Їх гучно "пішли": 5 топ-відставок в Україні

"Саш, це було сильно!", - так вже екс-міністра фінансів підтримують у соцмережах активісти. Олександр Данилюк за два роки встиг зробити чимало. Наприклад, відновити співпрацю з МВФ та запусити прозору систему відшкодування ПДВ. Він не раз скаржився на тиск і втручання в свою роботу, зокрема, з боку депутатів. Конфлікт з прем’єром Володимиром Гройсманом врешті-решт призвів до звільнення Данилюка.

"Не хочу бути ширмою для відвертої корупції", - з такими фінальними словами два роки тому міністр економіки Айварас Абромавичус подав у відставку. Він заявив про намагання старої влади встановити контроль над потоками держкоштів. А також відверто звинуватив людей президента України у втручанні в роботу міністерства, блокуванні реформ та проштовхуванні своїх кандидатур на високі посади.

Робота Міхеіла Саакашвілі на чолі Одеської облдержадміністрації супроводжувалася постійними скандалами та звинуваченнями високопосадовців у корупції. Він обурювався тим, що Київ перекриває бюджет на реформи в Одесі. Через півтора роки після свого призначення він звинуватив президента Петра Порошенка у підтримці корупціонерів в Одесі і подав у відставку. За ним пішла і частина його команди.

Вже за тиждень після відставки Саакашвілі пішла і головна реформаторка поліції в Україні - колишня її очільниця Хатія Деканоідзе. Звільняючись, вона натякнула, що на неї тиснули та не давали працювати незалежно. Деканоідзе зізналася, що їй так і не вдалося повністю викоренити корупцію в поліції України. Та закликла політиків не використоввувати силові органи у власних інтересах.

Екс-міністр інфраструктури Андрій Пивоварський часто говорив про тиск на нього з боку депутатів, які намагались проштовхнути на керівництво ключових держпідприємств своїх людей. І погрожували в іншому випадку провалити профільні закони або звернутись до правоохоронних органів. Утім, маючи великий досвід роботи в приватному секторі, де тиша цінується понад усе, Пивоварський пішов без різких заяв.