Єврокомісар Еттінґер: Росіяни не мають бути нашими єдиними партнерами у газових питаннях
13 липня 2010 р.Напередодні російський газовий монополіст «Газпром» запропонував німецькому енергетичному концерну RWE долучитися до проекту «Південний потік». Газопровід дном Чорного моря, як розраховують росіяни, стане альтернативою європейському проекту «Набукко». Німці, які є одними із замовників «Набукко», поки не давали «Газпрому» офіційної відповіді. Але експерти попереджають: якщо RWE пристане на пропозицію росіян, альтернативний газогін з Каспію зазнає краху. Цю ситуацію в інтерв´ю Deutschlandfunk прокоментував Ґюнтер Еттінґер – комісар ЄС з питань енергетики.
Deutschlandfunk: Пане Еттінґер, чому проект «Набукко» такий важливий для Європейського Союзу?
Ґюнтер Еттінґер: «Потреба європейських ринків у газі постійно зростає, а наші власні родовища вичерпуються. У каспійському регіоні знаходяться найбільші в світі газові родовища, які чекають на розробку. На даний момент газ звідти постачається лише в Китай, Іран та Росію. Європі потрібен доступ до цих родовищ. «Набукко» - серед стратегічних інтересів ЄС, тому що цей газогін забезпечує доступ до каспійського газу напряму, без участі Росії».
З огляду на опір Росії, чи можна казати, що «Набукко» буде «стовідсотково»?
Ґюнтер Еттінґер: «Ні, це питання відкрите. «Набукко» - це шанс, але ще не факт. Йдеться про багатомільярдні інвестиції у розробку родовищ та в будівництво газопроводу з Австрії через Туреччину й Грузію – до Азербайджану. Аби завантажити «Набукко», потрібно 30 мільярдів кубометрів газу на рік. Азербайджан не може самостійно забезпечити такі обсяги. Це складний проект, але дуже важливий для ЄС. Шанси на його реалізацію - непогані».
А чим це погано, якщо Росія стане найбільшим постачальником газу для ЄС?
Ґюнтер Еттінґер: «Газові конфлікти Росії - як з Україною торік, так і з Білоруссю нещодавно, показали нам, що в Східній Європі виникають політичні суперечки, в яких використовується газовий кран. Європа не хоче бути заручником таких ситуацій. Завжди треба мати декількох постачальників, аби не бути залежними від когось одного. У випадку газу це для нас принципово».
Ви не боїтеся, що Росія зараз шантажуватиме Європу газом, аби завадити «Набукко»?
Ґюнтер Еттінґер: «Ні, не боюся. У Європейському Союзі на Росію припадає близько чверті імпорту газу. У Німеччині, це майже 38 відсотків. Це багато, але не критично. До того ж не треба забувати – залежність є обопільною. Росіяни так само зацікавлені у тому, щоб газ йшов. Адже вони фінансують газопроводи. Зараз дуже багато грошей йде на будівництво газогону «Норд Стрім» дном Балтійського моря, який більш як наполовину належить російській стороні. Фінансування цього проекту можливе лише за умови надходжень від експорту газу. До того ж, росіянам потрібна валюта, аби фінансувати модернізацію своєї економіки, купувати німецькі машини, інше європейське обладнання. Росіяни – наші найважливіші партнери в енергетиці. Але вони не мають бути єдиними партнерами. Це було би помилкою. Тому ми прагнемо міцних відносин з росіянами, але не маємо уникати й інших партнерських відносин».
Розмову провів Дірк Мюллер (Deutschlandfunk)
Редактор: Володимир Медяний