Правопопулістські партії Європи: небезпечний крен

Угорщина: "Фідес" та "Йоббік"

Національно-консервативна та правопопулістська партія "Фідес" під керівництвом Віктора Орбана з кінця 1990-х визначає політичний курс країни. За результатами парламентських виборів 2010 року Орбан став прем'єр-міністром Угорщини, а його партія має більшість у парламенті - близько 60 відсотків мандатів. Свою владу політик використовує з метою поступового реформування країни. За допомогою численних заходів він зміг послабити демократичні інститути, посилив механізми контролю, а також обмежив свободу слова - всупереч часом жорткій критиці з боку пратнерів по ЄС. Коли у 2015 році "балканським маршрутом" до Європи потрапили понад мільйон біженців, Орбан наказав звести на кордоні огорожі, за що також був розкритикований лідерами інших європейських країн. Тим не менш, згідно з останніми опитуваннями, чинного прем'єра та його партію досі підтримує більшість громадян Угорщини.

Крім "Фідес", дедалі більшої популярності протягом останніх п'яти років набирає заснована у 2003 році праворадикальна партія "За кращу Угорщину" - "Йоббік". Прихильники партії, яка з 2010 року є третьою за чисельністю парламентською фракцією, вважають її християнською, патріотичною, орієнтованою на консервативні цінності. Однак у своїй політиці та діях пресдтавники "Йоббік" спираються на досвід націонал-соціалістичної "Партії схрещенних стріл", яка у 1940-х роках співпрацювала з нацистською Німеччиною. Вони відкрито проголошують антисемітські погляди, претендують на створення "Великої Угорщини" та ворожі до сінті та ромів, гомосексуалів та інших меншин.

Польща: "Право і справедливість"

Створена у 2001 році на той час ще міністром юстиції Польщі Лехом Качинським та його братом-близнюком Ярославом національно-консервативна партія "Право і справедливість" (ПіС) поступово стала партією правих поглядів. На жовтневих виборах 2015 року вона виборола абсолютну більшість у Сеймі та відразу використала цю перевагу для того, щоб провести дві суперечливі зміни у законодавстві, що загрожують незалежності конституційного суду та суспільних ЗМІ у країні.

Політична програма ПіС антиліберальна, правоконсервативна та критична щодо Євросоюзу. "Польща знову вище за все", - постійно наголошує чинна прем'єр-міністерка Польщі Беата Шидло та категорично відкидає можливість прийняття Польщею біженців.

Ще більш жорстко, ніж ПіС, з приводу біженців висловлюється рух "Кукіз 15", створений навколо колишнього рок-музиканта Павла Кукіза. Партія, що набрала на останніх парламентських виборах 8,8 відсотка голосів та таким чином стала третьою за чисельністю фракцією у Сеймі. Вона виступає, окрім іншого, за спорудження муру на польсько-українському кордоні.

Франція: "Національний фронт"

"Національний фронт" (НФ), заснований у 1972 році Жан-Марі Ле Пеном, а на сьогоднішній день очолюваний його донькою Марін Ле Пен, за останні роки став однією з головних політичних сил Франції. У першому раунді муніципальних виборів 2015 року НФ залишив позаду себе консервативних республіканців та соціалістів, здобувши 28 відсотків голосів виборців. За рік до цього на виборах до Європаламенту партія набрала 26 відсотків голосів.

Таким успіхом "Національний фронт" завдячує, головним чином, політичному курсу Марін Ле Пен. Після того, як Ле Пен очолила НФ у 2011 році, вона доклала усіх зусиль, щоб партія, на перший погляд, здавалася дещо поміркованішою і відкрито дистанціювалась від правоекстремістських угруповань. Та по суті програмні позиції партії з часу заснування практично не змінилися. Політологи називають її програму націоналістичною, авторитарною, етноцентричною, ворожою до системи та антисемітською. НФ виступає проти буцімто ісламізації Франції та за запровадження жорсткішої системи покарань для мігрантів, які вчинили злочини. Крім того, прихильники партії вимагають більшої незалежності Франції від ЄС та виступають на захист національної промисловості та сільського господарства.

Нідерланди: "Партія свободи"

"Партія свободи", яку очолює Герт Вілдерс, уже впродовж десяти років входить до парламенту Нідерландів. На сьогодні її фракція - п'ята за чисельністю. Останні опитування показують, однак, що сьогодні за неї готові проголосувати близько 30 відсотків виборців, що втричі більше, ніж результат партії на останніх виборах 2012 року.

Лідер партії Вілдерс багато років вважається однією з ключових фігур європейського правого популізму. Головні теми його виступів: вихід Нідерландів з Європейського Союзу та різка антиісламська риторика. 52-річний політик вважає Коран "фашистською книгою", а після скоєних у листопаді 2015 року терактів у Парижі виступав з вимогою вислати з країни всіх, хто не є громадянином Нідерландів.

Австрія: "Австрійська партія свободи"

Після нещодавньої приголомшливої перемоги у першому турі виборів президента країни правопопулістська "Австрійська партія свободи" (АПС) вперше має шанс дійсно здобути цю посаду. Її кандидат, 45-річний Норберт Гофер, вважається очевидним фаворитом перегонів.

За даними опитувань, АПС упродовж тривалого часу посідає перше місце у рейтингу симпатій виборців, випереджаючи Соціал-демократичну партію Австрії (СДПА) та консервативну Австрійську народну партію (АНП). До того ж багато-хто вважає, що голова АПС Гайнц-Крістіан Штрахе значно краще пасував би на роль канцлера, ніж Вернер Файман від СДПА, який обіймає цю посаду на даний момент.

Виступаючи з критикою ЄС та євро, а також жорстко висловлюючись на адресу мусульман та біженців, Штрахе ось уже багато років має підтримку тих, хто голосує на виборах на знак протесту проти діючої влади. Міграційна криза лише посилила цю тенденцію. Свої голоси за АПС, гасло якої звучить як "Австрія понад усе", віддають головно робітники, молоді чоловіки та люди похилого віку.

Данія: Данська народна партія

Данська народна партія (ДНП) з 2001 року була третьою за чисельністю фракцією в данському парламенті й до 2011 року підтримувала ліберальний уряд в Копенгагені. На виборах 2015 року ДНП, яка вимагала цілковитого припинення надання притулку мігрантам, набрала 21,1 відсотка голосів виборців та стала другою за кількістю місць фракцією в парламенті країни. І хоч уряд в країні формує ліберально-консервативна партія Вестре, цей кабінет - уряд меншості, який вдалося сформувати зокрема й за підтримки ДНР. Тож жорстка міграційна політика Данії, без сумніву, несе на собі відбиток ідей правих популістів.

Разом з ксенофобськими та антиісламськими ідеями, важливе місце в програмі партії займає критика правлячої верхівки та відмова від членства в Європейському Союзі. І хоч ДНП намагається офіційно дистанціюватися від правого екстремізму, її постійно з ним пов'язують.

Великобританія: Партія незалежності Сполученого Королівства

Під час минулих парламентських виборів у Великобританії у травні 2015 року правопопулістська "Партія незалежності Сполученого Королівства" (UKip) набрала майже 13 відсотків голосів виборців, але отримала лише одне місце в парламенті. Попри це, за числом відданих їй голосів UKip стала третьою за рівнем підтримки населення політсилою в країні.

Відтоді, за даними опитувань населення, рейтинг партії коливається на рівні від 13 до 16 відсотків. Головна мета заснованої 1993 року партії - вихід Великобританії з Європейського Союзу.

Крім того, її прихильники вимагають жорсткішого міграційного контролю, обмеження соціальних виплат навіть тим мігрантам, що проживають у Великобританія не менше п'яти років, а також жорсткіші карні покарання. "Мультикультуралізм" та "політкоректність" представники UKip рішуче відкидають.

Італія: "Ліга Півночі"

Правопопулістська партія "Ліга Півночі" - частина політичного ландшафту Італії з кінця 1980-х років. Її представники нерідко входили до уряду в Римі. Але після корупційного скандалу та внутрішніх чвар на виборах 2012 року "Лізі Півночі" насилу вдалося подолати необхідний 4-відсотковий бар'єр. Однак відтоді, як в контексті міграційної кризи лідер "Ліги" Маттео Сальвіні став дедалі частіше висловлювати ксенофобську позицію, рейтинг партії знову став зростати.

За деякими даними, на сьогоднішній день "Лігу Півночі" підтримують близько 14 відсотків населення. Одне з пріоритетних завдань партії - відокремлення економічно успішної півночі країни від бідного півдня. І хоч всередині "Ліги" існують різноманітні політичні течії, експерти дедалі більше схильні відносити її до ультраправих.

Греція: "Хрісті авгі"

Ультраправа партія "Хрісті авгі" ("Золота зоря") посіла на останніх парламентських виборах у Греції 2015 року третє місце, набравши 7 відсотків голосів. До кризи, що розпочалася 2008 року, її роль у політичному житті країни була вкрай незначною.

Ситуація різко змінилась після того, як в країні були запроваджені жорсткі заходи економії, одним з наслідків яких став високий рівень безробіття. Ще однією причиною зростання популярності партії стала значна кількість біженців, що прибувають до Греції. Жодна інша грецька партія не має і не хоче мати контактів з правими екстремістами. Зараз практично проти всього керівництва "Хрісті авгіт" триває судовий процес в обвинуваченні у створенні злочинної організації.