином, Файманна затиснули з обох боків політичного спектру - підтримка канцлера зійшла нанівець. В голові не вкладається те, що Файманн, так само як Меркель, у вересні 2015-го року не бачив того, яку проблему несе із собою неконтрольована міграція. І незважаючи на різкий розворот курсу та політичне падіння Файманна, Меркель про свою позицію турбуватися не слід. Вона це мудро обіграла: назовні вона тримається вірною проголошеному курсу і ставши на правильний бік історії, але за лаштунками свою позицію вона принципово змінила. І це особливо гірко для австрійців: Меркель критикувала зміну політики Файманна, але водночас мала з цієї зміни вигоду. Адже тим, що потік біженців до Німеччини почав стрімко падати Меркель має завдячувати також і австрійському канцлерові.