Якщо Тимошенко посадять, на європейські саміти Януковича вже не запрошуватимуть

У сімнадцятому саміті держав Центральної Європи беруть участь представники двадцяти країн регіону, у тому числі президенти Німеччини, Італії, Чехії Хорватії, Австрії та Литви. Почесним гостем саміту буде президент США Барак Обама. Прибув до Варшави і український президент Віктор Янукович. Про ключові теми саміту та про те, яке значення має запрошення на цю зустріч Януковича – в інтерв’ю Deutsche Welle розповів керівник Східноєвропейського демократичного центру Павел Казанецький.

Deutsche Welle: Пане Казанецький, головною темою двосторонньої зустрічі з Бараком Обамою його польський колега Броніслав Коморовський назвав перспективи базування у Польщі елементів системи ПРО. Кілька років тому Вашингтон дуже активно просував цей проект, попри спротив Росії. Після зміни господаря у Білому домі про ракетний щит вже майже не говорять. Яка позиція Варшави нині?

Павел Казанецький: Питання ракетного щита є одним з ключових для польських політиків. Базування американських військ у Польщі вважають гарантією безпеки. Адже країна, де розташовані підрозділи армії США є для Вашингтона автоматично пріоритетом у політиці безпеки. Після трьох років масивної пропаганди навколо ракетного щита на території Польщі, ця тема стала для польських політиків принциповою. Нині, напередодні чергових виборів, уряд не може дозволити собі відмову від цього щита або проекту, який би міг його замінити. Це сприймалося би як поразка зовнішньої політики Польщі.

DW: Але Обама набагато обережніший у цьому питанні, ніж його попередник Буш і, схоже, не хоче псувати відносини з Росією. Нормалізацією відносин з Москвою переймається і нинішнє польське керівництво. Як розв’язати цю дилему?

Казанецький: Польські політики доволі скептичні щодо можливості побудувати довгострокові добрі відносини з Росією. Спроби зближення, які відбуваються останнім часом, були просто об’єктивно необхідними – надто вже безнадійними були російсько-польські відносини протягом останніх років. Водночас, для більшості політиків у Польщі довгостроковим пріоритетом у регіоні Східної Європи є відносини з Білоруссю і Україною. А Росія сприймається як конкурент у боротьбі за вплив на цей регіон. Повертаючись до польсько-американських відносин, хочу додати: політику міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо нормалізації відносин з Росією у Варшаві оглядачі часто називають політикою, здійснюваною в інтересах Вашингтоном. Таку інтерпретацію висловлює і опозиція. Загалом варто зазначити, що чи не головний виклик у зовнішній політиці Польщі на даний момент – знайти рівновагу між розвитком відносин з Україною, а також просування Східного партнерства ЄС, та відносинами з Росією.

DW: Виглядає на те, що Україна перестала бути для Сполучених Штатів ключовим об’єктом інтересів на пострадянському просторі. Як Ви гадаєте, Вашингтон просто не хоче дратувати Москву і, умовно кажучи, визнав Україну «російським сателітом»?

Казанецький: Не можу погодитися із тим, що Київ став «сателітом Москви». Видається, що президент Янукович проводить власну, незалежну політику – настільки, наскільки йому дозволяє це робити економіка. Набагато більше занепокоєння викликає внутрішня політика України, зокрема посилення репресій проти опозиції, намагання будь-якими засобами придушити громадський протест. На відміну від Росії, у Польщі практично немає прямих важелів впливу на ситуацію в Україні. Єдиний шлях – це інтеграція інтересів Польщі у східну політику Європейського Союзу.

DW: Однак саме по собі запрошення Віктора Януковича на саміт до Варшави як єдиного президента з пострадянського простору видається кроком назустріч.

Казанецький: Можна і так сказати. Напевно, для центральноєвропейських держав залучення України є дуже важливим. Але, як мені здається, сама Україна досі не визначилася – ані з політичної точки зору, ані з економічної – щодо того, в якому напрямку у майбутньому розвиватися. Реформи, про які говорять у Києві, виглядають радше як косметичні. Робляться вони насамперед під тиском Міжнародного валютного фонду. А ринкових реформ як таких в Україні немає. Політичні зміни останнього часу не свідчать про те, що Україна йтиме шляхом демократизації.

DW: Євросоюз днями висловив серйозну стурбованість можливим арештом лідера опозиції Юлії Тимошенко. Чи запросять Януковича на наступний саміт Центральноєвропейських держав, якщо, припустімо, Тимошенко посадять до в’язниці?

Казанецький: Якщо Тимошенко заарештують, то шанси Януковича отримати запрошення на міжнародні зустрічі високого рівня є, як мені видається, дуже невисокими.

DW: Попри стурбованість Брюсселя внутрішньополітичною ситуацією в Україні, Київ напружено працює над Угодою про політичну асоціацію з Європейським Союзом, а також про Зону вільної торгівлі. Чи можна у нинішніх умовах говорити про успіхи в європейській інтеграції України?

Казанецький: Україна насправді, окрім як на словах, не наближається до цінностей Європейського Союзу. Немає ані політичного, ані економічного зближення. Наразі про спільні цінності годі й говорити.

DW: Чи не важко Польщі у нинішній ситуації виконувати роль «адвоката України в Європі», яку Варшава взяла на себе багато років тому?

Казанецький: Очевидно, роль «адвоката України в Європейському Союзі» дуже нелегка. Міністр закордонних справ Сікорський вже не раз казав, що Україна має «виконати низку домашніх завдань», продемонструвати орієнтацію на європейські цінності, якщо вона хоче глибшої інтеграції. Варшаві, яка дуже активно підтримувала свого часу «помаранчеву революцію», нині важливо засвідчити новому керівництву, що Польща залишатимуться вірним союзником України і в майбутньому. Однак питання в тому, чи потрібен Києву такий «адвокат». Ще попередні уряди давали зрозуміти, що їм би радше хотілося достукатися до Німеччини. Натомість президенту Януковичу поки «перебирати харчами» на західному напрямку не доводиться, і нинішній його візит до Варшави свідчить про те, що він залюбки приймає пропозицію Польщі. Важко, однак, передбачити, яку роль у майбутньому він відведе відносинам з Варшавою. Економіка у майбутньому розставлятиме свої акценти – і Польщі, і Україні доведеться шукати баланс у відносинах з Росією. Адже Росія дуже активно просуває, зокрема, енергетичні проекти, які напряму зачіпають інтереси обох країн. Як приклад можна навести новий газопровід «Північний потік».

Розмову провів Євген Тейзе.
Редактор: Володимир Медяний