Інвестиційна мішень Німеччина

Західна Європа на сьогодні є найпривабливішим місцем розміщення капіталу для інвесторів усього світу. У переліку привабливих для інвестування регіонів вона випереджає і Китай, і Північну Америку. У самій Західній Європі найвищі оцінки від капіталовкладників дістаються Німеччині. Нещодавнє опитування аудиторської та консалтингової компанії EY (нова назва колишньої Ernst & Young) керівників 1000 міжнародних корпорацій продемонструвало - 40 відсотків менеджерів висловлюються на користь ФРН, а Великобританії та Франції перевагу віддають відповідно 22 та 11 відсотків опитаних.

Головне, що приваблює інвесторів у Німеччині, - всебічна захищеність системи, у якій вони можуть вести свій бізнес, каже партнер EY Петер Енґліш. ФРН вважають стабільною країною в політичному та правовому плані та ще і з привабливим внутрішнім ринком в серці Європи. За словами Енґліша, це стосується транспортної та логістичної інфраструктури, а також рівня кваліфікації робочої сили. Сюди ж можна додати сприятливий соціальний клімат та високорозвинену мережу телекомунікацій.

Попереду й у світовому масштабі

Німецька економіка демонструє високу надійність і конкурентоспроможність не лише у європейському, але й у світовому масштабі, каже експерт. В опитуванні, що EY проводила в лютому-березні 2014 року, у світовому рейтингу інвестиційної привабливості країн Німеччина опинилась на четвертому місці. Її випередили Китай, США та Росія.

З огляду на те, що українська криза, очевидно, суттєво послаблює позиції Росії, у цьому рейтингу Німеччина має шанс просунутись ще вище. "Я вважаю, що це можна доволі легко спрогнозувати. Якщо виходити з того, що політична стабільність та безпека правових систем є інвестиційним критерієм номер один, то у цьому випадку віра у послідовну та надійну політику, стабільне суспільство і правопорядок на даний момент уже однозначно розхитана", - каже Енґліш.

На руку позиціям Німеччини грає і слабкість країн, що розвиваються, зокрема, Бразилії, Туреччини, Південної Африки чи Індії. Остання переживала важкі часи, що призвели до зміни уряду та його переорієнтації, каже Енґліш. "У Бразилії ситуація така, що рівень незадоволення тим, що там робиться для людей, інфраструктури та бізнесу, дуже високий. До того ж, це одна з найбільш забюрократизованих країн світу", - додає експерт.

Попереджувальний сигнал

Незважаючи на оптимістичні тенденції в оцінках інвестиційної привабливості Німеччини, варто не забувати, що потенційні капіталовкладники, вирішуючи інвестувати в ту чи іншу країну, оцінюють, зокрема, середньо- та довгострокові перспективи розвитку. Через це Енґліш радить німцям замислитись над майбутнім розвитком інвестиційного клімату їхньої країни. Адже цього року частка підприємств, які хочуть частково або повністю вивести свій бізнес із Німеччини в інші країни, зросла у порівнянні з 2013 роком з 11 до 20 відсотків.

До того ж дедалі менше іноземних компаній планують "оселитись" в Німеччині чи перемістити до цієї країни додаткові потужності. Їхня частка у порівнянні з минулим роком впала з 36 до 27 відсотків. Енґліш хоча й не називає це висловленням недовіри Німеччині, проте впевнений, що це є свого роду попереджувальним сигналом.

На його думку, корінь проблем варто шукати, зокрема, у площині інженерії та нових технологій. Зокрема, світ із подивом спостерігає за тим, як у Німеччині провалюються великі будівельні проекти. "У світі однозначно звернули увагу на події навколо будівництва берлінського аеропорту, філармонії на Ельбі у Гамбурзі та інші невдачі. Сьогодні в Китаї тебе питають, що там таке сталось і де поділась німецька інженерна вправність", - каже Енґліш.

Китай як раз і демонструє Німеччині сьогодні, як здійснюються великі будівельні проекти у межах заданого часу та запланованого бюджету, каже експерт. Водночас китайські інвестори дедалі ретельніше придивляються до німецького ринку. Як і фінансові корпорації, у Німеччині вони переважно прицілюються на середні підприємства, у яких як раз відбувається зміна керівного менеджменту. За словами Енґліша, таких фірм у ФРН сьогодні близько 20 тисяч. Посилаючись на власний досвід, він запевняє, що 10 відсотків цих підприємств у підсумку будуть продані, зокрема, і китайцям.