Журналісти готуються до «Євро-2012»
17 травня 2012 р.Професора спортивної журналістики Штефана Бруннера цікавить такий момент: як вплине на висвітлення матчу Нідерланди-Німеччина, який має відбутися в Харкові, той факт, що за кілька кілометрів від стадіону за ґратами утримується лідер української опозиції Юлія Тимошенко. Саме про спорт і політику говорили в Мюнхені учасники семінару, який у травні провела вища школа мас-медія та комунікації «Macromedia».
«Українські ЗМІ навряд чи пов'яжуть ці дві події», - вважає Йоганнес Аумюллер, експерт з питань спортивної політики в країнах Східної Європи відомого німецького видання Süddeutsche Zeitung. На його думку, мас-медіа в Україні занадто мало повідомляють про корупцію й хуліганів і зовсім не розповідають про те, що студентів примусово виселяють з гуртожитків, щоб розмістити там футбольних вболівальників.
Українські журналісти просять допомогти
Аумюллер звернув увагу на ту обставину, що в Україні при владі стоїть багато людей, які політику, владу, економіку, спорт за ЗМІ тримають в одних руках, а це відбивається й на висвітленні подій. «Тому є українські колеги, які нас просять допомогти їм робити критичні сюжети та статті, просять нас озвучувати критичні думки», - сказав під час дискусії Аумюллер.
Для того, щоб спрогнозувати, в яких умовах доведеться працювати в Україні закордонним журналістам, учасникам заходу спочатку запропонували послухати репортерів, які вже потрапляли до схожих ситуацій.
Цікавим досвідом поділився Вернер Рaбе, керівник спортивного відділу Баварського радіо. 1980-го року він був одним з небагатьох німецьких журналістів, які висвітлювали Олімпійські ігри в Москві. За його словами, тоді за журналістами весь час стежили співробітники КДБ, а їхні телефони прослуховувалися. Вернер Рабе не виключає, що й в Україні під час «Євро-2012» та в Сочі під час Олімпійських ігор так само спецслужби стежитимуть за журналістами.
Хабарництво – це теж обмеження свободи преси
Штефан Краусен, який працює спортивним коментатором німецького суспільно-правового телеканалу ARD, розповів про інший цікавий випадок, який трапився з ним в одній із східноєвропейських країн. Коли він не знайшов розетку, щоб підключити до нього свій прилад для трансляції, одна жінка з оргкомітету вимагала хабаря за те, що покаже де можна взяти струм. «Подібні випадки теж можна розцінити як обмеження свободи преси», - вважає Краусен.
Втім, незважаючи на такі обставини, репортери все одно мають звертати увагу й на політичні події в країні, де відбувається спортивна першість, вважають і Рабе, і Краусен. Такої самої думки дотримується й Штефан Бруннер з мюнхенської вищої школи мас-медіа.
«Журналіст не може обмежуватися при висвітленні змагань лише спортом. Адже він є літописцем. - зауважив Бруннер у розмові з Deutsche Welle. - Він повинен перебувати впритул до спортивних подій, але водночас не забувати, що політики, які охоче красуються на стадіонах, можуть робити й речі, які засуджує світова спільнота». Таким чином, наголосив експерт, спортивні журналісти мають розповідати про спортивні події, знаючи й про підводне каміння, й нагадувати про нього своїй аудиторії.