Процес у справі вбивства Яна Куціяка і вибори в Словаччині
29 січня 2020 р.
Нині увага громадськості всієї Словаччини прикута до невеличкої зали в непоказній будівлі на околиці провінційного словацького містечка Пезінок. Від столиці країни Братислави до Пезінока пів години їзди автомобілем. Саме тут у будівлі кримінального суду нині триває судовий розгляд справи про вбивство журналіста-розслідувача Яна Куціяка і його нареченої Мартіни Кушнірової. На лаві підсудних - підозрюваний вбивця і його спільник, посередниця і ймовірний замовник убивства.
Цю справу можна без жодного перебільшення назвати найгучнішим і найважливішим судовим процесом у посткомуністичній історії Словаччини. Тривалий час навряд чи хто-небудь в країні міг подумати, що до цього процесу взагалі дійде. Адже в перші місяці після вбивства, скоєного 21 лютого 2018 року, практично ніхто не очікував, що вдасться виявити злочинців та їхніх спільників.
Переплелися політика і організована злочинність
Мабуть, жодна інша подія після здобуття незалежності 1993 року, не вразила Словаччину так глибоко, як це вбивство. Фактично, цей жахливий злочин змінив країну. Доказом змін стало насамперед те, що більше ніхто в уряді або з політиків не наважувався зупинити роботу слідчих, як це раніше часто траплялося з розслідуваннями політичних злочинів. "Слідчі проробили блискучу роботу", - визнає журналіст Арпад Солтес, який очолює "Центр розслідувань Яна Куціяка" (ICJK). "Однак у тому, що цей судовий процес відбувається, є ще й заслуга успішних протестів громадянського суспільства", - додав він.
Тож під час нинішнього судового процесу в місті Пезінок ідеться не лише про жахливе політичне вбивство. Радше, на лаві підсудних опинилася ціла система, де впродовж років політика і організована злочинність були тісно пов'язані й переплетені. І все це відбувається всього за місяць до парламентських виборів, призначених на 29 лютого. Ці майбутні вибори, мабуть, будуть найважливішими відтоді, як 1998 року виборці показали червону картку авторитарно-націоналістичному режиму Мечіара. Саме результат майбутнього голосування покаже, чи спричинять глибокі соціальні потрясіння через це жахливе вбивство докорінні політичні зміни в країні.
А те, наскільки такі політичні зміни справді необхідні, продемонструвало словацьким громадянам проведене протягом останніх місяців розслідування, а згодом і перші дні судового розгляду справи. Майже рік тому 56-річному бізнесмену Маріану Кочнеру було пред'явлено звинувачення в імовірній причетності до замовлення вбивства Куціяка. Журналіст неодноразово повідомляв про шахрайські операції з нерухомістю Кочнера та його сумнівні фінансові оборудки, а Кочнер, своєю чергою, через це відкрито погрожував журналісту. Попри такі погрози поліція не вжила жодних заходів задля захисту журналіста.
Тривалий час про масштаби брудного бізнесу Кочнера можна було тільки спекулювати. Лише з серпня минулого року широкому загалу поступово став відкриватися ступінь його впливу на політику і правосуддя в Словаччині. Саме відтоді щоденна газета Denník N почала публікувати розшифровки чатів Кочнера через месенджер Threema. Кочнер вважав за краще спілкуватися саме за допомогою цього мобільного застосунку. І кожна публікація розкривала дедалі моторошніші подробиці.
Повсюдне хабарництво
Виявилося, що підприємець створив розгалужену мережу з політиків, високопоставлених урядовців, співробітників поліції, суддів, прокурорів, журналістів і представників спецслужб. Їм олігарх давав хабарі в обмін на можливість приховувати свої шахрайства, за припинення розслідувань проти нього або за те, щоб у пресі про нього писали побільше позитивного. Утім, чи не найстрашніша деталь виплила лише кілька тижнів тому. З'ясувалося, що Кочнер разом з тодішнім генеральним прокурором Доброславом Трнкой, який посідав цей пост з 2004 по 2011 рік, планував акції шантажу, встановивши в кабінеті генпрокурора приховану відеокамеру. Та й до самого генпрокурора Кочнер ставився іноді грубо, ніби до підлеглого.
Навіть тепер під час самого процесу на поверхню виплило багато брудних фактів. Приміром, колишній офіцер розвідки і журналіст Петер Тотх, який працював на Кочнера, відверто розповів про те, як за допомогою співробітників поліції і розвідки він шпигував за низкою журналістів, на яких Кочнер мав зуб, в тому числі й за Яном Куціяком.
На тлі цього в громадськості склалося враження, що політична реальність у країні жахливіша за будь-який фільм про мафію. Головний редактор порталу aktuality.sk, де працював Ян Куцяк, Петер Бардь так прокоментував цю ситуацію: "Те, що протягом останніх кількох місяців вийшло на яв, фактично означало крах нашої системи правосуддя. Якщо нічого не зміниться, це стане і кінцем нашої демократії".
Надія на вибори
Поки що незрозуміло, чи вплинуть на це якимось чином парламентські вибори наприкінці лютого. У будь-якому разі, очевидно, що проведені протягом останніх кількох місяців розслідування і судовий процес у справі про вбивство журналіста добряче перетрусили партійне життя країни. І не завжди на краще. Правляча соціал-демократична партія експрем'єра Роберта Фіцо, який значною мірою несе відповідальність за симбіоз політики та організованої злочинності, повільно втрачає підтримку.
Натомість у опитуваннях громадської думки дедалі більшої популярності набирають нові демократичні партії, як-от ліво-соціал-ліберальна "Прогресивна Словаччина", що близька до президентки Зузанни Капутової. Однак найвищий підйом популярності спостерігається в ультраправої Народної партії "Наша Словаччина" (НПНС) на чолі з Маріаном Котлебою, який не раз демонстрував неонацистські випади. В опитуваннях ця політсила демонструє підтримку до 14 відсотків виборців - майже вдвічі більше, ніж на виборах 2016 року. Патрія Котлеби зростає на силі передусім на тлі розчарування в політиці і антиелітарних настроїв, що панують серед молоді. Роберт Фіцо вже надіслав Котлебі сигнали про співпрацю, приміром, виправдовуючи висловлювання засудженого члена парламенту від НПНС, котрий зневажливо висловився про представників народностей рома та сінті.
"Наша країна потребує радикальних демократичних перетворень", - виснував політолог Григорій Месезніков, який представляє розташований у Братиславі Інститут громадських справ. "Однак спектр демократичних партій дуже подрібнений. Боюся, що перетворення в Словаччині в будь-якому разі будуть тривалим процесом", - додав він.